Організаційна структура ЗС України

Організаційна структура ЗС України

Організаційна структура Збройних Сил вста­новлена Законом України «Про внесення зміни до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» (2004 р). і складається з:

•   Генерального штабу;

•   Сухопутні війська;

•   Повітряні Сили;

•   Військово-Морські Сили;

•     об’єднання, з’єднання, військові частин, вій­ськові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил.

За функціональним призначенням, Збройні Сили складаються з:

•   об’єднаних сил швидкого реагування;

•   основних сил оборони;

•   стратегічних резервів;

•     з’єднання та військові частини, що не нале­жать до функціональних структур.

Об’єднані сили швидкого реагування (ОСШР) - міжвидове оперативне об’єднання військ (сил), призначене для негайного реагування на загрози та збройні конфлікти з метою їх локалізації, ней­тралізації та недопущення переростання у війну, і мають у своєму складі сухопутний, повітряний та морський компоненти.

Укомплектованість військових частин і підроз­ділів ОСШР особовим складом становить близь­ко 95% (у т.ч. військовослужбовцями за контр­актом -у середньому 30%). Укомплектованість озброєннями та військовою технікою з необхідним запасом ресурсу - 95-100%.

Основні сили оборони найбільш чисельна функ­ціональна складова Збройних Сил, призначена для посилення ОСШР під час ліквідації ними збройного конфлікту на загрозливому напрямі, а також - для розгортання у визначені терміни у випадку масш­табного збройного конфлікту з метою відсічі агресії. За мирного часу Основні сили оборони утримують­ся на нижчому, порівняно з ОСШР, ступені бойової готовності і потребують більш тривалого терміну для розгортання з метою ведення бойових дій.

До складу Основних сил оборони належать органи військового управління, з’єднання, вій­ськові частини та підрозділи Сухопутних військ, Повітряних Сил і Військово-Морських Сил.

Стратегічні резерви призначені для підсилення Основних сил оборони та можуть розгортатися на­передодні або під час збройного конфлікту.

Такий функціональний розподіл Збройних Сил не повною мірою відповідає новим завданням і можливим сценаріям застосування військ. Тому, за ініціативою Міністерства оборони, до складу та чисельності функціональних структур внесе­ні зміни:

•     у складі ОСШР та Основних сил оборони бу­дуть відокремлені складові, що відповідно до ви­значених їм завдань відрізняються за способом комплектування особовим складом та озброєння­ми, а також за термінами приведення військ (сил) у стан бойової готовності;

•    стратегічні резерви будуть виключені зі скла­ду функціональних структур.

З 2006 р. ОСШР та Основні сили оборони ма­тимуть по дві складові. ОСШР - Сили негайного реагування та Сили швидкого реагування; Основні сили оборони - Сили нарощування та Сили ста­білізації.

Акцент буде зроблений на прискореному розви­тку ОСШР. Зокрема, на фінансування їх потреб передбачається виділити протягом 2006-2011 рр. 23,3 млрд. грн. - проти 15,8 млрд. грн., призна­чених для фінансування Основних сил оборони. Основу ОСШР складатимуть багатофункціональ­ні аеромобільні та повітряно-десантні війська із середніми та легкими озброєннями. Вони готува­тимуться, насамперед, до участі в миротворчих операціях, а також залучатимуться до антитеро- ристичних дій, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.

Напрями розвитку функціональних структур Збройних Сил визначаються потребою підвищен­ня оперативних можливостей військ (сил). З ура­хуванням змін, що будуть здійснені починаючи з 2006 р., їх структура відповідатиме завданням і цілям (сценаріям) застосування міжвидових угруповань військ (сил), а також меті набуття Україною членства в НАТО.

У цілому, Державна програма на 2006-2011 рр. визначає реалістичні завдання з оптимізації кількісних і якісних параметрів Збройних Сил, їх структурної перебудови. Вони спрямовані на створення в Україні боєздатних, мобільних, неве­ликих за чисельністю, економічно необтяжливих Збройних Сил.

