Визначні події в історії 22 травня.

Визначні події в історії 22 травня.

1841 – в США запатентоване «крісло з відкидною спинкою» (шезлонг)
Чого тільки не вичаклує людська уява! То килим-літак, то шафу – портал в інший світ, а то – крісло в якому можна не лише сидіти, а й лежати. Оригінальна ідея поєднати крісло із ліжком належить американському мебляреві Генрі Кеннеді. Певно, дуже хотілося чоловікові, аби можна було лягти, не встаючи з крісла. Тому він і вигадав крісло, в якого відкидалася спинка. Один порух руки – і крісло перетворювалося на ліжко, на якому можна було вмоститися, на витрачаючи сил для того, щоб встати з крісла і лягти на диван. Можливо, винахідника надихнули римські сенатори, які мали звичку відпочивати напівлежачи на спеціальних кушетках. 1841 року Кеннеді отримав патент на свій винахід, що на той час навіть не мав офіційної назви – його називали просто «крісло з відкидною спинкою». Значно пізніше з’явилася назва «шезлонг» – «довгий стілець». Цей стілець полюбився американцям – в ньому було дуже зручно відпочивати надворі, на свіжому повітрі. А коли у ХХ столітті вчені довели цілющу дію сонячного проміння на людську шкіру, і в моду увійшла засмага – шезлонги перекочували на всі пляжі світу. До речі, цього ж дня 1849 року американський президент Авраам Лінкольн отримав патент на конструкцію плавучого сухого дока. На сьогодні він лишається єдиним американським президентом – власником патенту на винахід.

1892 – лікар Вашингтон Шеффілд винайшов тюбик для зубної пасти
Чим тільки не наповнюють сьогодні тюбики: кремами, приправами, фарбами, навіть їжею для космонавтів. Але найперше тюбики були вигадані саме для зубної пасти. До кінця XIX століття зуби чистили зубним порошком, який продавався в паперових пакетиках. Його купували, пересипали в спеціальну металеву коробочку, а під час чищення зубів насипали на зубну щітку. Зайве й казати, наскільки незручним був процес чищення. Трошки покращилася справа, коли нью-йоркський аптекар Колгейт винайшов пасту і почав упаковувати її в баночки. Однак баночки з пастою виявилися ще незручнішими за порошок. Люди мучилися, аж доки Вашингтон Шеффілд, дантист із Нью-Лондона, не побачив в одного художника фарби в олив’яних трубочках... І лікар Шеффілд зробив просте, але водночас геніальне відкриття – почав запаковувати зубну пасту в тюбики. Однак, як і більшість вчених мужів, Шеффілд був роззявою, тому не здогадався запатентувати свій винахід. Через рік звістка про тюбики з пастою дійшла до аптекаря Колгейта. А вже він не розгубився – налагодив виробництво тюбиків і оформив усі права на нього. І от замість незручних коробочок із порошком у ванних кімнатах з’явилися яскраві тюбики з ароматною пастою. В Україні ж зубна паста в тюбиках з’явилася лише в 1950-і роки. Нічого не поробиш – новини з-за океану довго доходять…

1859 – народився Артур Конан Дойль, англійський письменник, майстер
детективного жанру
Лише два слова – Шерлок Холмс. Ці два слова одразу ж характеризують Конан Дойля. Так, він – батько Шерлока Холмса, легендарного детектива, чиє ім’я асоціюється з детективом як із жанром взагалі. Цікаво, що автор захопливих детективів за професією був лікарем. Здавалося б – геть не детективна професія. Однак сам Конан Дойль згадував, що до написання детективів його підштовхнув один з викладачів медичного університету, де він вчився. Власне, не сам викладач, а його вміння поставити точний діагноз з першого погляду. Цей викладач і став прототипом детектива Холмса. Починаючи писати, Конан Дойль зовсім не прагнув кар’єри автора детективів. Він хотів писати історичні романи. Однак читачі, що встигли полюбити кмітливого детектива, вимагали від письменника продовження саги про Холмса. Конан Дойль бурчав, що мусить писати дурниці, які забирають у нього час, що можна було використати для написання «чогось вартісного». Врешті-решт він заявив редактору журналу, який публікував оповідання про Холмса, що вирішив «убити» свого героя. Що тут сталося! Сотні людей прийшли до редакції, зодягнені в траур. Вони тримали транспаранти із написами «Поверніть нам Холмса!». Редактор журналу і сам Конан Дойль отримували листи і дзвінки з проханнями, благаннями, погрозами. Письменник ще сяк-так кріпився, але коли до нього надійшов лист від англійської королеви – капітулював. У листі ЇЇ Величність висловлювала припущення, що смерть Холмса – то лише частина хитромудрого плану детектива, покликана ввести людей в оману. Конан Дойлю нічого не лишалося, як знову взятися за перо…
Вигаданий персонаж Шерлок Холмс став відомішим за багатьох живих діячів. Якщо ви спитаєте лондонця, як пройти до будинку Холмса – він майже завжди безпомильно вкаже адресу. Так, літературний персонаж Холмс має цілком реальну адресу – Бейкер-стріт, 221b. За цією адресою розташований будинок-музей іменитого детектива. Цікаво також, що сучасні кінокритики відзначили схожість між Шерлоком Холмсом і лікарем Хаусом. Найвідоміший у світі кіношний лікар так само цинічний і так само майстерно докопується до суті захворювання пацієнта, як і Шерлок Холмс докопується до істини в заплутаній детективній історії.

22 травня свої іменини святкують Микола та Сергій

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 21 травня.

Визначні події в історії 21 травня.

1853 – у Лондоні відкрито «Водний віварій» – перший у світі акваріум
Стара приказка «І рибку з’їсти, і ніг не замочити» сьогодні набула дещо іншого вигляду: «І рибку з’їсти, і акваріум випити». Однак насправді акваріуми та штучні водоймища для розведення риб були відомі дуже давно. Ще в давньому Єгипті при дворах фараонів будували водойми, аби правителі могли милуватися барвистими рибками. Вавилонський цар Навуходоносор, що побудував легендарні Висячі сади Семіраміди, спорудив у них басейни, в яких плавали риби. Але першими винахідниками акваріума вважаються китайці. Поява акваріума пов’язана із любов’ю мешканців Китаю до золотих рибок – чи то вони нагадували практичним китайцям золоті монети, чи то просто чарували красою тонку китайську натуру – однак з Х століття у Китаї масово будували ставки, куди заселяли золотих рибок. Люди скромнішого достатку, що не могли побудувати власний ставок, тримали рибок у сосудах, які й були першими акваріумами. Моду на акваріуми в свого сусіда запозичила Японія, де дуже любили коропів, вважаючи їх священними рибинами. В давніх римлян ознакою гарного смаку вважалася наявність в будинку акварію – прозорого сосуду, в якому тримали не лише риб, а й інших морських тварин, наприклад каракатиць. До Європи ж акваріуми прийшли з Китаю разом із порцеляною у XVII столітті. Вельможі заводили вази з рибами або садові басейни. Однак справжні акваріуми виникли тоді, коли життям риб зацікавилася наука. Сталося це у ХІХ столітті. Оскільки досліджувати життя риб у їхньому природному середовищі без акваланга було важкувато (а акваланг винайдуть лише у наступному столітті), то вчені вирішили переселити риб у скляні помешкання, які б дозволили вивчити всі подробиці риб’ячого життя. Перші експериментальні акваріуми були створені англійськими вченими. Згодом вони навіть навчилися розводити в акваріумах риб. Однак днем народження акваріума вважається 21 травня 1853 року – цього дня в одному з парків Лондона було відкрито перший публічний акваріум сучасного типу, створений природознавцем Філіпом Госсе. Цей «морський зоопарк» сподобався не лише лондонцям, але й зарубіжним гостям. За кілька років публічні акваріуми з’явилися у Відні, Парижі та Берліні, а згодом і у США. Виникла мода на екзотичних риб, яких завозили з теплих азійських морів. У ХХ ж столітті чимало людей почали заводити рибок у себе вдома. І нехай акваріумні рибки не розмовляють, як папуги, не муркотять, як коти, і не ластяться, як собаки – зате вони неймовірно гарні у своїх скляних палацах.

