Засоби захисту органів дихання

Засоби захисту органів дихання

Мета. Дати уявлення про те, що таке засоби ін­дивідуального захисту та засобів індивідуального захисту органів дихання, їх призначення, будо­ву, порядок застосування. Відпрацювати навички у визначені розмірів лицьової частини протигазу.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Основні поняття: плакати, протигаз ЦП -5, рес­піратори Р-2, ШБ-1 («пелюстка»), вимірюючий інструмент.

Обладнання: засоби індивідуального захисту, засоби індивідуального захисту органів дихання, протигази, респіратори.

Очікувані результати: учні розтлумачують по­няття «засоби індивідуального захисту», опису­ють конструкцію протигазів, респіраторів та по­яснюють їх призначення і порядок застосування.

Хід уроку

I.   Організаційний момент.

Записую тему уроку на дошці.

II.    Актуалізація опорних знань.

Після привітання та відмітки відсутніх прово­джу перевірку вивчення домашнього завдання. Для перевірки знань учнів пропоную учням відпо­вісти на запитання тесту.

III.    Вивчення нового матеріалу.

Переконавшись в тому, що матеріал минулого уроку опанований, прошу записати нову тему.

Вивчення цього питання організую шляхом бе­сіди в поєднанні з роботою з плакатами, схемами, протигазом ЦП-5, респіраторами Р-2, ШБ-1 («пе­люстка»). Перед початком бесіди звертаю увагу учнів на те, що в житті трапляється багато випад­ків, коли потрібно використовувати засоби індиві­дуального захисту. Після цього розбираю з учня­ми схему: «Засоби індивідуального захисту».

Перед поясненням будови протигазу, з’ясовую у учнів, що ім відомо про історію його витвіру. Засоби захисту органів дихання.

У системі громадського захисту для захисту органів дихання людей найбільшого поширен­ня одержали фільтруючи протигази. Методом оглядового опитання з’ясовую, що учні, пере­важно, мають про це досить слабке уявлення. Тому, дуже коротко, розповідаю про першу світо­ву війну, коли 22 квітня 1915 року у 17 годині

зі    сторони німецьких позицій у поверхні землі з’явилась смуга жовто-зеленого туману. Через де­кілька хвилин цей туман гігантською хвилею на­крив захисні лінії французьких військ. Солдати і офіцери, які були в траншеях, стали задиха­тися, бо отруйний газ хлор, що й утворив цей туман, обпалював органи дихання, роз’їдав леге­ні. Одні, уражені газом, падали, інші у паніці тікали. У результаті газової атаки було отруєно

15    тис. людей, біля 5 тис. загибло. Так людство дізналося про новий засіб знищення людей — хі­мічну зброю.

Для захисту від газу стали застосовувати бага­тошарові марлеві пов’язки, які були пропитані спеціальними розчинами. Проте такі пов’язки ви­явилися малоефективними.

Утому ж 1915-му році руський вчений Микола Дмитрович Зелінський (1861—1953), дослідив властивість активованого вугілля добре поглина­ти отруйні речовини, створив протигаз — прилад проти газу. Маска з окулярами і коробка, у якій фільтрувалося повітря, дозволили захистити лю­дину від отруйних газів.

Вже через рік руська армія одержала біля 5 млн. протигазів Зелінського з гумовою маскою. Згодом протигази з’явилися й в інших арміях.

Сьогодні протигази потрібні не тільки на випа­док військових дій. Протигази широко застосову­ються й мирний час. Особливо на підприємствах, які виготовляють або використовують у виробни­цтві небезпечні отруйні речовини. У протигазах доводиться працювати загонам газо— і гірноряту- вальним. їх надягають пожежні у сильно задимле­них і загазованих приміщеннях.

Знати будову протигазу та вміти ним. користу­ватися повинен кожний.

Після цього на плакатах показую модифікацію фільтруючих протигазів та на схемі роз’яснюю класифікацію протигазів.