Загальна чисельність особового складу Збройних Сил, станом на кінець 2005 р., складає 245 тис. осіб, у т.ч. 180 тис. військовослужбовців. Згідно з Державною програмою реформування ЗС, на кі­нець 2005 р. чисельність мала становити 375 тис. та 295 тис. осіб, відповідно.

Співвідношення чисельності особового складу видів Збройних Сил визначається характером та обсягом завдань, що виконуються відповідними військами (силами), і є наступним:

•   Сухопутні війська - до 40%;

•   Повітряні Сили - до 24%;

•   Військово-Морські Сили - до 8%;

•       органи військового управління, з’єднання, 52 ----------

військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил — до 28 %.

За оцінками Міністерства оборони та Генерального штабу, на наступному етапі рефор­мування Збройних Сил немає можливості збере­ження високих темпів зменшення чисельності особового складу, як це було попередніми рока­ми. Тому в Державній програмі на 2006—2011 рр. передбачається протягом наступних шести років скоротити лише 102 тис. штатних посад Сухопутні війська

Історія створення: Сухопутні війська ЗС України були сформовані у 1996 році згідно з ука­зом Президента України.

Призначення:

•      найбільш чисельний вид ЗС України, який є головним носієм бойової могутності ЗС неза­лежної української держави і призначення якого полягає у відбитті ударів сухопутних угрупувань противника;

•      за призначенням та обсягом покладених на них функцій беруть участь у виконанні практично всього спектру завдань Збройних Сил як у мирний, так і у воєнний час, відіграючи вирішальну роль.

Склад: до їх складу належать такі роди військ:

•    механізовані війська;

•    танкові війська;

•    аеромобільні війська;

•    ракетні війська та артилерія;

•    армійська авіація;

•          війська протиповітряної оборони Сухо­путних військ.

Механізовані війська виконують завдання по втриманню зайнятих районів, рубежів та позицій, відбиттю ударів противника та нанесення йому поразки як самостійно, так і у складі морських та повітряних десантів..

Оснащені сучасними засобами пересування і най­новішими зразками зброї, які ми розглянемо пізніше.

До складу механізованих військ входять меха­нізовані дивізії і бригади.

Танкові війська складають основну ударну силу сухопутних військ і призначені для прориву обо­рони ворога, розгрому його військ, захоплення важливих районів, рубежів і об’єктів.

На озброєнні перебувають сучасні танки з по­тужною бронею і першокласним високоточним озброєнням, що вирізняються високою швидкіс­тю, маневреністю та ефективністю озброєння.

До складу танкових військ входять танкові ди­візії і бригади.

Аеромобільні війська — наймобільніший рід сухо­путних військ, до складу якого входять з’єднання, частини та підрозділи зі складу сухопутних військ і армійської авіації, що цілеспрямовано підготов­лені для спільний дій у тилу ворога (повітряними десантами різного складу і призначення) і який ----------  53

перебуває у постійній готовності для виконання будь-яких завдань в різних умовах.

До складу аеромобільних військ входять аеро- мобільна дивізія, окремі аеромобільні бригади та полки.

На їх озброєнні:

•    десантні машини — БМД, БТР — Д, БРДМ;

•    самохідні артилерійські установки;

•    протитанкові і зенітні засоби.

Ракетні війська та артилерія — призначені для ураження живої сили, танків, артилерії, проти­танкових засобів, авіації, об’єктів ППО та інших важливих об’єктів при веденні загальновійськово­го бою (операції).

На озброєнні з’єднань, частин та підрозділів знаходяться:

•                 ракетні комплекси оперативно-тактичних і тактичних ракет;

•   артилерійські системи залпового вогню;

•    протитанкова артилерія;

•    міномети;

•    протитанкові керовані ракетні комплекси.

Армійська авіація — найбільш маневрений род

Сухопутних військ, один із ефективних і перспек­тивних засобів збройної боротьби, призначений для виконання завдань у різноманітних умовах загальновійськового бою (операції).

Ввійшла до складу Сухопутних військ України

1  липня 1994 року.