21 травня свої іменини святкують Іван, Арсеній і Станіслав

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 8 травня.

Визначні події в історії 8 травня.

1828 – народився Анрі Дюнан, засновник Червоного Хреста Війна – страшне лихо. Вона не лише губить людей, а й скалічує їх духовно. Адже на війні так легко озлобитися, переповнитися ненавистю та жагою вбивств… Однак в усі часи жили люди, які вважали, що варто залишатися людиною за будь-яких обставин. Одним з таких людей був швейцарець Анрі Жан Дюнан. Якось під час ділової подорожі він мимоволі став свідком кровопролитної битви, що вразила його своєю жорстокістю. Особливо його приголомшило те, що пораненим практично не надавали жодної допомоги. Чуйний комерсант навіть забув на час про свої справи і присвятив кілька днів догляду за пораненими. Згодом Дюнан написав книгу спогадів, в якій лунають роздуми про те, що люди мають зберігати милосердя навіть на війні, що поранені та полонені мають право на людяне ставлення. З ініціативи Дюнана була створена спочатку Міжнародна організація допомоги пораненим на війні, а згодом у Женеві (Швейцарія) була скликана конференція, що постановила створити подібні організації допомоги по всьому світу. Емблемою цієї організації став червоний хрест на білому тлі (прапор Швейцарії, де проходила конференція, мав білий хрест на червоному тлі). Так був започаткований Всесвітній рух Червоного Хреста. Його засновник Анрі Дюнан став першим у світі лауреатом Нобелівської премії миру «за внесок у мирну співпрацю між народами», а сам Міжнародний Червоний Хрест тричі був удостоєний цієї нагороди. В наші дні Міжнародний рух Червоного Хреста нараховує 176 товариств. Метою цієї всесвітньої організації залишається допомога жертвам війни і захист тих, хто опинився в зоні конфлікту. 1953 року було вирішено відзначати 8 травня, день народження Анрі Дюнана, як Всесвітній день Червоного Хреста. Завдяки Червоному Хресту були врятовані сотні і тисячі поранених учасників бойових дій, яким не дали загинути або загубитися у вирі війни.

 8 травня свої іменини святкують Катерина, Марія, Михайло та Сергій

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 30 квітня.

Визначні події в історії 30 квітня.

1722 – в англійській газеті вперше згадана гра в більярд Зелене сукно, кістяний стукіт куль, що розлітаються, потрапляючи в лузи, дужі чоловіки, які зосереджено прицілюються києм… Все це ми не раз бачили в кіно. Історія більярду губиться десь у пітьмі віків. Є припущення, що більярд зародився іще в стародавньому Єгипті і в нього полюбляла грати цариця Клеопатра (про це зокрема згадується у п’єсі Шекспіра «Антоній і Клеопатра»). Точно відомо, що слово «більярд» походить з Франції (французькою «bille» – «куля»). Більярд був розвагою французьких королів, грали зазвичай на вільному повітрі. Саме тому, коли більярд перемістився в закриті приміщення, ігорні столи почали вкривати зеленим сукном – під колір трави, на якій колись грали в більярд. Кулі не штовхали, а били по них дерев’яними палицями, схожими на ключку для гольфу. Потім у XVII столітті хтось здогадався перевернути цю палицю і бити по кулях її ручкою. Так виник кий. Як бачимо, більярд має довгу історію, але конкретним роком його народження вважається 1722-й, коли у квітневому номері газети «New England Courant» вперше згадано більярд. Саме з цього моменту салонна забавка перетворилася на спортивну гру. Нині існує чимало різновидів більярду – російський, американський, пул. Майже в усіх країнах світу відбуваються змагання з більярду. В ХХ столітті більярд зажив популярності і в Україні, зокрема поет Андрій Малишко був затятим більярдистом і серед друзів славився як чемпіон, чий кий було названо «диво-києм».

1897 – англієць Джордж Томсон відкрив електрон
Так сталося, що іще до вивчення природи електрики люди поставили її собі на службу. Спершу для освітлення – електричне світло було значно яскравішим і приємнішим за газові ліхтарі та гасові лампи – а згодом і для інших цілей. Першим же, хто пролив світло на дію електричної енергії, був молодий англійський фізик Джордж Томсон. На той час вчені вже відкрили катодні промені – потоки електронів, однак цей феномен ще не був роз’яснений. Експериментуючи з магнітним та електричним полями, Томсон вирахував швидкість руху катодних променів – виявилося, що вони рухаються значно повільніше від швидкості світла. Отже, катодні промені не були випромінюванням, а складалися з дрібних часточок. Ці часточки Томсон спершу назвав «корпускулами», однак згодом вони почали називатися «електронами». 30 квітня 1897 року Томсон виступив із доповіддю про дію електронів. Відкриття Томсона вкупі із подальшим відкриттям атомного ядра заклало основи сучасного вчення про атоми, а також збагатило словниковий запас людства новим словом – «електроніка», що стало своєрідним символом ХХ століття.

30 квітня свої іменини святкують Олександр, Семен та Максим

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 28 квітня.

Визначні події в історії 28 квітня.

1784 – французькі вчені створили першу модель вертольота
Всі ми знаємо, що винахідником вертольота є наш земляк, київський інженер Ігор Сікорський. Однак ще до нього чимало вчених поламали собі голови над проектом літаючого човна на гвинтах із лопатями. Прабатьком вертольота вважається Леонардо да Вінчі. В його чернетках взагалі знайдено креслення сили силенної сучасних технічних винаходів – хіба що космічної ракети не було. Був там і проект першого вертольота. Цей проект свого часу не давав спокою Михайлу Ломоносову, який за кресленнями Леонардо намагався збудувати літаючу машину. Перший же справжній вертоліт виготовили французькі вчені Лонуа і Б’єнвеню. Щоправда, їхній вертоліт був іграшковий – лопаті в нього були з пір’я, а двигун – з китового вуса, кінці якого були стягнуті шнурком, обвитим довкола вісі верхнього гвинта. Вус відігравав роль тятиви: коли він натягувався – починали обертатися гвинти. Незважаючи на всю наївність цього пристрою, він таки злетів і долетів до стелі залу Французької академії. Вчені зацікавилися цією незвичною іграшкою, і за допомогою винаходу Лонуа і Б’єнвеню здійснили чимало досліджень в галузі аеродинаміки. А через півтора століття ця іграшка виросла до розмірів гелікоптера (так назвав свій винахід сам Ігор Сікорський), а ще пізніше знову стала іграшкою – іграшковим вертольотом на дистанційному керуванні.

