Природа 2 клас
Тема: Збереження природи
Мета: обговорити з учнями необхідність і заходи щодо збереження природи; розвивати спостережливість; вчити берегти і примножувати природні багатства, охороняти навколишнє середовище від забруднення і винищення.
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. А ктуалізація опорних знань
Перевірка домашнього завдання
— Як краще заготовляти рослини і як їх зберігати.
— Чи потрібно охороняти природні багатства?
— Від чого слід охороняти природні багатства?
— Як люди забруднюють воду? повітря? ґрунти?
III. По відомлення теми і мети уроку
— Сьогодні на уроці ми з’ясуємо, як слід оберігати навколишнє середовище від забруднення і винищення.
IV. В ивчення нового матеріалу
1. Р озповідь учителя з елементами бесіди
— Багато людей на нашій планеті розуміють, що природа планети в небезпеці, що вони не «панують» над природою, а просто знищують її. А знищивши навколишню природу, вони й самі не виживуть, бо людина — дитя природи, а не її полонитель. Людина без природи — ніхто.
Природа така беззахисна перед бурхливим людським господарюванням. Бережімо її, рятуймо, рятуймо чисте повітря. Рятуймо воду — в морях, океанах, в малих і великих річках. Рятуймо рідкісних птахів — тих, що зникають у полях, у лісах, на морях. Рятуймо злаки. А потім рятуймо квіти. Рятуймо світанки від кіптяви, пари й димів. Рятуймо тишу, щоб в тиші мовчати й радіти. Рятуймо землю, а також рятуймо небо. Рятуймо мрії.
Охорона природи повинна займати важливе місце в житті кожної людини.
— Що роблять люди для збереження природи? (Переобладнуються фабрики і заводи, щоб вони не забруднювали воду і повітря; на місці вирубаних лісів насаджуються нові; забороняється збирати рідкісні рослини, полювати на рідкісних тварин; створюються заповідники.)
2. Фізкультхвилинка
V. Уз агальнення й систематизація знань
Поетична хвилинка. Слухання віршів про природу та її охорону
Птиця
Тріпоче серце спійманої птиці,
В руках моїх не чує доброти.
— Я дам тобі водиці і пшениці,
Моя пташино, тільки не тремти!
— Хіба потоки загубили воду,
Хіба в полях уже зерна нема?!
Пусти мене, мій хлопчик, на свободу,
І все, що треба, я знайду сама.
— Я ж лагідно тебе тримаю, пташко,
В своїх руках, легеньких, як вітрець.
Хіба неволя це? Хіба це важко —
Від мене взяти кілька зеренець?
— Пусти мене! Мені, дитино мила,
Дорожча воля, ніж зерно твоє!
Страшна, хоч навіть лагідна та сила,
Яка розкрити крилець не дає!
— Лети! Співай у небі гомінкому;
Хоч і маленький, зрозумів я все.
Моя рука ніколи і нікому
Ні кривди, ні біди не принесе!
I. Франко
— Чого навчає цей вірш?
Гімн пр ироді
Чистих рік прозорі води,
Гарні луки і ліси —
Нам джерела насолоди,
І натхнення і краси.
Скрізь рослини і тварини
Зустрічають радо нас.
Нам простори України,
Як один зелений клас.
Ми живого не образим,
Ми живому, як брати,
Прокладаємо ми разом
Шлях до світлої мети.
Нашу рідну Україну
Всю ми хочемо пройти,
Прокладаючи стежину
І краси, і доброти.
Щоб усюди при нагоді
Кожен з нас сказати міг:
Ми даруємо природі
Наш дитячий оберіг!
О. Родінка
— Які поради дає автор вірша?
Двоколірн ий вірш
Коли де-небудь квітку бачу,
«Зірви!» — кричить мені, аж плаче.
Повз деревце іду зелене,
«Зламай!» — схиляється до мене.
В гніздечку пташку стріну в гаї,
«Зжени!» — мерщій мене благає.
«Забий!» — з болота жаба просить.
«Замуч!» — цвіркун сюркоче в просі...
Е ні, негарний вірш такий.
Хай ліпше буде — навпаки!
Коли де бачу квітки очі,
«Люби!» — вона мені шепоче.
Повз деревце іду зелене,
«Привіт!» — схиляється до мене.
В гніздечку пташку стріну в гаї,
Питає пташка: «Як ся маєш?»
«Спочинь!» — з болота жаба просить.
«Всміхнись!» — цвіркун сюркоче в просі...
Який же світ кругом чудовий!
Додому йду в добрі й любові.
С. Павленко
— Чи однаковий був у вас настрій під час слухання вірша?
— Чому автор назвав його двоколірним?
— Якими кольорами ви б зобразили вчинки людини в першій частині?
А в другій? Чому?
VI. П ідбиття підсумків. Рефлексія
— Що ж таке охорона природи?
— Що роблять люди для охорони та збереження природи?
— Що робите ви для охорони та збереження природи?