Найбільш характерні завдання армійської авіації:

•             вогнева підтримка військ під час наступу чи контратаки;

•            доставка у вказані райони бойової техніки та особового складу;

•    висадження повітряних десантів;

•            знищення живої сили, бойової техніки та важ­ливих об’єктів противника на передньому плані і в тактичній глибині під час авіаційної підтримки загальновійськових частин;

•    ведення розвідки;

•             блокування та знищення аеромобільних під­розділів противника в місцях їх висадки;

•    мінування з повітря.

Мають на озброєнні: — вертольоти типу Мі-8, Мі-24 та їх модифікації.

До складу Сухопутних військ входять бригади та полки армійської авіації.

Війська ППО — призначені для прикриття військ від ударів ворога з повітря у всіх видах бо­йових дій, при перегрупуванні та розташуванні їх на місці.

Завдання:

—         радіолокаційна розвідка повітряного проти­вника;

—оповіщення військ;

—        захист угрупування військ і об’єктів від уда­рів з повітря.

На озброєнні військ ППО Сухопутних військ знаходяться ефективні зенітні ракетні та зенітні артилерійські системи і комплекси, які характе­ризуються високою швидкострільністю, живучіс­тю, маневреністю, здатністю діяти за будь-яких умов сучасного загальновійськового бою.

Спеціальні війська Сухопутних військ:

*   розвідувальні;

*   інженерні;

*  радіаційного, хімічного та біологічного захисту;

*   зв’язку;

*   радіо - електронної боротьби (РЄБ);

*   топографічні;

*   гідрометереологічні;

*        технічного, тилового та медичного за­безпечення.

Розвиток та реформування:

*     станом на кінець 2005 р., чисельність осо­бового складу Сухопутних військ складає 97 тис. осіб, у т.ч. 78 тис. військовослужбовців. Укомплектованість основними видами озброєнь і військової техніки становить 100%, забезпече­ність основними видами матеріальних засобів (продовольством, пальним тощо) - 70-75%.

*    у 2006 р. розпочнеться розформування двох оперативних командувань, що раніше передбача­лося зробити після 2010 р. Вони виконали свою роль оперативних об’єднань з вирішення опера­тивних, мобілізаційних завдань і завдань терито­ріальної оборони, а також технічного, тилового, медичного та інших видів забезпечення військ (сил), розташованих на їх території.

*   усього в Сухопутних військах у 2006 р. будуть розформовані: одна механізована бригада, чотири полки і значна кількість баз, складів та арсеналів.

*   станом на кінець 2011 р., у складі Сухопутних військ буде 16 бригад; чисельність особового скла­ду становитиме близько 60 тис. осіб, у т.ч. 52 тис. військовослужбовців.

Емблема СВ ЗС України

Являє собою прямий рівносторонній хрест із зо­браженням сторонами малинового кольору, в цен­трі якого у круглому медальйоні синього кольо­ру вміщено зображення Знака Княжої держави Володимира Великого. Медальйон накладено на зображення двох схрещених мечів вістрям вгору.

Висота медальйону становить 2/5 висоти хреста.

Пружки хреста і медальйона, зображення ме­чів - золоті.

Повітряні сили

Історія створення: новий вид Збройних Сил, ство­рений шляхом об’єднання Військово-Повітряних Сил (17.03.92) та Військ Протиповітряної обо­рони (05.04.92), що розпочалося 1 грудня 2004 р. (День повітряних Сил) і завершилося у трав­ні 2005 р. (три періоди) і дозволило Збройним Силам України перейти до сучасної тривидової структури.

Головною метою створення цього нового виду було визначено підвищення рівня ефек­тивності виконання завдань, притаманних як Військово-Повітряним Силам, так і Військам Протиповітряної оборони, за рахунок ліквідації дублюючих елементів управління загальним про­цесом захисту вітчизняного повітряного простору.

Формування Повітряних Сил стало важливим складовим елементом загальної програми рефор­мування ЗС України.

