Я і Україна 1 клас
Тема: Обов'язки дітей і батьків.
Мета: познайомити дітей з їх обов'язками та обов'язками батьків. Розвивати активність мислення. Виховувати любов і повагу до батьків, бажання піклуватися про них.
Обладнання: малюнки, фломастери, плакат з недописаними прислів'ями.
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань учнів
1. Постарайтесь працювати плідно
Протягом всього року,
Щоб всі знали на «Відмінно»
Матеріал цього уроку.
2. Проблемний вступ до уроку.
— Кого ви любите найбільше?
— Чому?
Як мені вас не любити,
Рідний батьку, нене,
Та ж ви мене годували
І дбали про мене.
Батько розуму навчає,
Мати приголубить,
Ніхто мене так на світі,
Як вони, не любить.
Дай же, Боже, щоб я виріс,
В школі гарно вчився,
Щоб я батькові і ненці
Добре відплатився.
(Б. Лепкий )
— Про кого піде мова на сьогоднішньому уроці?
II. Формування нових знань, прийомів і засобів діяль-
ності
1. Повідомлення теми і завдань уроку.
Сьогодні ми будемо говорити про обов'язки батьків та ваші обов'язки перед батьками.
2. Читання оповідання В. Сухомлинського.
Комірчина для дідуся
Захворів дідусь Юрасиків, лежить і кашляє. Мати й тато мовчазні. Одного разу прийшов Юрко з дитячого садка та й бачить: закопує тато стовпи поруч із хатою.
— Що це ви будуєте, тату? — запитує Юрко.
— Комірчину до хати прибудуємо. Дідусь житиме в комірчині... Юрко взяв маленьку лопатку, пішов на город, сів серед картоплиння й копає ямку.
— Що це ти копаєш, Юрасику? — запитує батько.
— Та землянку будую...
— Для чого ж тобі землянка?
— А ви з мамою житимете в ній, як постарієте...
3. Бесіда за прочитаним текстом.
— Як ви гадаєте, чому Юрасикові не сподобалася батькова комірчина?
— Як би ви вчинили на місці Юрасика?
— Як ви ставитися до своїх дідусів, бабусь?
4. Розповідь вчителя.
І насправді, кожна людина повинна піклуватися про своїх батьків, це її обов'язок. Якщо мама чи тато стають старими, немічними, не взмозі працювати, виконувати якусь домашню роботу,
діти повинні їм допомагати. Адже завдяки батькам діти з'явилися на світ, мама недосипала ночей, коли дитина захворіє. У народі говорять: «У дитини болить пальчик, а у матері — серце». Мама є єдиною порадницею в житті, вона ніколи не зрадить, поділиться останнім шматком хліба, віддасть останню краплину води. Завдяки батькам ви гарно одягнені, навчаєтесь у школі, будете навчатися в інститутах, отримаєте професію. Ваші батьки піклуються про вас від дня вашого народження і будуть піклуватися поки вони живі. Але ви теж повинні піклуватися про своїх батьків, дідусів та бабусь.
Фізкультхвилинка
Хмарка сонечко закрила,
Слізки дрібнії зронила.
Ми ті слізки позбираєм,
У травичці пошукаєм.
Пострибаєм, як звірята,
Політаєм, як пташки.
Потанцюємо ще трішки,
Розімнемо руки, ніжки.
Всі веселі, от чудово!
За роботу сіли знову!
5. Читання оповідання В. Сухомлинського.
Сьома дочка
Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулась додому аж через місяць. Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною почали говорити, як вони скучали за матір'ю.
— Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, — сказала перша дочка.
— Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, — промовила друга дочка.
— Я плакала за тобою, як маленьке пташеня за пташкою, — сказала третя.
— Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, — щебетала четверта.
— Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси, — промовила п'ята.
— Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, — сказала шоста.
А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води в мисці — помити ноги.
6. Бесіда за прочитаним оповіданням.
— Скажіть, як говорила кожна дочка про свою любов до матері?
— Як ви гадаєте, хто з дочок по-справжньому любив матусю?
— Чому ви так думаєте? Докажіть.
— Який висновок ви можете зробити з почутого?
Висновок:
Дітям потрібно піклуватися про своїх батьків, допомагати їм — це їх обов'язок.
Фізкультхвилинка
Вище руки підніміть
І спокійно опустіть.