Найбільше поширення одержали фільтрую­чі протигази. Фільтруючі протигази є основним засобом захисту людини від потрапляння в ор­гани дихання, на очі та обличчя радіоактивних, отруйних речовин, бактеріальних засобів (РР, ОР та БЗ). Принцип їх захисної дії заснований на очищенні (фільтрацїі) повітря, що вдихається людиною, від шкідливих домішок у фільтроваль- но— поглинальній коробці. У системі цивільного захисту нашої країни використовуються фільтро- вальні протигази для дорослого населення ЦП-5, ЦП-5М, ЦП-7.

Далі вивчення цього питання організовую шля­хом бесіди в поєднанні з роботою з плакатами та протигазами.

До складу комплекту цивільного фільтруваль­ного протигазу ЦП-5 входять два основних еле­менти: лицьова частина ШМ-62У і фільтрувально- поглинальна коробка ЦП-5. Крім того, протигаз комплектується сумкою для зберігання і перене­сення та коробкою з плівками, що не запотівають.

Лицьова частина ШМ-62У протигаза - забез­печує ізоляцію органів дихання від зовнішнього повітря, а також захищає обличчя і очі від потра­пляння РР, ПР та БЗ. Вона складається із гумової шолом-маски (п’яти розмірів) з окулярним вуз­лом і обтічниками клапанної коробки.

Окулярний вузол складається із оглядового скла, внутрішньої та зовнішніх обойм, якими скло закріплюється до корпусу шолом-маски і притис­кувального кільця для закріплювання плівки, що не запотіває.

Обтічники призначені для підводу вдихуваного повітря безпосередньо до скла окулярного вузлу, завдяки чому знижується ймовірність його за­потівання.

Клапанна коробка служить для розподілу вди­хуваного та видихуваного повітря. Всередині неї мається клапан вдиху та два клапана - основний та додатковий - видиху.

Фільтрувально-поглинальна коробка протигазу служить для очищення вдихуваного повітря від РР, ОР та БЗ. Вона являє собою металевий кор­пус, який має кришку з нагвинчуваною горло­виною для з’єднання з лицьовою частиною і дно з отвором для потрапляння вдихуваного зовніш­нього повітря. За для збільшення міцності короб­ка маєзиги-кільцеобразні виступи на поверхні ко­робки. Отвір на дні коробки зачиняється гумовою пробкою. В металевому корпусі коробки поміща­ється проти аерозольний і фільтр і поглинач (спе­ціально опрацьоване активоване вугілля), який інколи ще називають шихтою. На проти аерозоль­ному фільтрі затримуються будь-які аерозолі, ра­діоактивний пил, дими і тумани ОР та БЗ. Шихта затримує пари та гази ОР.

Сумка для протигазу виготовляється з намето­вої тканини і складається з власно сумки, плечо­вої лямки для переносу її та поясної шворки з ка- рабінчиком для кріплення її до тулубу. Крім того, на сумці мається карман для збереження ІПП-8. У сумці є коробка з плівками, що не запотівають і спеціальним олівцем.

Плівка, що не запотіває являє собою кружок целюлози, на один бік якого нанесено шар же­латину, що має властивість поглинати вологу, завдяки чому зберігається прозорість плівки. Користуватися цими плівками рекомендується при температурі зовнішнього повітря до -10°С. Плівки вставляються в окуляри та притискуються затис­кними кільцями.

Правило користування плівками, що не запо­тівають. Плівки вставляються в обойми окуля­рів у такому порядку. Виймають затискне кільце з обойми, протирають чистою ганчіркою скло оку­ляру, злегка зігнув плівку, вставляють її в обойму окуляру так, щоб вона була звернена стороною, що запотіває, до скла, а стороною, яка не запо­тіває, до обличчя. Вставлену плівку закріплюють

затискними кільцями так, щоб затискне кільце було звернене зрізом до обтічника.

За для того, щоб визначити сторону плівки, яка запотіває, треба подихати на обидві її сторони.

Спеціальний олівець використовують наступ­ним чином. Протирають скло чистою ганчіркою. Кінцем олівця наносять на внутрішній бік поверх­ні скла 5-6 штрихів у вигляді решітки. Якщо олі­вець залишає на склі тонкі лінії, наносять сітку у 10-15 штрихів. Подихавши на скло, рівномірно розтирають чистими пальцями штрихи до тих пір, поки скло не стане прозорим. Потім на скло тре­ба знову подихати і, якщо воно не запотіло, маса олівця нанесена вірно.