VII. До машнє завдання
Тема: Збереження природи
Мета: обговорити з учнями необхідність і заходи щодо збереження природи; розвивати спостережливість; вчити берегти і примножувати природні багатства, охороняти навколишнє середовище від забруднення і винищення.
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. А ктуалізація опорних знань
Перевірка домашнього завдання
— Як краще заготовляти рослини і як їх зберігати.
— Чи потрібно охороняти природні багатства?
— Від чого слід охороняти природні багатства?
— Як люди забруднюють воду? повітря? ґрунти?
III. По відомлення теми і мети уроку
— Сьогодні на уроці ми з’ясуємо, як слід оберігати навколишнє середовище від забруднення і винищення.
IV. В ивчення нового матеріалу
1. Р озповідь учителя з елементами бесіди
— Багато людей на нашій планеті розуміють, що природа планети в небезпеці, що вони не «панують» над природою, а просто знищують її. А знищивши навколишню природу, вони й самі не виживуть, бо людина — дитя природи, а не її полонитель. Людина без природи — ніхто.
Природа така беззахисна перед бурхливим людським господарюванням. Бережімо її, рятуймо, рятуймо чисте повітря. Рятуймо воду — в морях, океанах, в малих і великих річках. Рятуймо рідкісних птахів — тих, що зникають у полях, у лісах, на морях. Рятуймо злаки. А потім рятуймо квіти. Рятуймо світанки від кіптяви, пари й димів. Рятуймо тишу, щоб в тиші мовчати й радіти. Рятуймо землю, а також рятуймо небо. Рятуймо мрії.
Охорона природи повинна займати важливе місце в житті кожної людини.
— Що роблять люди для збереження природи? (Переобладнуються фабрики і заводи, щоб вони не забруднювали воду і повітря; на місці вирубаних лісів насаджуються нові; забороняється збирати рідкісні рослини, полювати на рідкісних тварин; створюються заповідники.)
2. Фізкультхвилинка
V. Уз агальнення й систематизація знань
Поетична хвилинка. Слухання віршів про природу та її охорону
Птиця
Тріпоче серце спійманої птиці,
В руках моїх не чує доброти.
— Я дам тобі водиці і пшениці,
Моя пташино, тільки не тремти!
— Хіба потоки загубили воду,
Хіба в полях уже зерна нема?!
Пусти мене, мій хлопчик, на свободу,
І все, що треба, я знайду сама.
— Я ж лагідно тебе тримаю, пташко,
В своїх руках, легеньких, як вітрець.
Хіба неволя це? Хіба це важко —
Від мене взяти кілька зеренець?
— Пусти мене! Мені, дитино мила,
Дорожча воля, ніж зерно твоє!
Страшна, хоч навіть лагідна та сила,
Яка розкрити крилець не дає!
— Лети! Співай у небі гомінкому;
Хоч і маленький, зрозумів я все.
Моя рука ніколи і нікому
Ні кривди, ні біди не принесе!
I. Франко
— Чого навчає цей вірш?
Гімн пр ироді
Чистих рік прозорі води,
Гарні луки і ліси —
Нам джерела насолоди,
І натхнення і краси.
Скрізь рослини і тварини
Зустрічають радо нас.
Нам простори України,
Як один зелений клас.
Ми живого не образим,
Ми живому, як брати,
Прокладаємо ми разом
Шлях до світлої мети.
Нашу рідну Україну
Всю ми хочемо пройти,
Прокладаючи стежину
І краси, і доброти.
Щоб усюди при нагоді
Кожен з нас сказати міг:
Ми даруємо природі
Наш дитячий оберіг!
О. Родінка
— Які поради дає автор вірша?
Двоколірн ий вірш
Коли де-небудь квітку бачу,
«Зірви!» — кричить мені, аж плаче.
Повз деревце іду зелене,
«Зламай!» — схиляється до мене.
В гніздечку пташку стріну в гаї,
«Зжени!» — мерщій мене благає.
«Забий!» — з болота жаба просить.
«Замуч!» — цвіркун сюркоче в просі...
Е ні, негарний вірш такий.
Хай ліпше буде — навпаки!
Коли де бачу квітки очі,
«Люби!» — вона мені шепоче.
Повз деревце іду зелене,
«Привіт!» — схиляється до мене.
В гніздечку пташку стріну в гаї,
Питає пташка: «Як ся маєш?»
«Спочинь!» — з болота жаба просить.
«Всміхнись!» — цвіркун сюркоче в просі...
Який же світ кругом чудовий!
Додому йду в добрі й любові.
С. Павленко
— Чи однаковий був у вас настрій під час слухання вірша?
— Чому автор назвав його двоколірним?
— Якими кольорами ви б зобразили вчинки людини в першій частині?
А в другій? Чому?
VI. П ідбиття підсумків. Рефлексія
— Що ж таке охорона природи?
— Що роблять люди для охорони та збереження природи?
— Що робите ви для охорони та збереження природи?
VII. До машнє завдання
Немає коментарів:
Дописати коментар