1914 – в США запатентовано кондиціонер
Зважаючи на традиційно спекотне українське літо, кондиціонери і вентилятори стали звичними мешканцями міських квартир. Проблема штучного створення прохолоди тривалий час турбувала вчених. Вперше метод кондиціонування повітря розробив француз Жан Шабанес ще 1815 року, однак втілити його розробки в життя стало можливим значно пізніше. Лише 1902 року в одній з типографій Нью-Йорка з’явилася спеціальна холодильна машина. Щоправда, вона була створена не для того, аби дарувати свіжість робітникам, а для того, щоб боротися із вологістю, яка погіршувала якість друку. І нарешті 1911 року з’явився кондиціонер сучасного типу. Зрозумівши його переваги, кондиціонер одразу почали встановлювати у кінотеатрах та магазинах, незважаючи на дорожнечу перших екземплярів. Практичні американці не жаліли грошей задля власного комфорту. США активно виробляли кондиціонери, аж доки не зіткнулися з конкурентом – Японією, яка з середини 1950-х років також почала виробляти кондиціонери. Цікаво, чиї кондиціонери кращі? Ет, яка різниця – головне щоб свіжість від них була!

 28 квітня свої іменини святкують Анастасія, Андрій та Віктор

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 27 квітня.

Визначні події в історії 27 квітня.

1965 – в США запатентовані одноразові підгузки «Памперс» Причиною багатьох геніальних винаходів та ідей була лінь. Людині лінь було ходити пішки – і вона вигадала колесо. Лінь було тягнути соху – і вона приручила тварин, яких впрягла у соху. Лінь було міняти дитині пелюшки… А от про це розповімо докладніше. Протягом багатьох століть матерів усього світу мучили мокрі пелюшки. Матусям лінь було їх прати – тому й з’явилася така річ, як підгузок, завдяки якому пелюшки лишалися відносно сухими. Перші підгузки виготовляли з льону та вовни. Їх використовували багато разів, просушуючи над вогнем після використання. Такі підгузки дожили аж до середини ХХ століття. Але знову втрутилася лінь – 1957 року американцю Віктору Міллзу, що на той час уже був дідусем, набридло міняти пелюшки своїм онукам. І він винайшов… одноразовий підгузок, який тут же і випробував на власних онуках. Компанія «Procter&Gamble», де працював Міллз, одразу зацікавилася його винаходом, і 1959 року в продажу з’явилися вони, рятівники усіх матерів від каторжної праці – прання пелюшок, одноразові підгузки, які отримали назву «Памперс». Ця назва походить від англійського слова «pamper», що означає «бавити», «плекати». Цікаво, що хоча слово «памперо» означало конкретну марку, однак воно так швидко поширилося світом, що ним почали називати будь-які одноразові підгузки. І хоч як побивалися інші виробники підгузків, аби їх товари не назвали «памперсами», однак нічого не допомагало – слово «памперо» намертво приросло до підгузка. Гадаєте, що памперси виготовляються лише для немовлят? Зовсім ні – багато дорослих також їх використовують. Одноразовий підгузок став простим розв’язанням такої делікатної проблеми, як ходіння в туалет. Космонавти, водолази, альпіністи, полярники потребують підгузків не менше, аніж немовлята.

27 квітня свої  іменини святкують Іван, Антон, Остап, Віктор та Анастасія

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 21 квітня.

Визначні події в історії 21 квітня.
753 до н.е. – легендарна дата заснування Риму Лагідні хвилі Середземного моря омивають Апеннінський півострів. Найвищі в Європі гори Альпи тягнуться від морського узбережжя на північ, перетинаючи всю Європу. Соковиті оксамитові трави гірських долин визначили головне заняття жителів Апеннін – скотарство. Завдяки численним пасовиськам цей край отримав назву Італія – «країна телят». А столиця Італії – місто Рим – протягом багатьох років вважалася центром європейської моди, літератури, всього витонченого і прекрасного. «Еней був парубок моторний…». Всі знають цей рядок – початок поеми Івана Котляревського «Енеїда». Саме з нього, з оцього легендарного Енея і починається історія Риму. Жіноча краса – страшна сила: божественна врода Єлени Грецької, найпрекраснішої з жінок, послужила причиною Троянської війни. «Но греки, як спаливши Трою, зробили з неї скирту гною, він, взявши торбу, тягу дав». Троянець Еней після падіння Трої довгий час «шмигляв по морю, як циганус», аж доки дістався берега Апеннін. Тут він одружився і заснував власне царство. Дружина народила йому двох синів – Ромула і Рема. Але жадоба влади штовхає людей на тяжкий гріх – родич Енея Амул, що сам бажав царювати, наказав слузі кинути хлопчиків у річку Тибр. Проте слуга не зміг втопити немовлят – він просто пустив лозову колиску із хлопчиками за водою. Колиску прибило до берега, де малят знайшла вовчиця. Часом звірі бувають шляхетніші за людей – замість їсти беззахисних люденят вовчиця замінила їм матір, вигодувавши своїм молоком. Згодом хлопчиків знайшов вівчар. Вирісши і змужнівши, брати скинули з трону Амула і вирішили збудувати власне місто на семи пагорбах, що на берегах річки Тибр. Однак двом тісно на одному троні – жадоба влади знову чорним крилом промайнула над братами. Врешті вони вирішили розмежувати свої володіння, для чого був викопаний рів. Якось Рем, бажаючи подратувати брата, жартома перестрибнув через цей рів на його половину. Однак Ромул сприйняв жарт за чисту монету – і вбив Рема. Так він залишився єдиним царем міста, що на його честь було названо «Рим» (італійською вимовляється як «Рома»). Ромул став засновником і першим імператором Римської імперії – наймогутнішої держави давнього світу. А на найвищому пагорбі Риму – Капітолії – досі зберігається бронзова скульптура матері-годувальниці першого римського імператора – вовчиці, яку прозвано Капітолійською вовчицею.

 21 квітня свої іменини святкують Іван, Юлія, Родіон та Марта
Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 17 квітня

Визначні події в історії 17 квітня

1722 – в Росії запроваджено податок на носіння бороди Коли під час війни Богдана Хмельницького з Польщею у XVII столітті в Україні вперше з’явилися російські посли – народ дивувався і сміявся з їхньої одежі та вигляду: височенні, як димарі, «горлатні» шапки, стоячі коміри – «козирі», влітку ходять у шубах та ще й усі при бородах, неначе попи. А між іншим, рослинність на обличчі була неодмінним атрибутом для російських чоловіків аж до воцаріння Петра І. Причому чим довша борода – тим знатнішою і статечнішою вважалася людина. За ці ось «цапині» бороди український народ і прозвав росіян «кацапами». Ті, щоправда, в боргу не зосталися, і за звичку носити чуби («хохолки») прозвали українців «хохлами». Однак, коли російський престол посів молодий завзятий цар Петро І, багатьом довелося поступитися своїми звичками. Петро чимало подорожував, бував за кордоном, і дуже хотів зробити свою країну освіченою. З цією метою він багато чого у Росії обернув на європейський лад, а молодих бояр відіслав учитися до Європи, сам же виписав у Росію європейських вчителів. За Петра І в Росії з’явилися картопля і кава. Також він наказав своїм підданим вдягатися та зачісуватися на європейський штиб – «боярам бороди обрізати та вбрання європейське носити». Чимало знатних людей були обурені з того, що цар порушує вікові традиції, і не бажали розлучатися із бородами. Тоді цар вдався до хитрощів – всім, хто бажає носити бороду, звелів платити податок – 50 карбованців на рік (величезна сума на ті часи). Отож довелося російській знаті розпрощатися із бородами. Однак простолюд російський продовжував носити бороду аж до ХХ століття. До речі, останнім часом в різних країнах, в тому числі й в Україні борода знову входить у моду. «Бороди гріють в холоди» – як кажуть у народі.