Розведіть їх в сторони,
Сплесніть, діти, тільки раз
Й за роботу — все гаразд.
7. Робота з підручником, с. 35.
— Розгляньте малюнок. Розподіліть обов'язки дітей і батьків.
— За що ви любите своїх батьків?
8. Читання вірша О. Пчілки.
Шана старшим
«Діти любі, — каже мати,
Треба старших шанувати!
То дасть Господь всього світа
Вам прожити довгі літа.
Варт пошани сивий волос,
І старий тихенький голос,
І тим зморшкам придивиться,
Станьте ближче, поклоніться».
9. Гра «Додай слово до прислів'я».
Нема того краму, щоб купити (маму)
Дитина плаче, а матері (боляче)
Рідна мати високо замахує, а помалу (б'є)
Годуй діда на печі, бо й сам там (будеш)
Який кущ, така й хворостинка,
який батько, така й (дитинка)
III. Формування вмінь та навичок
1. Робота у зошиті з друкованою основою, с. 18.
— Хто і як піклується один про одного в сім'ї? (відповіді дітей )
— Роздивіться добре малюнки, позначте знаком «+», хто по-справжньому піклується про своїх близьких.
— Малюнок, який найбільше сподобався вам, розфарбуйте.
2. Розповідь вчителя.
Батьків у нас на Україні шанували споконвіку. На згадку про них залишалася їхня мудрість, поради, хатні речі, дерева, які вони посадили, діти, яких вони
народили. Одна із заповідей Біблії говорить: «Шануй своїх батька і матір».
3. Читання і заучування Молитви, яку написала
К. Перелісна.
Зглянься, наш Боже, Тата і неньку,
На малі діти, І всю родину,
Що усім серцем Край любий, рідний —
Вміють любити Всю Україну.
ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ
Через пагорбки й долини
Весело біжить стежина.
Через поле, через луг
Біжать капці: туки-тук.
До бабусі Настусі,
До кудлатого Рябка,
Біжить стежечка швидка.
А по ній біжить Яринка,
В неї у руках корзинка,
Бо в бабусинім дворі
По горішки
Золотий росте горіх,
Золота жар-птиця
На вершку гніздиться.
У Яринки у корзинці
Є усім, усім гостинці:
Для бабусі є капці,
Рябкові — жилетка,
Півнику — шкарпетки,
Для киці Лікерки —
Солодкі цукерки.
(П. Мовчан )
Мій дідусь старенький,
Як голуб сивенький,
По садочку ходить
І мене малого,
Онученька свого,
За рученьку водить.
Мій дідусь
По садочку ходить,
Яблучка знаходить,
Ще й горішків зерна.
Дідусь любий, милий,
Як голубчик сивий,
Голівка срібенька.
(М. Підгірянка)
Моїй мамі
Мама люба, добра мила...
Ляжу спати
Як іще назвать тебе?
Це ж для мене ти пошила
З шовку плаття голубе.
Ти мені читаєш книжку,
Хочеш розуму навчить.
ходиш нишком,
Все боїшся розбудить.
Захворію хоч злегенька —
Цілу ніч не будеш спать.
То ж дозволь тебе рідненька,
За усе поцілувать.
(М. Познанська )
Серед гаю, під горою,
Старий дуб стоїть.
З-під коріння того дуба
Криниця дзюрчить.
Бабуся
Дзюрчить-біжить криниченька
Наповня ставок,
Над тим ставком нахилився
Вишневий садок.
Похилая хатиночка
З того садка визира,
В тій хатинці прожива
Бабуся стара.
Сама собі, як мізинець,
Кругом гай шумить.
Полягла трава висока,
Нікому косить.
Поклонися щодня
Батькові низенько,
Бо в нього серденько
До твого близенько.
Чий же то в траві високій
Протоптаний слід?
Носять діти — унучата
Бабусі обід.
Як водичця із-під дуба
У ставок біжить,
Так бабуся з маленькими
Дітьми бубонить.
(П. Куліш )
Поклонися щодня
Матінці ще нижче,
Бо серденько в неї
До тебе ще ближче.
Мамо, чому це на могилі сміття лежить? В неділю рано-вранці Андрійко з матір'ю пішов на кладовище. Рік тому вони поховали бабусю. Часто ходили на її могилу, поливали квіти. Тихо на кладовищі. Сіли мама з Андрійком на лавці біля бабусиної могили. Сходило сонце, щебетали пташки. Недалеко від бабусиної могили — свіжа могила, на ній засохли вінки. Поклали люди на могилу вінки, заквітчані квітами. Минув час, і вінки і квіти перетворилися на сміття.