Призначення:

•        найбільш мобільний вид Збройних Сил, один з головних носіїв бойового потенціалу ЗС України, який виходить на перший план за вогне­вою могутністю і дальністю бойового використан­ня і за відсутності в нашій країни ядерної зброї, здатний стримати агресора і завдати йому удару у відповідь;

•     його з’єднання та військові частини призна­чені для охорони повітряного простору держави, ураження з повітря об’єктів противника, авіацій­ної підтримки своїх військ (сил), висадки пові­тряних десантів, повітряного перевезення військ і матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки.

Війська ППО повітряних сил постійно несуть бо­йове чергування, термін їх постійної готовності до бойового застосування становить від 2,5 до 12 хв. нині вони охороняють понад 7.000 км повітряного простору нашої держави, здійснюють контроль пе­рельотів авіації з дев’ятьма суміжними країнами.

Склад: до їх складу належать такі роди військ, які складають повітряний та протиповітряний компонент:

•       авіація ПС: бомбардувальна, винищуваль­на, штурмова, розвідувальна, транспортна, спеціальна;

•      зенітно - ракетні війська;

•      радіотехнічні війська;

•    спеціальні війська.

Функціональна структура ПС ЗС України пред­ставлена такими складовими:

•    об’єднаними силами швидкого реагування;

•    основними силами оборони;

•    силами підтримки (підсилення).

Авіація ПС виконує наступні завдання:

•     розгром з повітря ракетно-ядерних, авіацій­них, сухопутних і морських об’єктів і угрупувань противника;

•        підприв його військово-економічного по­тенціалу;

•        дезорганізація державного і військового управління противника;

•          порушення роботи тилу і транспорту противника;

•    забезпечення ЗС даними повітряної розвідки;

•   прикриття вйськ і об’єктів від ударів повітря­ного противника;

*  повітряне десантування;

*  здійснення повітряних перевезень.

Бомбардувальна авіація (Ту-22 м3, Су-24) —

призначена для ураження угрупувань військ, авіації, ВМС противника та руйнування його важ­ливих воєнно-промислових об’єктів, вузлів та ко­мунікацій.

Винищувальна авіація (Су-27, Міг-29) — призна­чена для знищення літаків, вертольотів, крилатих ракет і безпілотних засобів противника у повітрі, а також ураження наземних (морських) об’єктів.

Штурмова авіація (Су-25) — є засіб авіаційної підтримки військ та призначена для ураження військ, наземних (морських) об’єктів противни­ка переважно на передньому краї у тактичній глибині.

Розвідувальна авіація (Су-24 мр, Су-17 м4 р) — призначена для повітряної розвідки противника, місцевості та погоди.

Військово — транспортна авіація (Іл-76, Ан- 12) — призначена для десантування повітряного десанту, перевезення військ та матеріальних за­собів повітрям, забезпечення маневру та бойових дій військ.

Війська ППО призначені для боротьби з пові­тряним противником, для попередження про по­чаток повітряного і космічного нападу, захисту головних адміністративно-політичних і промисло­вих центрів і районів країни, угрупувань військ, інших важливих військових і цивільних об’єктів від ударів авіації.

Зенітно-ракетні війська (ЗРВ) є основною вог­невою силою системи ППО держави і призначені для знищення будь-яких засобів повітряного на­паду в межах зон ураження та забезпечення вза­ємодії з іншими родами військ ПС.

Основа — ЗРк дальньої дії (С-200), багатока­нальні сучасні ЗРС С—300 різних модифікацій та ЗРК «Бук».

Радіотехнічні війська (РТВ) є основним дже­релом інформації про початок повітряного нападу противника і призначені для безперервного веден­ня радіолокаційної розвідки повітряного простору та забезпечення бойових дій зенітних ракетних військ і винищувальної авіації. Дальність їхніх дій — понад 360 км і по висоті до 85 км.

Спеціальні війська призначенні для всебічного забезпечення діяльності всіх родів ПС. Склад:

*  радіо- і радіотехнічної розвідки;

*  радіоелектронної боротьби (РЄБ);

*        зв’язку та радіотехнічного забезпечення польотів;

*  інженерні;

*        радіаційного, хімічного та біологічного захисту;

*   гідрометереологічні;

*        технічного, тилового та медичного за­безпечення.