1916 – народився Еленіо Еррера, французький та іспанський футболіст і тренер
Всі хлопці в дитинстві люблять буцати м’яча та мріють бути футболістами, однак лише окремі щасливчики виходять на справжнє футбольне поле. Таким щасливчиком був аргентинець Еленіо Еррера. Почавши грати у футбольному клубі Марокко, він згодом увійшов до складу найсильніших клубів Франції та Іспанії. Будучи водночас і гравцем, і тренером, Еррера розробив нову оборонну стратегію гри – «катеначчо» (в перекладі з італійської – «засувка»): четверо захисників команди персонально опікали нападаючих суперників, а ззаду їх підстраховував п’ятий гравець – «ліберо» («чистій»). За винайдення цієї дієвої стратегії Еррера отримав прізвисько «Маг». Саме за Еррери кубкові зустрічі почали вибудовувати за принципом «нічия в гостях, перемога вдома». Еррера був прискіпливим тренером, слідкував за дисципліною як на футбольному полі, так і поза ним. Його вираз «Хто не віддається грі повністю – не віддається їй взагалі» став крилатим. Здається, такий вислів може стосуватися не лише футболу, чи не так?

  17 квітня свої іменини святкують Катерина, Георгій, Микита та Яків

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 16 квітня.

Визначні події в історії 16 квітня.

1912 – перша жінка-пілот здійснила авіапереліт
Ніде правди діти – чоловіки нерідко ставляться до жінок як до «слабкої статі», чиє місце на кухні. Надто ж коли це стосується таких чоловічих занять, як керування машиною абощо. Існує навіть забобон: якщо дорогу тобі переїхала жінка за кермом – бути біді. Але жінки довели, що можуть керувати не лише автомобілем, а й навіть літаком. Вперше жінка здійнялася в небо 1912 року. Цією сміливицею була американка Гарріет Квімбі, журналістка, що захоплювалася авіаторством. 1911 року Квімбі стала першою жінкою пілотом, а через рік здійснила історичний політ, перелетівши протоку Ла Манш за годину. Літак, на якому вона здійснила цей переліт, нині перебуває в музеї. До речі, історія любить повтори. 1964 року цього ж дня – 12-го квітня – американська льотчиця Джеральдіна Мок приземлилася в Німеччині, ставши першою жінкою, яка здійснила політ довкола Землі. Так що, хлопці, не ображайте дівчат, кажучи, що їхнє місце на кухні. І в свою чергу запам’ятайте – всі великі кухарі були чоловіками!

1889 – народився Чарлі Чаплін, видатний американський кіноактор-комік
Слово «клоун» в наші дні сприймається як образливе. Клоунада довгий час вважалася несерйозним заняттям – смикати руками й ногами та корчити пики, аби розсмішити людей. Однак у ХХ столітті з’явилася людина, яка перетворила клоунаду на високе мистецтво. Звали цю людину Чарлі Чаплін. Англієць за походженням, він грав у театрі, оволодів мистецтвом пантоміми, і якось побував на гастролях у США, що на той час були столицею світового кінематографу. Нове мистецтво – кіно – так захопило Чапліна, що він вирішив лишитися в Америці і присвятити себе йому. Однак на той час в кінематографі ще не було ні кольору, ані звуку. Це збільшувало вимоги до акторської майстерності – актор мав грати на екрані максимально виразно, аби глядачі пройнялися його грою. Чарлі Чаплін використав всі свої навички міма для створення нового жанру – німої комедії. У своїх фільмах Чаплін створив особливий образ Волоцюги – маленького чоловічка, вдягненого у смішні речі великого розміру, який поневіряється сучасним людним містом і зазнає багатьох пригод. Цей образ вийшов настільки чарівним та поетичним, що Чаплін майже одразу здобув визнання та любов глядачів. Його німі комедії, де все було засновано на акторській грі та трюках, викликали в глядачів гомеричний регіт – нічого подібного їм ще не доводилося бачити. Найвідоміші фільмі Чапліна «Малюк», «Вогні великого міста», «Великий диктатор», «Вогні рампи», «Нові часи», «Золота лихоманка» увійшли в золотий фонд кінокласики, а Чарлі Чаплін визнаний одним з найкращих коміків за всю історію кіно. Якось було проведено конкурс двійників Чарлі Чапліна, в якому взяв участь інкогніто сам актор. І він посів третє місце! Недаремно кажуть, що шанувальники знають своїх кумирів краще, ніж вони себе.

16 квітня свої іменини святкують Микита, Ксенія, Марія та Юлія

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 13 квітня.

Визначні події в історії 13 квітня.
1766 – народився Джозеф Брама, знаменитий англійський винахідник
Англія – перша країна, що стала на шлях машинної цивілізації. Саме там з’явилися перші двигуни – парові турбіни, та перший транспорт, що рухався без кінної тяги – паровоз. А ви думали, що англійська мова просто так стала міжнародною? Ні, вона мандрувала в інші землі разом із англійськими технічними новинками. Одним з людей, що створили образ нової, «машинної» Англії, був Джозеф Брама. Хоча за професією він був столяром, однак до безтями захоплювався наукою, і завдяки своєму хобі подарував світу безліч важливих відкриттів. Він винайшов гідравлічний прес, чим здійснив революцію у промисловості, а також сконструював папероробну машину, верстат для друкування грошей, ручку зі сталевим пером і сейф. Окрім неабияких винахідницьких здібностей природа обдарувала Браму ще й чудовим почуттям гумору. Він вирішив запропонувати людству головоломку, вельми складну для розгадування. Цією головоломкою був замок його власної конструкції, який практично неможливо було відкрити відмичками. Брама виставив цей замок у вітрині своєї крамниці разом із оголошенням, що він заплатить 200 гіней (англійських золотих монет) тому, хто зуміє цей замок відкрити. Багато хто пробував це зробити, але врешті-решт повертався з крамниці Брами з порожніми руками, а хитрий інженер-самоук лише посміювався. За його життя ніхто так і не розгадав цю головоломку. Та все таємне колись стає явним – відшукався майстер, який зумів відкрити замок Брами. Сталося це, щоправда, через 67 років після винайдення замка – винахідника на той час уже не було на світі, тож нікому було заплатити 200 золотих монет. Віртуозом, що розгадав замок-головоломку, виявився американський слюсар Альфред Хоббс. Сталося це 1851 року. Щоправда, Хоббсу довелося добряче попотіти – на зламування замка він витратив 51 годину, тобто більше двох діб! Творець замка Джозеф Брама таки вмів жартувати…

13 квітня свої іменини святкують   Ганна та Іван

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 9 квітня.

