1859 – в США страчено Джона Брауна, борця за скасування рабства
Із відкриттям та заселенням нового континенту – Північної Америки – почалося активне освоєння багатств американської землі. Так сталося, що в молодій американській державі господарство розвивалося різними шляхами: якщо в північних штатах використовували машини, будували заводи і фабрики, то мешканці південних штатів переважно займалися сільським господарством, застосовуючи для роботи на плантаціях рабів, завезених з Африки. Для освіченої Півночі сама ідея гноблення людини людиною була огидна. Прогресивні американці, які пишалися своєю батьківщиною, побудованою на засадах рівності та демократії, протестували проти рабства і словом, і ділом. Так утворився рух аболіціоністів – людей, що бачили в чорних рабах рівних собі громадян. Аболіціоністи відкривали для негрів безкоштовні школи, навчали їх грамоті, створювали товариства, куди раби могли б подати скаргу на жорстокого господаря. Серед аболіціоністів траплялися й такі рішучі люди, що виступали проти рабства зі зброєю в руках. Саме таким відчайдухом був Джон Браун, офіцер американської армії. Змалку Браун ненавидів рабство. Якось в дитинстві він став свідком того, як білий пан лупцював батогом маленького чорного раба за те, що той пролив лікер на скатертину. Вражений цією жорстокістю, Браун затаїв ненависть до рабовласників. Тривалий час він допомагав рабам-втікачам, переправляючи їх до Північних штатів та Канади. 1858 року Джон Браун склав проект Конституції, що передбачав скасування рабства у США. Проект було відхилено. Зрозумівши, що його не почули, Браун разом зі своїми синами, друзями та прибічниками підняв повстання у штаті Вірджинія. Хоча сам Браун на той час був уже літнім чоловіком, однак він знайшов у собі сили не лише керувати повстанням, а й навіть проголосити вільну республіку в горах Аппалачах, де білі й чорні жили б у мирі та злагоді. Браун очікував, що негри-раби підтримають його виступ по всій країні. Однак нещасні, затуркані раби, більшість яких були неграмотні, побоювалися жорстоких розправ з боку рабовласників. Деякі навіть не мислили собі іншої долі – вони народилися в рабстві і нічого не знали про вільне життя. Між тим проти повстанців Брауна було кинуто урядові війська. І хоча Браун як колишній військовий зумів організувати оборону своїх позицій, все ж у вирішальній битві повстанський загін було розгромлено. Браун та шестеро вцілілих повстанців відступили і укрилися в сараї біля паровозного депо. Навколо них зімкнулося кільце урядових військ. Лідера повстанців було поранено, не вистачало боєприпасів для оборони. Після того, як солдати пригрозили підпалити сарай, повстанці здалися. Почався суд. Джон Браун на той час настільки заслаб, що до зали суду його внесли на ношах. Однак він не розгубив свого бойового запалу, і виступ керівника повстанців на суді був сповнений полум’яної мужності. Про подвиг Джона Брауна дізналася вся країна. Брауна та шістьох інших повстанців суд відправив на шибеницю, однак це лише заохотило американців на боротьбу із рабством. Під час Громадянської війни солдати Півночі співали: «Джон Браун ліпшим нашим приятелем був – його дух вітає поміж нас». 1865 року мрія Брауна збулася – президент США Авраам Лінкольн скасував рабство назавжди. Вчорашні чорні раби стали вільними громадянами, в усьому рівними із білими. Сам Лінкольн згадував, що на цей рішучий крок його надихнув подвиг Джона Брауна.