Розвиток та реформування:

•      з 2006 р. в Повітряних Силах передбаче­не створення автоматизованої системи управлін­ня (АСУ) авіацією і протиповітряною обороною, а також побудова єдиного автоматизованого раді­олокаційного поля в рамках АСУ за критеріями НАТО. Із введенням АСУ в експлуатацію, буде сформований Центр повітряних операцій, а також центри управління та оповіщення. Авіаційні бри­гади штурмової, винищувальної, бомбардувально- розвідувальної авіації будуть переформовані на бригади тактичної авіації. Зенітні ракетні війська також перейдуть на бригадну структуру.

•    станом на кінець 2005 р., чисельність особо­вого складу Повітряних Сил складає 59 тис. осіб, у т.ч. 50 тис. військовослужбовців. Повітряні Сили укомплектовані практично всіма основними видами авіаційних озброєнь і військової техні­ки. Проте, стан технічного парку не можна вва­жати задовільним через недостатні темпи його оновлення

•    загальна чисельність ПС до кінця 2009 року буде складати близько 30.000 осіб (з них 25.000 - військовослужбовців, та 5.000 працівників ЗС України), а до кінця 2015 року має складати 20— 23.000 особового складу (18.000 військовослуж­бовців);

•     на кінець 2011 р. у складі Повітряних Сил передбачається мати 16 бригад; чисельність осо­бового складу становитиме близько 35 тис. осіб, у т.ч. 32 тис. військовослужбовців (схема 3.11).

•      до кінця 2015 року військово-транспортна авіація буде повністю переозброєна на літаки на­ціонального виробництва — АН—70, а інші літаки будуть модернізовані;

•    у 2015 році ПС будуть найбільш мобільними, науково і технічно містким видом вітчизняного війська і тому саме їм буде надаватися пріоритет у розвитку, підготовці, оснащенні та забезпеченні.

Емблема ПС ЗС України Являє собою прямий рівносторонній хрест із розбіжними сторонами малинового кольору, в центрі якого у круглому медальйоні синього ко­льору вміщено зображення Знака Княжої держа­ви Володимира Великого. Медальйон накладено на стилізоване зображення меча вістрям вгору на вертикальних сторонах хреста, двох крил на гори­зонтальних сторонах хреста.

Висота медальйону становить 2/5 висоти хреста. Пружки хреста і медальйона, зображення ме­чів — золоті.

Військово-морські Сили Історія створення:

•    наймолодший вид ЗС України;

•       створення національного флоту розпочалося 5 квітня 1992 року, коли вийшов Указ Президента України №209 «Про невідкладні заходи по будівни­цтву ЗС України», в якому передбачалося сформувати

Військово - Морські Сили на базі сил Чорноморського флоту, дислокованих на території України;

*      1 липня 1993 року під Севастополем було сформовано перший батальйон морської піхоти ВМС України;

*    з 29 липня по 1 серпня 1996 року відбулись перші оперативно-тактичні навчання ВМС України у складі 10 кораблів, авіації та морської піхоти. Президент України високо оцінив майстерність особового складу флоту і видав Указ «Про день ВМС «, згідно з яким професійне свято військових моряків щорічно відзначається 1 серпня;

*       у другій половині 1997 року завершив­ся розподіл Чорноморського флоту колишнього СРСР. ВМС України було передано 43 бойових кораблі, 132 судна та катери, 12 літаків, 30 гелі­коптерів, 227 берегових об’єктів, а також велику кількість техніки, озброєння, боєприпасів та ін­шого військового майна;

*       відповідно до державної програми реформу­вання та розвитку ЗС України на період до 2010 року, у травні 2001 року було створено опера­тивно-тактичне об’єднання ВМС - ескадру різно­рідних сил, кораблі якої беруть активну участь у міжнародних військово-морських навчаннях.

Головною базою українського флоту є Севастополь, а особовий склад ВМС нараховує близько 18 тис. чо­ловік. Протяжність морських кордонів 1600 км.