Принцип дії протигазу.

При вдиху заражене повітря надходить до філь- трувально-поглинального коробу, де воно очища­ється. Потім через клапану коробку повітря над­ходить лицьову частину протигазу і видихується легенями.

При видиху повітря через клапану коробку, ми­наючи фільтрувально-поглинальну коробку, вихо­дить безпосередньо в атмосферу.

Поглинання ОР у протигазі здійснюється акти­вованим вугіллям, яке являє собою надто порис­тий матеріал. Вугілля гарно поглинає речовини, що мають високу температуру кипіння (іприт, зоман, зарин і т. п.). Але активоване вугілля по­гано поглинає пари легкокипящих ОР (фосген, хлорціан, синильна кислота и т.і.). Щоб забез­печити фільтрацію таких речовин протигазом до великих пор активованого вугілля вводять різні хімічні добавки.

Дим та туман (аерозоль) у фільтрувально-по- глинальній коробці затримуються проти димним фільтром, який виготовляється з волокнистих ме- теріалів.

Модифікований протигаз ЦП-5М має шолом- маску ШМ-66МУ з переговорним пристроєм мембранного типу і вирізи для вух.

Нині для захисту дорослого населення, у тому числі й особового складу невоєнізованих форму­вань, дедалі більше використовуються нові ци­вільні протигази ЦП-7 (мал. 3). Він складається з фільтрувально-поглинальної коробки ЦП-7К, лицьової части МЦП, плівок, що не запотівають, захисного трикотажного чохла і сумки. Маса про­тигазу без сумки - до 900 г, маса фільтрувально- поглинальної коробки - 250 г, лицьової частини - 600 г. Дихання через коробку ЦП-7К має менший опір, ніж через коробку ЦП-5.

Лицьову частину МЦП виготовляють трьох розмірів (позначається арабською цифрою з правого боку маски на підборідді у кружку ді­аметром 12 мм). Вона складається з маски об’ємного типу з «незалежним» обтюратором, окулярного вузла, переговорного пристрою, вузлів клапанів вдиху і видиху, обтічника,

44                                                                                                                 

наголовника і притискних кілець для кріплення плівок, що не запотівають.

«Незалежний» обтюратор — це смужка тонкої гуми для забезпечення герметичності лицьової частини протигазу. Обтюратор щільно прилягає до обличчя і може розтягуватися самостійно, не­залежно від корпусу маски, при цьому його меха­нічна дія на обличчя людини незначна.

На фільтрувально-поглинальну коробку одя­гається трикотажний чохол, який захищає її від дощу, бруду, снігу, грубо дисперсних часток аерозолю.

Переговорний пристрій протигазу забезпечує спілкування на відстані, а також полегшує корис­тування технічними засобами зв’язку.

Підбор шолом-маски (маски). Шолом-маска по­винна щільно прилягати до обличчя і виключа­ти можливість проникнення зовнішнього повітря в органи дихання, минаючи фільтрувальну— по- глинальну коробку.

Потрібний розмір шолом-маски встановлюють шляхом вимірювання голови по замкнутій лінії, що проходить через верхівку, підборіддя і щоки. Підбір маски здійснюється за результатами ви­мірювання висоти обличчя, яка визначається ви­мірюванням відстані між крапкою найбільшого заглиблення перенісся та найнижчою крапкою підборіддя на середині лінії обличчя. За резуль­татом вимірювання кола голови визначають ріст шолом-маски, а висоти обличчя — ріст маски.

Після цього запропоновую учням у продовж де­кількох хвилин провести обмір своєї голови та об­личчя і запам’ятати значення вимірів.

Далі уважно подивитися на таблиці, проаналі­зувати наведені в них цифри та визначити свій розмір шолом-маски.

Підготовка протигазу до використання

Після отримання протигазу, необхідно огляну­ти і перевірити на справжність усі його частини, потім правильно зібрати протигаз і перевірити його на герметичність. При огляді і перевірці ли­цевої частини протигазу найперше пересвідчу­ються, чи відповідний її розмір. Потім визнача­ють цілісність шолом-маски: стекол окулярних вузлів; у шолом— масці з мембранною коробкою перевіряють справність цієї коробки. Після цьо­го оглядають клапанну коробку, перевіряють стан клапанів (вони не мають бути розірваними, по­кривлені або засмічені). При огляді й перевірці фільтрувально— поглинальної коробки звертають увагу, щоб на ній не було іржі, вм’ятин, проколів (пробоїн), у горловині — ушкоджень. Звертається увага також на те, щоб у коробці не пересипалися зерна поглинача.