1901 – американець Кінг Жилетт винайшов безпечну бритву
Борода тривалий час вважалася чоловічою окрасою та символом приналежності до сильної статі. Та хутчіш, ніж погода, міняється мода – і в Греції та Римі виникла традиція гоління. Замість борід, що тепер почали вважатися ознакою варварів-германців, в моду увійшли гладенькі щоки та підборіддя. Більше того, в Римі перше гоління відзначалося як свято – це означало, що віднині юнак перетворювався на мужчину і ступав у дорослий світ. Звісно, новий еталон чоловічої краси вимагав відповідного інструментарію. Перші бритви робилися з міді та бронзи. В Середні віки м’яку бронзу змінило суворе залізо. Однак протягом бурхливої доби середньовіччя канони чоловічої краси не раз мінялися, причому їхніми фундаторами були не музиканти та кіноактори, а правлячи монархи. Слідом за своїми правителями придворні то вірнопіддано відпускали густі бороди, то шкрябали підборіддя до дзеркального блиску. Із відходом середньовіччя у минуле за чоловіками закріпився припис видаляти з обличчя рослинність. Більше від усіх цьому раділи цирульники – стабільна клієнтура їм була забезпечена. Майстри перукарської справи орудували спеціальною бритвою, приєднаною гвинтом до руків’я, яке виготовлялося з рогу, дерева, слонячої кістки чи панцира черепахи. Такі бритви оздоблювалися перламутром та коштовностями. Все це було прекрасно, але не надто зручно, бо лезо бритви швидко тупилося. Аби уникнути цієї незручності, перукарі понад століття намагалися знайти вихід. Революція в голінні була здійснена завдяки винаходу мешканця США Кінга Жилетта. Він придумав загострити лезо бритви з обох боків та закріпити його в спеціальному утримувачі, до якого приєднувалася ручка. Коли лезо затуплювалося – його просто можна було змінити на нове, гостре. Над цим геніальним винаходом Жилетт пропрацював 5 років, залізши у борги так глибоко, як тільки міг. На позичені гроші він організував фірму з виробництва нових бритв, які прозвали «безпечними». Але – о жах! – 1903 року серед королівських родин, а відповідно і їхніх підданих знову поширилася мода на бороди! Хтось інший опустив би руки, нарікаючи на долю, але не такий був містер Жилетт. В усіх газетах з’явилася реклама, що пропонувала купувати бритви Жилетта для підрівнювання вусів та бороди! І справа зрушила з місця. Безпечні бритви купувалися тисячами. Але остаточно бритва конструкції Жилетта перемогла під час І світової війни. Оскільки на фронті ніхто борід не носив, відповідно виникла потреба у великій кількості бритв. Протягом війни фірма Жилетта продала понад мільйон бритв та 120 мільйонів лез! По війні солдати принесли додому фронтову звичку голитися самостійно. Це означало одне – винахід Жилетта знову був затребуваний. Тривалий час безпечна бритва Жилетта одноосібно панувала у справі гоління, і навіть поява електробритв хоч і змусила безпечну бритву трохи потіснитися, але так і не витіснила остаточно.
Із відкриттям та заселенням нового континенту – Північної Америки – почалося активне освоєння багатств американської землі. Так сталося, що в молодій американській державі господарство розвивалося різними шляхами: якщо в північних штатах використовували машини, будували заводи і фабрики, то мешканці південних штатів переважно займалися сільським господарством, застосовуючи для роботи на плантаціях рабів, завезених з Африки. Для освіченої Півночі сама ідея гноблення людини людиною була огидна. Прогресивні американці, які пишалися своєю батьківщиною, побудованою на засадах рівності та демократії, протестували проти рабства і словом, і ділом. Так утворився рух аболіціоністів – людей, що бачили в чорних рабах рівних собі громадян. Аболіціоністи відкривали для негрів безкоштовні школи, навчали їх грамоті, створювали товариства, куди раби могли б подати скаргу на жорстокого господаря. Серед аболіціоністів траплялися й такі рішучі люди, що виступали проти рабства зі зброєю в руках. Саме таким відчайдухом був Джон Браун, офіцер американської армії. Змалку Браун ненавидів рабство. Якось в дитинстві він став свідком того, як білий пан лупцював батогом маленького чорного раба за те, що той пролив лікер на скатертину. Вражений цією жорстокістю, Браун затаїв ненависть до рабовласників. Тривалий час він допомагав рабам-втікачам, переправляючи їх до Північних штатів та Канади. 1858 року Джон Браун склав проект Конституції, що передбачав скасування рабства у США. Проект було відхилено. Зрозумівши, що його не почули, Браун разом зі своїми синами, друзями та прибічниками підняв повстання у штаті Вірджинія. Хоча сам Браун на той час був уже літнім чоловіком, однак він знайшов у собі сили не лише керувати повстанням, а й навіть проголосити вільну республіку в горах Аппалачах, де білі й чорні жили б у мирі та злагоді. Браун очікував, що негри-раби підтримають його виступ по всій країні. Однак нещасні, затуркані раби, більшість яких були неграмотні, побоювалися жорстоких розправ з боку рабовласників. Деякі навіть не мислили собі іншої долі – вони народилися в рабстві і нічого не знали про вільне життя. Між тим проти повстанців Брауна було кинуто урядові війська. І хоча Браун як колишній військовий зумів організувати оборону своїх позицій, все ж у вирішальній битві повстанський загін було розгромлено. Браун та шестеро вцілілих повстанців відступили і укрилися в сараї біля паровозного депо. Навколо них зімкнулося кільце урядових військ. Лідера повстанців було поранено, не вистачало боєприпасів для оборони. Після того, як солдати пригрозили підпалити сарай, повстанці здалися. Почався суд. Джон Браун на той час настільки заслаб, що до зали суду його внесли на ношах. Однак він не розгубив свого бойового запалу, і виступ керівника повстанців на суді був сповнений полум’яної мужності. Про подвиг Джона Брауна дізналася вся країна. Брауна та шістьох інших повстанців суд відправив на шибеницю, однак це лише заохотило американців на боротьбу із рабством. Під час Громадянської війни солдати Півночі співали: «Джон Браун ліпшим нашим приятелем був – його дух вітає поміж нас». 1865 року мрія Брауна збулася – президент США Авраам Лінкольн скасував рабство назавжди. Вчорашні чорні раби стали вільними громадянами, в усьому рівними із білими. Сам Лінкольн згадував, що на цей рішучий крок його надихнув подвиг Джона Брауна.