Визначні події в історії 9 квітня.

1667 – у Парижі відбулася перша у світі виставка мистецтв
Французького короля Людовіка XVI недарма називали «Король- сонце». Витончений монарх полюбляв усе розкішне і сяйливе та був великим прихильником витончених мистецтв. Тож якось він наказав художникам, що входили до складу Академії мистецтв, принести по одному своєму твору до королівського палацу, аби його величність мав можливість їх оглянути. Так у квітні 1667 року відбулася перша виставка мистецтв. Королю вона дуже сподобалася, і він наказав наступного влаштувати таку саму виставку. Перші виставки проходили у королівському палаці, а також у палаці кардинала Рішельє – відомого інтригана, якого увічнив у своїх романах Александр Дюма. З часом Паризькі виставки перемістилися до Лувра – одного з найбільших у світі музеїв. У виставці могли взяти участь не лише члени Академії мистецтв, а й усі бажаючі. Для відбору творів було створено спеціальне журі, яке призначав уряд. Так королівська примха призвела до заснування Паризького салону – однієї з найпрестижніших художніх виставок у світі. Паризький салон проводиться регулярно протягом кількох століть. В наші дні він так само щороку відкривається у Парижі, і всі митці світу мріють виставити там свої твори.

1860 – здійснено перший в історії запис звуку
В ХІХ столітті, добі великих технічних відкриттів, чимало вчених прагнули приручити звук. Донедавна вважалося, що першим записав звук Томас Едісон, винахідник фонографа. Та, як виявилося, в Едісона був конкурент, який тривалий час лишався невідомим. Леон Скотт був знаним у Парижі книготорговцем та бібліотекарем. Його життя проходило серед книг. Якось Скотт подумав – чи можна зробити так, аби книга зазвучала, заговорила вголос? Він одразу став до роботи і за кілька років створив пристрій для запису звукових коливань. Ці коливання записувалися на папері, вкритому сажею. Леон Скотт назвав свій прилад фонавтографом. Тільки – от біда! – записувати звук фонавтограф міг, а от відтворювати його – ні. Через це винахід Скотта не отримав поширення, а після того, як спритний американець Томас Едісон 1877 року продемонстрував публіці фонограф, що відтворив уривок дитячої пісеньки – про фонавтограф взагалі забули. 2008 року до рук учених потрапив запис звуку, зроблений Скоттом 1860 року. Це був аркуш паперу, вкритий воском, з прокресленою кривою звукових коливань. І диво! – папірець, якому було майже півтора століття, ожив і заговорив. Отже, Едісон був не першим, хто приручив звук. Просто у Скотта не було можливостей відтворити цей звукозапис на публіці. Вченим вдалося розшифрувати звуковий запис – це був рядок народної пісні: «У місячному світлі П’єро відповів». Правду кажуть – нема нічого нового під Місяцем.

1930 – у Нью-Йорку вперше продемонстровано роботу відеотелефону
Сьогодні, спілкуючись із друзями по скайпу, ми маємо нагоду не лише чути їх, а й бачити їхні фізіономії. Думаєте, що це суперсучасний винахід? А насправді ще великий винахідник Томас Едісон планував оснастити щойно винайдений телефон широким екраном, який би передавав світло та звук. Перший дзвінок по відеотелефону відбувся 1930 року у США – співробітники двох компаній мали можливість не лише чути, а й бачити одне одного. Відомо, що відеотелефонна лінія існувала у 1930-х роках у Німеччині. Однак війна стала на заваді подальшим експериментам з відеозв’язком. 1964 року японська компанія «Toshiba» створила відеотелефон (або відеофон), що підключався до звичайних телефонних ліній. Щоправда, цей телефон демонстрував не відео, а лише фото того, хто дзвонив. Проте користування відеотелефоном коштувало надто дорого, тож милуватися обличчям співрозмовника могли собі дозволити лише заможні люди. Загальнодоступними відеофони стали лишу у ХХІ столітті. 2004 року в Італії відеофони були введені у загальне користування. Однак особливо поширилися відеотелефони у Східній Азії завдяки японським фірмам, що налагодили випуск недорогих відеофонів. Та, хоч якою б досконалою не була техніка, все одно із друзями краще бачитися вживу, а не на екрані.

1933 – народився Жан-Поль Бельмондо, видатний французький кіноактор
Сліпуча посмішка цього актора впам’ятку кільком поколінням глядачів. Завжди веселий, підтягнутий і безтурботний, Жан-Поль Бельмондо йшов до великого екрану крученими стежками. Ще в дитинстві він мріяв стати клоуном і постійно вдавався до карколомних витівок. Якось у шкільній бійці йому зламали носа. Цей кривий «боксерський» ніс згодом став візитною карткою актора, але спершу через нього Бельмондо не хотіли брати в театр. «Хлопець наче й талановитий, але з такою фізіономією нічого й думати грати на сцені» – казали про нього. Свій талант коміка Бельмондо виявив, як не дивно, під час гри у трагедіях – тільки-но він з’являвся на сцені театру, як трагедія перетворювалася на комедію, і у залі розкочувався сміх. Згодом актору стали давати другорядні ролі у фільмах із зірками тодішнього французького кіно. Однак талант Бельмондо зміг розігратися на повну силу в комедійних фільмах – стрічки «Неперевершений», «Потвора», «Гра в чотири руки», «Ас із асів» створили справжній культ актора в Європі. Його образ «крутого» хлопця, веселого, нахабного і життєрадісного, завоював серця сотень тисяч кіноманів (і кіноманок). Жан-Поль Бельмондо цікавився Україною і дуже любив фільм «Тіні забутих предків». Якось під час перебування в Болгарії Бельмондо прийшов на знімальний майданчик, де працював український актор Іван Миколайчук. Француз запросив українця посидіти у барі. Їм запропонували перекладача, однак Бельмондо відмовився, сказавши: «Якщо двом акторам, щоб зрозуміти одне одного, потрібен хтось третій – то акторське мистецтво нічого не варте». Бельмондо і Миколайчук провели вечір удвох, не промовивши жодного слова.

9 квітня свої іменини святкує Іван, Павло, Марія та Марта

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 8 квітня

Визначні події в історії 8 квітня.