Для того, щоб упевнитися в правильності під­гонки шолом-маски, її необхідно перевірити на герметичність. З цією метою слід закрити вхідний

отвір на дні фільтрувально-поглинаючої коробки пробкою, а після цього зробити глибокий вдих. Якщо повітря при цьому буде потрапляти під мас­ку, це означає, що вона не задовільно підігнана.

Остаточну перевірку збірки і справності про­тигазу проводять у приміщенні з отруйною ре­човиною подразливої дії на слизові оболонки ди­хальних шляхів (хлорпікрином). При виявленні у протигазі тих чи інших ушкоджень, їх усува­ють, а якщо це зробити не можливо, протигаз за­міняють справним.

Перевірений і справний протигаз у зібраному вигляді складають у сумку.

Правила носіння та користування протигазом

Протигаз є надійним засобом захисту органів дихання лише за умов правильного поводжен­ня з ним.

Протигаз, залежно від обставин, носять у трьох положеннях: «похідному», «напоготові», «бойово­му» (мал. 6).

У    похідному положенні, коли немає загрози нападу противника, сумка з протигазом носить­ся через праве плече на лівому боці, дещо ззаду. Плечову тасьму за допомогою пересувної пряжки підганяють так, щоб верхній край сумки був на рівні поясу, клапан застібнутий. При ході сумку можна перекинути назад, щоб вона не заважала руху рук.

У  положенні напоготові протигаз переводять за сигналом «Повітряна тривога», або за командою «Протигази — готуй!». При цьому сумку з проти­газом треба закріпити поясною тасьмою на ліво­му боці спереду (так, щоб було зручно вийняти протигаз із сумки), клапан сумки розстібується.

У  бойове положення — лицева частина одягну­та на обличчя — протигаз переводять за сигналом «Гази», «Радіаційна небезпека», «Хімічна триво­га», а також самостійно, при виявленні ознак ра­діоактивного зараження, застосування отруйних речовин або бактеріальних засобів. При переве­денні протигаза в бойове положення необхідно за­тамувати подих і заплющити очі, зняти головний убір і покласти його біля себе або затиснути між колінами, вийняти із сумки протигаз ЦП-5, узя­тись обома руками за нижню потовшену частину шолома-маски так, щоб велики пальці рук були зовні, та, приклавши нижню частину лицевої час­тини до підборіддя, натягти Ті на голову, заводячи верхню частину маски на потилицю. Надягнувши шолом-маску, роблять різкий і глибокий видих, розплющують очі, відновлюють дихання, над­ягають головний убір і закривають сумку клапа­ном. Протигаз вважається надягненим правильно, якщо стекла окулярних вузлів його лицьової час­тини розташовані проти очей, шолом-маска щіль­но прилягає до обличчя.

Дотримання прийомів надягання протигазу є обов’язковим. Затримання дихання і заплющення

45                                                                                                                 

очей уберігає органи дихання та очі від ураження токсичними ОР до моменту, коли протигаз буде надягнутий, а сильний видих після натягнення шолом-маски сприяє видаленню зараженого пові­тря, якщо воно попало туди у момент одягання протигазу.

Для закріплення матеріалу, пов’язаного безпо­середньо з одяганням протигазу, пропоную учням у зошитах записати у довільному порядку усі ета­пи бойового застосування протигазу:

1.   Затримання дихання

2.   Зняти головний убір

3.    Розплющити очі

4.    Зробити різкий видих

5.    Із сумки витягти протигаз і надягнути на об­личчя і голову

6.    Надягнути головний убір

7.   Поновити дихання

У   перебіг декількох хвилин учні повинні роз­містити ці етапи у вірній послідовності, викорис­товуючи цифри - номери етапів. На дошці пишу послідовність дій: 7, 1, 2, 5, 4, 3, 8, 6 і пропоную учнів визначити кількість зроблених помилок.