— Мамо, а чому он на тій могилі сміття лежить?
— Люди забули про ту могилу... То були віпки.
— Чому ж вони забули про могилу?
— Бо забули про людину, яку вони поховали.
— Чому ж вони забули про людину? — з подивом допитувався Андрійко. — Навіщо ж вони несли вінки й клали їх? Мати похитала головою й нічого не відповіла. А хлопчик сидів
у задумі.
(В. Сухомлинський)
Кожна родина — це частина держави. (Аристотель)
Обов'язки дітей і батьків
Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, які потребують материнської допомоги, нести відповідальність за вчинки дітей, представляти інтереси дітей, надавати ім'я, прізвище, по батькові. Діти повинні піклуватися про своїх батьків і надавати їм допомогу. Утримання непрацездатних батьків, як правило, встановлює суд в певній сумі. (Конституція України)
Як Маша стала великою
Маленька Маша дуже хотіла вирости. Дуже. А як це зробити, вона не знала. Все перепробувала: і в маминих черевиках ходила, і в бабусиному капоті сиділа. І зачіску таку, як у тьоті Каті, робила. І намисто приміряла. І годинник на руку надівала. Нічого не виходило. Тільки сміялися з неї та жартували. Одного разу якось задумала Маша підлогу підмітати. І підмела. Та так добре, що навіть мама здивувалась.
— Машенько! Та невже ти у нас великою стаєш?
А коли Маша чисто-чисто вимила посуд та сухо-сухо витерла його, тоді не лише мама, а й тато здивувався. Здивувався і при всіх за столом сказав:
— Ми й не помітили, як у нас Марія виросла. Не тільки підлогу підмела, а й посуд помила.
Тепер усі маленьку дівчинку Машу називають великою. І вона себе дорослою почуває, хоч і ходить у своїх крихітних черевичках і коротенькому платтячку. Без зачіски. Без намиста. Без годинника. Не вони, певно, малих великими роблять.
(Є. Пермяк )
Тема: Обов'язки дітей і батьків.
Мета: познайомити дітей з їх обов'язками та обов'язками батьків. Розвивати активність мислення. Виховувати любов і повагу до батьків, бажання піклуватися про них.
Обладнання: малюнки, фломастери, плакат з недописаними прислів'ями.
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань учнів
1. Постарайтесь працювати плідно
Протягом всього року,
Щоб всі знали на «Відмінно»
Матеріал цього уроку.
2. Проблемний вступ до уроку.
— Кого ви любите найбільше?
— Чому?
Як мені вас не любити,
Рідний батьку, нене,
Та ж ви мене годували
І дбали про мене.
Батько розуму навчає,
Мати приголубить,
Ніхто мене так на світі,
Як вони, не любить.
Дай же, Боже, щоб я виріс,
В школі гарно вчився,
Щоб я батькові і ненці
Добре відплатився.
(Б. Лепкий )
— Про кого піде мова на сьогоднішньому уроці?
II. Формування нових знань, прийомів і засобів діяль-
ності
1. Повідомлення теми і завдань уроку.
Сьогодні ми будемо говорити про обов'язки батьків та ваші обов'язки перед батьками.
2. Читання оповідання В. Сухомлинського.
Комірчина для дідуся
Захворів дідусь Юрасиків, лежить і кашляє. Мати й тато мовчазні. Одного разу прийшов Юрко з дитячого садка та й бачить: закопує тато стовпи поруч із хатою.
— Що це ви будуєте, тату? — запитує Юрко.
— Комірчину до хати прибудуємо. Дідусь житиме в комірчині... Юрко взяв маленьку лопатку, пішов на город, сів серед картоплиння й копає ямку.
— Що це ти копаєш, Юрасику? — запитує батько.
— Та землянку будую...
— Для чого ж тобі землянка?
— А ви з мамою житимете в ній, як постарієте...
3. Бесіда за прочитаним текстом.
— Як ви гадаєте, чому Юрасикові не сподобалася батькова комірчина?
— Як би ви вчинили на місці Юрасика?
— Як ви ставитися до своїх дідусів, бабусь?
4. Розповідь вчителя.