1766 – в США запатентована пожежна драбина
В давнину і в містах, і в селах будинки зводилися з дерева. Дерев’яні міста були дуже гарними, однак невеличкої іскри чи незагашеної свічки вистачало, аби ця краса обернулася на попіл. Стародавні літописи й хроніки рясніли повідомленнями, що таке-то місто було знищене вогнем. Свого часу княгиня Ольга спалила столицю древлян Іскоростень – прив’язала пташкам до лапок палаючі шворки та й випустила їх на місто – пташки розлетілися і запалили дерев’яні покрівлі. Так помстилася Ольга древлянам за смерть свого чоловіка, князя Ігоря… Втім, лісів тоді було значно більше, ніж зараз, деревини не бракувало, тому міста швидко відбудовувалися. В середні віки дерев’яні будівлі замінили кам’яниці. Зазвичай середньовічні будинки мали один-два поверхи, тому, якщо вони займалися, загасити пожежу було неважко. Однак з часом будинки почали рости ввись, і це вимагало додаткової кмітливості в боротьбі з пожежею. Таку кмітливість виявив безіменний американський винахідник, який 1766 року отримав патент на розсувну пожежну драбину. І хоча довжина першої драбини складала всього 10 метрів (десь на рівні третього поверху), однак цей винахід здійснив революцію в справі гасіння пожежі. Через 11 років російський слюсар Петро Дольген запропонував удосконалений варіант пожежної драбини. Драбина системи Дольгена мала химерний важільний механізм, завдяки чому сягала 20-и метрів у довжину! За такий корисний винахід російська Академія наук нагородила винахідника медаллю. Звісно, в сучасних містах, забудованих багатоповерхівками, 20-метрової довжини недостатньо для боротьби з вогнем. Міські пожежні команди озброєні розсувними драбинами, які здатні підійматися на 50 метрів над землею. 2000 року було встановлено абсолютний рекорд із довжини пожежної драбини – переможниця «виросла» аж на 88 метрів!

 8 квітня свої іменини святкують Василь, Гаврило, Лариса та Ганна

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 7 квітня

Визначні події в історії  7 квітня

1348 – у Празі засновано Карлів університет
Перші університети, що виникли в Європі, недаремно назвали «храмами науки». Це справді були храми – і панували в них церковники та ченці. «Божою милістю трикутник ABC дорівнює трикутникуA1B1C1» – говорили професори-священики на заняттях. Жодне заняття не відбувалося без згадки Бога і Біблії. Одним з таких перших університетів був Карлів університет, заснований у Празі німецьким імператором Карлом IV, що заразом був і чеським королем. Цей заклад став першим університетом у слов’янських землях. Історія Карлового університету налічує понад 650 років – за цей час «храм науки» позбувся своєї церковної суворості та перетворився на світський навчальний заклад, один з передових у сучасному світі. Також саме завдяки вихованцям Карлового університету з’явилося таке свято як День студента, яке відзначається 17 листопада. Восени 1939 року у Чехословаччині, захопленій нацистами, студенти Карлового університету влаштували демонстрацію на честь річниці незалежності своєї країни. Нацисти розігнали демонстрацію, однак студенти зібралися знову. Загарбники оголосили студентам справжню війну, штурмом захопили Карлів університет і 17 листопада 1939 року засудили на смерть низку студентських лідерів та викладачів. Віддаючи належне мужності чеської студентської молоді в боротьбі за визволення рідного краю, було вирішено оголосити 17 листопада Всесвітнім днем студента.

1827 – англієць Джон Уокер винайшов сірники
Колись сірники були такими дорогими, що люди, купуючи їх, розрізали кожен сірник навпіл. Чи не дивно? Зараз сірникових коробок повно всюди, і нікому не спадає на думку різати ті сірники. Як і більшість геніальних людських винаходів, сірники з’явилися на світ випадково. Англієць Джон Уокер, фармацевт за професією, проводив багато експериментів з хімікатами, змішуючи їх за допомогою палички. Якось на її кінці затвердла краплина фосфору. Аби прибрати її, Уокер кресонув паличкою об підлогу. І вона спалахнула! Вражений хімік почав демонструвати свій винахід всім і кожному. Однак його, як справжнього вченого, цікавив лише науковий бік справи, а от його земляк Семюел Джонс перший налагодив продаж сірників, які він назвав «люциферчиками», оскільки вони видавали різкий сірчаний запах під час горіння. Однак через 20 років були створені нові сірники, які не містили фосфору, а лише сірку, через що стали безпечнішими для людей. Спершу сірники продавали у дерев’яних та бляшаних коробках, але після того, як сірники стали дешевими – з’явилися картонні коробочки з різноманітними малюнками. Велика кількість коробок із яскравими етикетками призвела до їхнього колекціонування, яке називається філоменією.

1954 – народився Джекі Чан, відомий китайський кіноактор і каскадер
Найвідоміший на планеті китаєць Джекі Чан, якого знають і люблять глядачі багатьох країн, з’явився на світ у бідній родині – настільки бідній, що батьки спершу хотіли покинути новонародженого у пологовому будинку. Коли Чан підріс, його батьки виїхали до Австралії, а сам він потрапив до Пекінської оперної школи. Китайська опера дуже відрізняється від європейської – її вихованці в першу чергу опановували акробатику та бойові мистецтва. Старанність учня призвела до того, що вже у 8 років Чан отримав першу маленьку роль у кіно. В 1970-х роках у Гонконгу були популярними фільми про бойові мистецтва. Завдяки своїм навичкам Чан швидко завоював любов глядачів Азії, знявшись у десятках фільмів. Однак він прагнув знімати власне кіно, яке б дивилися глядачі на всіх континентах. Спроби «завоювати» Америку виявилися невдалими – Чан погано знав англійську, тому режисери з Голівуду не сприймали його як кінозірку. Тоді Джекі винайшов свій власний жанр – комедійний бойовик, в якому немає жорстокості, а лише жарти й карколомні трюки. Чану бракувало грошей на фільми, і він викручувався як міг: під час виконання трюків він закладав під одежу газетний папір, аби м’якіше було падати. На зйомках власних фільмів Джекі неодноразово отримував травми, але, щойно одужавши, повертався на знімальний майданчик. Врешті Чан домігся свого – його фільми «Поліцейська історія», «Проект А», «Обладунки Бога», «Закусочна на колесах» здобули шалену популярність і прославили ім’я актора по всьому світу. Однак навіть ставши «зіркою», Джекі зберіг чимало звичок хлопця з бідної родини – так, полишаючи готель, він завжди забирав із собою мило з номеру, оскільки був навчений економити на всьому. В 1990-х роках любов глядачів, а особливо дітей до Джекі Чана була настільки сильною, що про нього навіть зняли мультсеріал. Джекі створив позитивний сценічний образ – його герой бореться зі злом і захищає слабких, але при цьому ніщо людське йому не чуже – він веселий, любить вихвалятися, інколи може збрехати, особливо для того, щоб сподобатися дівчині. І хоча актору було дедалі важче зніматися – давалися взнаки старі травми – однак він не полишав свого ремесла. Збулася його давня мрія – з США почали надходити пропозиції зніматися у фільмах, хоч це й було нелегко для Джекі: він неодноразово зізнавався, що йому простіше виконувати трюки, аніж вчити англійський текст. І хоча Джекі Чану вже виповнилося 60 років, однак актор, незважаючи на солідний вік, продовжує зніматися і запевняє, що готовий і надалі травмувати себе, аби тільки потішити глядачів.

7 квітня свої іменини святкують Алла, Ганна, Лариса та Василь

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 2 квітня.

Визначні події в історії 2 квітня.