Протигаз дозволяється знімати за сигналом від­бою нападу противника, за командою «Протигаз зняти!», або самостійно, якщо достовірно відомо, що небезпека ураження минула.

Щоб зняти протигаз, треба трохи підняти пра­вою рукою головний убір, узяти лівою рукою за клапанну коробку лицьової частини протигазу, злегка відтягти шолом-маску донизу і рухом лівої руки вперед догори зняти її. Після цього надягти головний убір. Зняту шолом-маску слід виверну­ти, ретельно протерти чистою ганчіркою або но­совою хустиною і просушити. Тільки після цього протигаз можна скласти в сумку.

У    фільтруючих протигазах, я^правило, мож­на працювати 30 хвилин. Проте, це залежить від концентрації РР, ОР та БЗ.

Користування несправним протигазом

При ушкодженні протигазу в умовах заражено­го повітря доводиться деякий час користуватися ним. Якщо шолом-маска незначно розірвана, тре­ба долонею щільно прижати її до обличчя. При великому розірванні шолом-маски, ушкодженні стекол окулярного вузлу, клапанів вдиху чи ви­диху слід затримати дихання, закрити очі, зняти шолом-маску, відгвинтити її від фільтрувально- поглинальної коробки, взяти горловину коробки в рот, зажати ніс і, не розплющуючи очі, дихати ротом через коробку. При виявлені ушкодження (прокол, пробоїну) у фільтрувально-поглинальної коробки протигазу його треба замазати глиною, землею, м’якоттю хліба. За першої ж можливості ушкоджений протигаз слід замінити справним.

При користуванні протигазом у зимовий пері­од можливе загрубіння гуми, замерзання стекол окулярних вузлів, замерзання пелюсток клапанів виходу або примерзання їх до клапанної коробки. Для попередження й усунення перерахованих не­справностей необхідно і при перебуванні в неза- раженій атмосфері - періодично обігрівати лицеву частину протигаза, утримуючи її деякий час під верхнім одягом і, якщо шолом-маска перед натяг­ненням все таки замерзла, злегка розім’яти її, і, надягнувши на обличчя, відігріти руками до по­вного прилягання до обличчя; при надягнутому протигазі, для попередження замерзання клапанів видиху, час від часу обігрівають клапанну короб­ку руками, одночасно продуваючи (різким види­хом) клапани видиху.

Далі, якщо дозволяє час, стисло розповідаю учням про промислові та ізолюючі протигази.

Для працівників небезпечних виробництв ство­рені промислові протигази. Вони, як і фільтрую­чі, запобігають ураженню органів дихання, очей та обличчя. Відрізняються від цивільних проти­газів вузьким напрямом - захищають людину від конкретних ОР, тобто фільтрувально-поглинальна коробка суворо спеціалізована за складом погли­начів шкідливих речовин.

Нанесена біла смуга на коробці вказує, що така коробка має додатковий фільтр.

Окрему групу представляють ізолюючи про­тигази ІП-5. Вони забезпечують захист від будь яких СДОР, незалежно від типу та концентрації. Принцип їх дії заснований на виділенні кисню

з   хімічних речовин, що поглинули вуглекислий газ і вологу, які видихає людина. Повна ізоляція органів дихання від навколишнього середовища накладає обмеження на час праці у протигазі. При значних фізичних навантаженнях у ІП-5 можна працювати 45 хвилин. В стані спокою можна пе­ребувати у протигазі 3 години.

Респіратори Р—2 і ШБ—1

Переходжу до розгляду питання про респірато­ри. Матеріал викладаю у формі міні-лекції з вико­ристанням плакатів і респіраторів Р-2 і ШБ-1. На сам перед, звертаю увагу учнів на те, що у випад­ку ЧП забезпечити населення табельними захис­ними засобами у найкоротші терміни у достатній кількості, як правило, не вдається. Тому, за таких умов, виникає потреба у більш простих засобах за­хисту. У системі цивільного захисту для захисту органів дихання від радіоактивного і ґрунтового пилу застосовують респіратори Р-2 і ШБ-1 («пе­люстка»).

Респіратор Р-2. Назва «респіратор» виникла від латинського слова гезріго-дихаю. Це слово знайо­мо усім дітям по дуже поширеному захворюван­ню - гострому респіраторному (тобто органів ди­хання) захворюванню.