І насправді, кожна людина повинна піклуватися про своїх батьків, це її обов'язок. Якщо мама чи тато стають старими, немічними, не взмозі працювати, виконувати якусь домашню роботу,
діти повинні їм допомагати. Адже завдяки батькам діти з'явилися на світ, мама недосипала ночей, коли дитина захворіє. У народі говорять: «У дитини болить пальчик, а у матері — серце». Мама є єдиною порадницею в житті, вона ніколи не зрадить, поділиться останнім шматком хліба, віддасть останню краплину води. Завдяки батькам ви гарно одягнені, навчаєтесь у школі, будете навчатися в інститутах, отримаєте професію. Ваші батьки піклуються про вас від дня вашого народження і будуть піклуватися поки вони живі. Але ви теж повинні піклуватися про своїх батьків, дідусів та бабусь.
Фізкультхвилинка
Хмарка сонечко закрила,
Слізки дрібнії зронила.
Ми ті слізки позбираєм,
У травичці пошукаєм.
Пострибаєм, як звірята,
Політаєм, як пташки.
Потанцюємо ще трішки,
Розімнемо руки, ніжки.
Всі веселі, от чудово!
За роботу сіли знову!
5. Читання оповідання В. Сухомлинського.
Сьома дочка
Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулась додому аж через місяць. Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною почали говорити, як вони скучали за матір'ю.
— Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, — сказала перша дочка.
— Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, — промовила друга дочка.
— Я плакала за тобою, як маленьке пташеня за пташкою, — сказала третя.
— Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, — щебетала четверта.
— Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси, — промовила п'ята.
— Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, — сказала шоста.
А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води в мисці — помити ноги.
6. Бесіда за прочитаним оповіданням.
— Скажіть, як говорила кожна дочка про свою любов до матері?
— Як ви гадаєте, хто з дочок по-справжньому любив матусю?
— Чому ви так думаєте? Докажіть.
— Який висновок ви можете зробити з почутого?
Висновок:
Дітям потрібно піклуватися про своїх батьків, допомагати їм — це їх обов'язок.
Фізкультхвилинка
Вище руки підніміть
І спокійно опустіть.
Розведіть їх в сторони,
Сплесніть, діти, тільки раз
Й за роботу — все гаразд.
7. Робота з підручником, с. 35.
— Розгляньте малюнок. Розподіліть обов'язки дітей і батьків.
— За що ви любите своїх батьків?
8. Читання вірша О. Пчілки.
Шана старшим
«Діти любі, — каже мати,
Треба старших шанувати!
То дасть Господь всього світа
Вам прожити довгі літа.
Варт пошани сивий волос,
І старий тихенький голос,
І тим зморшкам придивиться,
Станьте ближче, поклоніться».
9. Гра «Додай слово до прислів'я».
Нема того краму, щоб купити (маму)
Дитина плаче, а матері (боляче)
Рідна мати високо замахує, а помалу (б'є)
Годуй діда на печі, бо й сам там (будеш)
Який кущ, така й хворостинка,
який батько, така й (дитинка)
III. Формування вмінь та навичок
1. Робота у зошиті з друкованою основою, с. 18.
— Хто і як піклується один про одного в сім'ї? (відповіді дітей )
— Роздивіться добре малюнки, позначте знаком «+», хто по-справжньому піклується про своїх близьких.
— Малюнок, який найбільше сподобався вам, розфарбуйте.
2. Розповідь вчителя.
Батьків у нас на Україні шанували споконвіку. На згадку про них залишалася їхня мудрість, поради, хатні речі, дерева, які вони посадили, діти, яких вони
народили. Одна із заповідей Біблії говорить: «Шануй своїх батька і матір».
3. Читання і заучування Молитви, яку написала
К. Перелісна.
Зглянься, наш Боже, Тата і неньку,
На малі діти, І всю родину,
Що усім серцем Край любий, рідний —
Вміють любити Всю Україну.
ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ
Через пагорбки й долини
Весело біжить стежина.
Через поле, через луг
Біжать капці: туки-тук.
До бабусі Настусі,
До кудлатого Рябка,
Біжить стежечка швидка.
А по ній біжить Яринка,
В неї у руках корзинка,
Бо в бабусинім дворі
По горішки
Золотий росте горіх,
Золота жар-птиця
На вершку гніздиться.