1613 – подвиг Івана Сусаніна
Коли ви збираєтеся компанією іти до лісу чи гуляти малознайомим містом, зазвичай хтось бере на себе роль провідника, і цьому провіднику говорять: «Веди нас, Сусанін!». Чим же прославився цей таємничий Сусанін, що його ім’ям величають людей у наші дні? Івас Сусанін був простим російським селянином, таким простим, що навіть точний рік його народження невідомий. На початку XVII століття Росія переживала «смутні часи» – з заходу на неї наступала Польща, а по всій Росії спалахували народні бунти й повстання. 1613 року поляки вирішили захопити російського царя Михайла, що перебував у своїй родовій вотчині в селі Домніно. Оскільки польські вояки зовсім не знали місцевості, вони взяли собі провідника. Цим провідником виявився Іван Сусанін. Довідавшись про наміри поляків захопити царя, він навмисне повів ворогів у протилежний бік, завівши їх до густого болотистого лісу. Цар Михайло, завчасно попереджений зятем Сусаніна, встиг врятуватися, але самовідданий селянин загинув, убитий поляками. І хоча в Росії Івана Сусаніна вважають героєм, однак в наші дні його ім’я вживається як жарт щодо тих, хто взявся вести людей та й завів їх невідомо куди. Мабуть чи не кожному з нас хоч раз у житті була адресована фраза «Веди нас, Сусанін!».

 2 квітня свої іменини святкують Олександра, Олександр, 

Віктор, Світлана  та Микита

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 1 квітня.

Визначні події в історії 1 квітня.

1 квітня – Всесвітній день сміху
«1 квітня – брехня всесвітня» – кажуть у нас в народі. В цей день заведено жартувати та розігрувати інших, даючи їм яке-небудь безглузде доручення. Звідки пішла традиція жартувати саме на 1 квітня? Хто зна… Є думка, що весняне свято жартів зародилося у Франції. Річ у тім, що до введення нового стилю літочислення Новий рік святкувався в останній день березня. Із появою сучасного календаря Новий рік був «пересунутий» на звичну нам дату – 1 січня. Однак чимало забудьків та простаків продовжувало святкувати Новий рік напередодні квітня. Таких людей і прозвали «квітневими дурнями» та розігрували їх, а 1 квітня дістало назву «День дурня» (нині з міркувань ввічливості перейменоване на «День сміху»). Втім, розіграти когось одного нескладно. Але історія знає випадки, коли жертвами розіграшу ставали сотні й тисячі людей. Найбільший розіграш відбувся у Німеччині 1950 року. Одна з газет повідомила про НЛО, яке зазнало аварії в Західній Німеччині. До статті додавався знімок маленького одноногого інопланетянина у скафандрі, в супроводі двох землян. Це повідомлення облетіло всю земну кулю, газети багатьох країн передрукували знамените фото. Лише за кілька років, коли трохи вщух галас довкола цієї сенсації, газетярі зізналися, що це був лише першоквітневий жарт. Ця традиція також зберігається донині – деякі газети вміщують у першоквітневих номерах неправдиву інформацію, вводячи в оману читачів.

1889 – у США з’явилися в продажу перші посудомийні машини
Посудомийна машина – заповітна мрія багатьох жінок, що не бажають мордувати ніжних рук та псувати вишуканий манікюр за таким нудним заняттям, як полірування тарілок і ложок. Тому цілком природно, що першу посудомийну машину винайшла жінка. Звали її Жозефіна Кокрейн. Вона мешкала в американському штаті Огайо, в родині інженера, де часто точилися розмови про технічні відкриття та винаходи. Родина була досить заможною, і Жозефіна жодного разу не торкнулася брудного посуду. Звідки ж з’явилося бажання полегшити участь усіх жінок? Річ у тім, що улюблений сервіз Жозефіни з тонкої порцеляни неодноразово псувався у процесі миття. Вона дуже непокоїлася через це, і одного разу рішуче заявила: «Якщо ніхто не збирається створювати посудомийної машини, то це зроблю я!». Промовивши це, дочка інженера гордовито попрямувала до стодоли і незабаром продемонструвала свій винахід – машину, що вміла мити посуд. 1889 року винахід Жозефіни вперше з’явився у продажу. На жаль, нині поки що не кожна родина може дозволити собі мати посудомийну машину. Але не переживайте, дівчата! Можливо, поки ви виростете, прогрес піде вперед і подібна машина стоятиме на кожній кухні.

1890 – бельгієць Ван Деполь винайшов тролейбус
«Хто ще не оплатив проїзд? Оплачуємо!» – такий звичний голос кондуктора в такому звичному транспорті, як тролейбус. «Рогатий» вид транспорту був однією з технічних новинок, які подарували людям досліди з електричною енергією. В кінці ХІХ століття вчені пробували електрифікувати буквально все. В США бельгійський емігрант Шарль Ван Деполь загорівся ідею створити трамвай, який міг би пересуватися без рейок. Так з’явився проект першого тролейбуса. «Тролейбус» Ван Деполя являв собою кількамісний відкритий екіпаж, з’єднаний спеціальним кабелем з електричними дротами. Проблема полягала в тому, що винахідник не придумав, як закріпити сполучний кабель, через що він часто від’єднувався, перериваючи рух. Пасажирам це не подобалося, і тролейбус Деполя не отримав широкого розповсюдження. Все змінилося тоді, коли в тролейбусів виросли роги. Себто штанги. Штанга значно краще з’єднувалася з електричними дротами, забезпечуючи безперервний рух транспорту. Перша тролейбусна лінія з’явилася 1911 року у Чехії, причому двері в тролейбусах відкривалися вручну: передні – водієм, а задні – кондуктором. Втім, ті, хто їздить тролейбусами, знають, що штанги зіскакують з дротів і в наші дні. Недосконала все-таки людська техніка…

1809 – народився Микола Гоголь, видатний російський письменник українського походження
Хочеться мені сказати вам, панове, хто такий Микола Гоголь. Це видатний письменник, що, наче хімік у колбі, зумів поєднати у своїй творчості страшне зі смішним. Гоголь народився й виховувався в Україні, а який інший народ так любить сміятися, як український? І в якого іншого народу стільки повір’їв, стільки легенд про нечисту силу, духів лісових, відьом, перевертнів, закляті скарби та зачарованих красунь? Все це відбилося у творчості письменника, відомого у всьому світі як гуморист і як фантаст. Гумор у Гоголя був щирий, козацький. Якось по виході своєї першої книги – «Вечори на хуторі біля Диканьки»
– Гоголь зайшов до друкарні. Уздрівши його, всі робітники почали пирскати зі сміху. Власник друкарні пояснив, що, коли робітники готували до друку його книжку, то потішилися всмак над дотепними історіями з українського життя. А що вже до фантастики – то тут Гоголю не було рівних. Повість «Вій» досі вважається одним з найяскравіших містичних творів і до сьогодні надихає кінорежисерів. Поєднання комічного з фантастичним притаманне багатьом творам Гоголя. Наприклад у повісті «Ніс» чиновник прокидається вранці й помічає, що у нього немає носа – ніс пішов гуляти. І чиновник змушений ганятися по всьому місту за власним носом, при цьому приховуючи його відсутність. Звісно, не оминув Гоголь і героїчної історії українського народу. Його повість «Тарас Бульба» вважається одним з кращих творів про запорізьке козацтво, а ім’я головного героя стало прозивним. Мужність героїв повісті у боротьбі за Батьківщину надихала не одне покоління український читачів. Ет, та що й казати. Чудовий, прекрасний письменник Микола Гоголь!