Призначення: забезпечують недоторканність морських і прибережних територій України, до­зволяючи їй зберігати статус розвинутої морської держави та виконують завдання щодо стримуван­ня, локалізації і нейтралізації збройного конфлік­ту, а при необхідності - відсічі збройній агресії з моря шляхом ураження об’єктів противника та сприяння сухопутним військам у веденні бойових дій на територіях, що мають водні простори.

Завдання: основні завдання ВМС визначені ви­могами Воєнної доктрини України і принципами їх розбудови:

І  - у мирний час:

*   підтримка сприятливого оперативного режи­му в зоні відповідальності флоту;

*  участь у миротворчих та гуманітарних операці­ях, сучасних навчаннях із флотами інших держав;

*  охорона районів діяльності риболовецького та торгового флотів України, судноплавства;

*   забезпечення безпеки морських перевезень;

*   участь у боротьбі з терористами на морі;

*  участь у запобіганні незаконному транспорту­ванню зброї та наркотиків морським шляхом;

*  участь у рятувальних операціях на морському просторі;

*     надання допомоги центральним і місцевим органам виконавчої влади, місцевого самовряду­вання у проведенні пошукових та аварійно-ряту­вальних робіт під час ліквідації надзвичайних си­туацій природного та техногенного характеру;                 56

•           виконання заходівз екологічної безпеки у мор­ському просторі;

•    та інші.

ІІ - у воєнний час:

•   відбиття нападу авіації з морського напрямку;

•           знищення ударних підводних човнів і надвод­них кораблів;

•           оборона місць дислокації флоту і десантно-до­ступних районів та ділянок узбережжя;

•            допомога Сухопутним військам, що діють на приморському напрямку;

•   участь у протидесантних операціях;

•    висадка тактичних десантів;

•    тощо.

Склад: входять такі роди військ:

•   надводні сили;

•   підводні сили;

•   морська авіація;

•   берегові ракетно-артилерійські війська;

•   війська берегової оборони;

•   морська піхота;

Організаційно Військово-Морські Сили включають:

•   командування;

•   ескадру різнорідних сил;

•            дві військово-морські бази (Південна (Чорне море) і Західна (Азовське море));

•   морську авіаційну бригаду;

•   бригаду берегової оборони;

•               частини та підрозділи спеціального при­значення;

•             частини і установи бойового, технічного, ти­лового та медичного забезпечення;

•             Севастопольський військово-морський інсти­тут, навчальний та науковий центри.

Надводні сили: - пошук і знищення бойових ко­раблів та суден противника;

-            охорона морських комунікацій та пунктів ба­зування у моря;

-              сприяння Сухопутним військам на примор­ському напрямку;

-            постановка мінних загороджень, ведення роз­відки та протимінні дії;

-     висадка морських десантів.

Підводні сили: - пошук та знищення підводних човнів, кораблів і суден противника;

-             ведення розвідки і наведення своїх ударних сил на угрупування противника;

-             протичовнове забезпечення бойових дій над­водних кораблів і постановка активних мінних за­городжень.

Морська авіація: - пошук та ураження підвод­них човнів противника в районах їх розгортання та бойового призначення;

-            протичовнове забезпечення корабельних угру- пувань ВМС;

-             ведення розвідки в операційній зоні ВМС та наведення ударних сил на противника;

-     постановка мінних загороджень.

Берегові ракетно-артелерійські війська: — зни­щення надводних кораблів, десантних загонів та конвоїв противника;

—             видача цілевказівок щодо морського противника.

Морська піхота:

—          захоплення берегового плацдарму в складі першого ешелону морського десанту;

—        участь у обороні об’єктів ВМС, ділянок узбе­режжя, островів та в територіальній обороні;

—ведення розвідувальних та диверсійних дій;

—дії у складі миротворчих сил..

Спеціальні війська:

*   зв’язку;

*   розвідувальні;

*   радіоелектронної боротьби (РЄБ);

*   гідрографічні;

*   інженерні;

*                радіаційного, хімічного та біологічного захисту;

*   гідрометереологічні;

*   пошуково-рятувальні;

*   судноремонтні;

*                технічного, тилового та медичного за­безпечення.