У Яринки у корзинці
Є усім, усім гостинці:
Для бабусі є капці,
Рябкові — жилетка,
Півнику — шкарпетки,
Для киці Лікерки —
Солодкі цукерки.
(П. Мовчан )
Мій дідусь старенький,
Як голуб сивенький,
По садочку ходить
І мене малого,
Онученька свого,
За рученьку водить.
Мій дідусь
По садочку ходить,
Яблучка знаходить,
Ще й горішків зерна.
Дідусь любий, милий,
Як голубчик сивий,
Голівка срібенька.
(М. Підгірянка)
Моїй мамі
Мама люба, добра мила...
Ляжу спати
Як іще назвать тебе?
Це ж для мене ти пошила
З шовку плаття голубе.
Ти мені читаєш книжку,
Хочеш розуму навчить.
ходиш нишком,
Все боїшся розбудить.
Захворію хоч злегенька —
Цілу ніч не будеш спать.
То ж дозволь тебе рідненька,
За усе поцілувать.
(М. Познанська )
Серед гаю, під горою,
Старий дуб стоїть.
З-під коріння того дуба
Криниця дзюрчить.
Бабуся
Дзюрчить-біжить криниченька
Наповня ставок,
Над тим ставком нахилився
Вишневий садок.
Похилая хатиночка
З того садка визира,
В тій хатинці прожива
Бабуся стара.
Сама собі, як мізинець,
Кругом гай шумить.
Полягла трава висока,
Нікому косить.
Поклонися щодня
Батькові низенько,
Бо в нього серденько
До твого близенько.
Чий же то в траві високій
Протоптаний слід?
Носять діти — унучата
Бабусі обід.
Як водичця із-під дуба
У ставок біжить,
Так бабуся з маленькими
Дітьми бубонить.
(П. Куліш )
Поклонися щодня
Матінці ще нижче,
Бо серденько в неї
До тебе ще ближче.
Мамо, чому це на могилі сміття лежить? В неділю рано-вранці Андрійко з матір'ю пішов на кладовище. Рік тому вони поховали бабусю. Часто ходили на її могилу, поливали квіти. Тихо на кладовищі. Сіли мама з Андрійком на лавці біля бабусиної могили. Сходило сонце, щебетали пташки. Недалеко від бабусиної могили — свіжа могила, на ній засохли вінки. Поклали люди на могилу вінки, заквітчані квітами. Минув час, і вінки і квіти перетворилися на сміття.
— Мамо, а чому он на тій могилі сміття лежить?
— Люди забули про ту могилу... То були віпки.
— Чому ж вони забули про могилу?
— Бо забули про людину, яку вони поховали.
— Чому ж вони забули про людину? — з подивом допитувався Андрійко. — Навіщо ж вони несли вінки й клали їх? Мати похитала головою й нічого не відповіла. А хлопчик сидів
у задумі.
(В. Сухомлинський)
Кожна родина — це частина держави. (Аристотель)
Обов'язки дітей і батьків
Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, які потребують материнської допомоги, нести відповідальність за вчинки дітей, представляти інтереси дітей, надавати ім'я, прізвище, по батькові. Діти повинні піклуватися про своїх батьків і надавати їм допомогу. Утримання непрацездатних батьків, як правило, встановлює суд в певній сумі. (Конституція України)
Як Маша стала великою
Маленька Маша дуже хотіла вирости. Дуже. А як це зробити, вона не знала. Все перепробувала: і в маминих черевиках ходила, і в бабусиному капоті сиділа. І зачіску таку, як у тьоті Каті, робила. І намисто приміряла. І годинник на руку надівала. Нічого не виходило. Тільки сміялися з неї та жартували. Одного разу якось задумала Маша підлогу підмітати. І підмела. Та так добре, що навіть мама здивувалась.
— Машенько! Та невже ти у нас великою стаєш?
А коли Маша чисто-чисто вимила посуд та сухо-сухо витерла його, тоді не лише мама, а й тато здивувався. Здивувався і при всіх за столом сказав:
— Ми й не помітили, як у нас Марія виросла. Не тільки підлогу підмела, а й посуд помила.
Тепер усі маленьку дівчинку Машу називають великою. І вона себе дорослою почуває, хоч і ходить у своїх крихітних черевичках і коротенькому платтячку. Без зачіски. Без намиста. Без годинника. Не вони, певно, малих великими роблять.
(Є. Пермяк )
Немає коментарів:
Дописати коментар