1901 – американець Кінг Жилетт винайшов безпечну бритву
Борода тривалий час вважалася чоловічою окрасою та символом приналежності до сильної статі. Та хутчіш, ніж погода, міняється мода – і в Греції та Римі виникла традиція гоління. Замість борід, що тепер почали вважатися ознакою варварів-германців, в моду увійшли гладенькі щоки та підборіддя. Більше того, в Римі перше гоління відзначалося як свято – це означало, що віднині юнак перетворювався на мужчину і ступав у дорослий світ. Звісно, новий еталон чоловічої краси вимагав відповідного інструментарію. Перші бритви робилися з міді та бронзи. В Середні віки м’яку бронзу змінило суворе залізо. Однак протягом бурхливої доби середньовіччя канони чоловічої краси не раз мінялися, причому їхніми фундаторами були не музиканти та кіноактори, а правлячи монархи. Слідом за своїми правителями придворні то вірнопіддано відпускали густі бороди, то шкрябали підборіддя до дзеркального блиску. Із відходом середньовіччя у минуле за чоловіками закріпився припис видаляти з обличчя рослинність. Більше від усіх цьому раділи цирульники – стабільна клієнтура їм була забезпечена. Майстри перукарської справи орудували спеціальною бритвою, приєднаною гвинтом до руків’я, яке виготовлялося з рогу, дерева, слонячої кістки чи панцира черепахи. Такі бритви оздоблювалися перламутром та коштовностями. Все це було прекрасно, але не надто зручно, бо лезо бритви швидко тупилося. Аби уникнути цієї незручності, перукарі понад століття намагалися знайти вихід. Революція в голінні була здійснена завдяки винаходу мешканця США Кінга Жилетта. Він придумав загострити лезо бритви з обох боків та закріпити його в спеціальному утримувачі, до якого приєднувалася ручка. Коли лезо затуплювалося – його просто можна було змінити на нове, гостре. Над цим геніальним винаходом Жилетт пропрацював 5 років, залізши у борги так глибоко, як тільки міг. На позичені гроші він організував фірму з виробництва нових бритв, які прозвали «безпечними». Але – о жах! – 1903 року серед королівських родин, а відповідно і їхніх підданих знову поширилася мода на бороди! Хтось інший опустив би руки, нарікаючи на долю, але не такий був містер Жилетт. В усіх газетах з’явилася реклама, що пропонувала купувати бритви Жилетта для підрівнювання вусів та бороди! І справа зрушила з місця. Безпечні бритви купувалися тисячами. Але остаточно бритва конструкції Жилетта перемогла під час І світової війни. Оскільки на фронті ніхто борід не носив, відповідно виникла потреба у великій кількості бритв. Протягом війни фірма Жилетта продала понад мільйон бритв та 120 мільйонів лез! По війні солдати принесли додому фронтову звичку голитися самостійно. Це означало одне – винахід Жилетта знову був затребуваний. Тривалий час безпечна бритва Жилетта одноосібно панувала у справі гоління, і навіть поява електробритв хоч і змусила безпечну бритву трохи потіснитися, але так і не витіснила остаточно.
2 грудня свої іменини святкують Денис та Федір
Не забудьте привітати !
Немає коментарів:
Дописати коментар