Розвиток та реформування:

*             станом на кінець 2005 р., чисельність осо­бового складу Військово-Морських Сил складає 20 тис. осіб, у т.ч. 15 тис. військовослужбовців; у бойовому складі перебуває 15 бойових кораблів. Основними видами озброєнь і військової техніки Військово-Морські Сили забезпечені в повному об­сязі, однак сьогодні лише близько чверті з них є сучасними зразками. Організаційна структура Військово-Морських Сил наведена на схемі 3.13.

*           на кінець 2011 р. у складі Військово-Морських Сил передбачено мати чотири бригади, дві військо­во-морські бази та чотири дивізіони (схема 3.14); чисельність особового складу становитиме близько

11   тис. осіб, у т.ч. 9 000 військовослужбовців, у бо­йовому складі перебуватиме 15 бойових кораблів.

Емблема ВМС ЗС України

Являє собою прямий рівносторонній хрест із розбіжними сторонами малинового кольору, в центрі якого у круглому медальйоні синього ко­льору вміщено зображення Знака Княжої держави Володимира Великого. Медальйон накладено на стилізовані зображення двох схрещених якорів.

Висота медальйону становить 2/5 висоти хреста.

Пружки хреста і медальйона, зображення ме­чів — золоті.

Спеціальні війська

Спеціальні війська — військові частини і під­розділи, призначені для виконання спеціальних завдань по забезпеченню бойової та повсякденної діяльності ЗС.

Це війська, що безпосередньо підпорядковані Міністерству оборони, а також входять до складу видів ЗС України.

Найменування, склад, організація, озброєння і технічне спорядження формувань спеціальних військ зумовлюються їх призначенням.

Війська зв’язку призначені для встановлення і підтримки стійкого зв’язку, який забезпечує без­перервне управління військами.

•    входять до складу всіх видів і родів військ ЗС України;

•      особовий склад цих військ здатний у до­сить короткі строки розгортати мобільну мережу зв’язку.

Інженерні війська — призначені для інженерно­го забезпечення бойових дій військ за допомогою спеціальної техніки та інженерних боєприпасів.

•     склад: інженерно-саперні, інженерно-дорож­ні, понтонно-мостові, переправно-десантні та інші підрозділи.

•    в мирний час вони завжди на варті, викону­ючи бойові завдання по знешкодженню вибухоне­безпечних предметів та надаючи іншу допомогу мирному населенню.

Війська радіаційного, хімічного і біологічного захисту призначені для ліквідації наслідків мож­ливих аварій на атомних станціях, підприємствах хімічної промисловості, залізничному та водному транспорті, а також наслідків застосування хіміч­ної та бактеріологічної зброї.

•       створені на базі хімічних військ колиш­нього СРСР.

Війська радіоелектронної боротьби (РЄБ) до­зволяють досягти повної переваги авіації над за­собами ППО та забезпечують надійний захист від ударів високоточної зброї.

Топографічна служба діє відповідно до потреб ЗС і надає топографічно-геодезичну інформацію на підставі сучасного стану топогеофізичного за­безпечення території нашої держави і суміж­них держав.

•    силами служби постійно виконуються роботи з топогеодезичного забезпечення навчальних цен­трів і полігонів.

Залізничні війська служать для транспортно­го забезпечення бойових дій ЗС, тимчасової екс­плуатації наявних залізничних колій та будівни­цтва нових.

•     кожен 5 км залізниць в Україні покладено воїнами-залізничниками, що є досить вагомим внеском у розвиток транспортної мережі нашої держави.

Тил ЗС — це сили і засоби, призначені для:

•    тилового забезпечення військ матеріальними та фінансовими ресурсами;

•    здійснення військових перевезень усіх видів;

•    відновлення військової техніки і майна;

•         створення умов для базування авіації і сил флоту;

•  розв’язання квартирно-експлуатаційних питань;

тощо.