Респіратор Р-2 - це фільтрувальна напівмас- ка, яка має два вдихальних і один видихальний

клапан із запобіжним екраном, наголовник, носо­вий затискач. Зовнішня частина маски виготовле­на з поліуретанового пінопласту зеленого кольору, а внутрішня — з повітронепроникної плівки, у яку вмонтовані два клапани вдиху. Між поліуретаном та плівкою розташовано фільтр з полімерних во­локон. Респіратори виготовлюються трьох розмі­рів (розмір маски визначається висотою обличчя: 1—99—109 мм, 2 —110—119 мм, 3 - понад 119 мм). Респіратор має носовий затискач, щоб притиснути напівмаску до перенісся.

Принцип дії респіратора ґрунтується на тому, що при вдиху повітря послідовно проходить крізь фільтрувальний поліуретановий шар маски, де очищується від грубо дисперсного пилу, потім крізь фільтрувальний полімерний волокнистий матеріал, де очищується від тонко дисперсного пилу. Очищене повітря крізь клапани вдиху по­трапляє у під масковий простір та в органи дихан­ня. При видиху повітря з підмаскового простору виходить через клапани видиху.

Зберігаються респіратори у запаяному поліети­леновому пакеті.

Перед використанням респіратора Р-2 необхідно вийняти його з пакета, у якому він зберігається і перевірити його справність.

Для цього потрібно надягти напівмаску на об­личчя так, щоб підборіддя й ніс розмістилися всередині неї, одна тасьма оголов’я, що не роз­тягується, була розташована на тім’яній частині, а друга — на потилиці. За допомогою пряжок, що є на тасьмах, відрегулювати їхню довжину (для цього слід зняти напівмаску). На підігнаній, одягнутій напівмасці притиснути кінці носового затискача до крил носа.

Перевірка щільності прилягання респіратора до обличчя здійснюється у такому порядку: долонею руки щільно затуляють отвори запобіжного екра­ну клапану видиху і роблять легкий видих. Якщо при цьому вздовж лінії прилягання респіратора до обличчя повітря не виходить, а лише роздуває на­півмаску, респіратор одягнутий герметично. У ви­падку, якщо повітря проходить у ділянці крил носа, треба щільніше притиснути до носа кінці носового затискача.

Респіратори надягають за командою «Респіратори надіти» або самостійно. Знявши респіратор, треба провести його дезактивацію. А саме, видалити пил із зовнішньої частини напів- маски щіткою або витрусити, внутрішню поверх­ню напівмаски протерти тампоном і просушити. Респіратор покласти в поліетиленовий пакет і за­крити його кільцем.

Респіратор не захищає очі. Для захисту очей по­трібно надягати окуляри, конструкція яких уне­можливлює потрапляння пилу до очей. Респіратор також не захищає від отруєних речовин (ОР). Його треба оберігати від ударів, вологості, потра­пляння на нього бензину, керосину, масел.

При ліквідації аварії на Чорнобильський АЕС широко використовували респіратори ШБ-1, які також відомі під назвою «пелюстка».

Респіратор ШБ—1 («Пелюстка») виготовля­ється зі спеціального матеріалу, який має високі фільтрувальні властивості (тканина Петрянова). Це респіратор одноразового користування, випус­кається одного розміру.

IV.    Закріплення вивченого матеріалу.

Закріплення вивченого матеріалу проводжу не в кінці уроку, а після розгляду кожного з питань плану. На завершення уроку і при наявності часу можна запропонувати учням у порядку оглядового опитування повторити найбільш важливі моменти нового матеріалу:

1.   Види 313 і що до них відноситься

2.    Класифікація протигазів

3.    Обладнання протигазу ЦП—5

4.    Від яких шкідливих факторів він захищає

V.    Підсумки уроку.

Відмічаю найбільш активних учнів, а також найбільшу кількість правильних відповідей. Виставляю їм оцінки у журнал.

VI.    Домашнє завдання.

Опрацювати матеріал підручника М.М. Бака, Ю.О. Квашньов на с. 256—265, а також пропоную підібрати протигази для рідних і близьких сво­єї родини.