1 квітня свої іменини святкують Ірина, Дарина, Катерина, Софія та Віра

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 31 березня.

Визначні події в історії 31 березня.
1889 – в Парижі офіційно відкрито Ейфелеву вежу
Якщо хтось вимовить слово «Париж» – то перед очима неодмінно постане Ейфелева вежа. Ця залізна башта давно вже стала символом не лише міста, а й самої Франції. Хто б міг подумати, що найбільш впізнаваною будівлею старовинного Парижа, міста відважних мушкетерів та підступних кардиналів буде металева технічна споруда кінця ХІХ століття! Однак недаремно кажуть, що немає нічого тривалішого за тимчасове. 1889 року в Парижі мала відбутися Всесвітня виставка, і керівництво міста оголосило конкурс проектів на незвичайну архітектурну споруду, що мала вразити гостей виставки. Перемогу здобув інженер Густав Ейфель з проектом оглядової залізної вежі. На радощах переможець вигукнув: «Франція буде єдиною країною, що має 300-метровий флагшток!». Що цікаво – над створенням цієї 300-метрової споруди працювало 300 робітників – тобто кожен робітник побудував метр вежі! В березні 1889 року Ейфель офіційно завершив будівництво, вивісивши на верхівці вежі національний прапор Франції. Ейфелева вежа дуже сподобалася гостям міста, тим більше що з неї відкривалася чудова панорама Парижа. Однак паризька богема майже одноголосно визнала вежу жахливою та потворною і почала надсилати листи до міської ради з вимогою розібрати її. Власне, за проектом сама вежа мала бути тимчасовою – Ейфель зобов’язався демонтувати свою споруду через 20 років. Однак за цей час вона настільки полюбилася туристам (щороку вежу відвідувало близько 6-и мільйонів чоловік), що ні про який демонтаж не могло бути й мови. Гігантська клепана вежа стала однією з численних пам’яток Парижа –наймолодшою, проте і найпопулярнішою.
1896 – у США вперше з’явилася застібка-блискавка
Як не дивно, але така зручна і потрібна річ, як застібка-блискавка на одязі тривалий час вважалася ненадійною і не викликала довіри в людей. Перша блискавка, винайдена американцем Уїткомом Джадсоном, призначалася для черевиків і складалася з двох ланцюжків, в яких були гачки і отвори, що змикалися між собою за допомогою рухливого язичка. Однак ця застібка була надто дорогою, і на довгий час про неї забули. Нове життя блискавки почалося з 1923 року, коли в неї з’явилася офіційна назва «зіпер» (від англійського слова «зіп» – звук, що видавала блискавка при застібанні, аналогічний нашому «вжик»). Отже спершу блискавка використовувалася як застібка для взуття, згодом – у комбінезонах пілотів та куртках шоферів. 1937 року з’явилася звична нам усім блискавка на брюках. Одночасно блискавкою почали оснащувати дитячі речі – відтепер матерям стало значно простіше одягати й роздягати своїх малят. А от в жіночий гардероб блискавка увійшла лише в післявоєнні роки.

31 березня свої іменини святкують Данило, Дмитро та Кирило 

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 30 березня

Визначні події в історії 30 березня

1842 – вперше під час операції був використаний ефір для анестезії
Сучасна медицина дійшла до того, що хірурги можуть легко пересадити серце однієї людини іншій. Ще нещодавно про це годі було й мріяти – адже не існувало анестезії, тобто знеболювання, а без нього хірургічна операція просто неможлива. Тим не менше хірургія існувала задовго до винайдення анестезії. Ще в давнину медики помітили, що окремі речовини здатні заспокоювати людину і притлумлювати відчуття болю. У Давньому Єгипті лікарі давали пацієнтам ліки, виготовлені з трав, що містили дурман. Китайські хірурги робили операції, використовуючи для наркозу розчин конопель. Однак лише в ХІХ столітті була винайдена анестезія. Американський лікар Кроуфорд Лонг відкрив, що хімічна речовина ефір робить людину нечутливою до болю. Аби остаточно переконатися, він провів першу операцію з анестезією – поклавши на обличчя пацієнта змочений ефірі рушник, Лонг вирізав з його шиї пухлину. Однак обережний лікар нікому не розповів про свій винахід, а надмірна скромність може зіграти злий жарт – через чотири роки лікар Вільям Мортон так само провів операцію з видалення пухлини, і так само застосував ефір. Однак, на відміну від Лонга, Мортон не став прибіднюватись і запросив на свою операцію масу глядачів, через що й прославився. Довгий час вважалося, що саме Мортон винайшов наркоз. На щастя, таємне завжди стає явним, і сьогодні нам точно відомо, хто першим відкрив явище анестезії.

1858 – запатентовано олівець із гумкою на кінці
У простого олівця був дуже непростий шлях. Історія всім знайомого графітового писальця в дерев’яній оправі почалася у XIV столітті. Тогочасні художники малювали твердими паличками зі свинцю та цинку, які мали дуже поетичну назву – «срібні олівці». Через два століття з’явилися графітові олівці, які, одначе, мало нагадували сучасні – графіт був м’яким і бруднив пальці, тому художники загортали його в папір або затискували між шматочками деревини. Про те, щоб писати такими олівцями, не було й мови. Все змінилося після того, як француз Ніколя Конте змішав графіт із глиною і отримав тверді й зручні стрижні. Саме тоді з’явився сучасний олівець, зручний як для малювання, так і для писання. Тоді ж виникли і гумки-ластики, що легко могли стирати написане чи намальоване. Лишалося зробити останній крок, і це здійснив американець Хайман Ліпман, який просто прикріпив гумку до олівця, аби одним кінцем можна було писати, а іншим – стирати. Що цікаво – патент, виданий Ліпману на його винахід, згодом було визнано недійсним – мовляв, він не винайшов нічого нового, а лише поєднав винайдені раніше олівець і гумку. Проте спритний винахідник на той час вже встиг заробити близько 100 тисяч доларів, а його винахід, що називається, пішов у люди.

 30 березня свої іменини святкують Олександр, Віктор, Павло та Олексій

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 27 березня.

Визначні події в історії 27 березня.

1860 – американець Майкл Бірн запатентував штопор
Штопор угвинчується в горло пляшки, чується характерний «чпок!»
– і пляшку відкорковано. Штопор став таким звичним, що часто навіть продається разом із закоркованою пляшкою, приклеєний до горлечка. До винайдення штопорів пляшки відкорковувалися різними способами. Найчастіше застосовували зуби. Корки просто витягалися зубами. Рідше використовували ножі. Великі винні діжки відкривали за допомогою сокири, а якщо поруч був який-небудь геркулес – то він просто вибивав дно діжки кулаком. Перші штопори з’явилися у кінці XVIII століття і вважалися річчю елегантною, дорогою. Батьківщиною штопора є Англія. Однак сучасний штопор у вигляді металевої спіралі, що угвинчується в корок, з’явився в США. Його винахідник, мешканець Нью-Йорку Майкл Бірн взяв за основу звичайний свердлик – інструмент для свердлення отворів у м’якій деревині. У ХХ столітті штопор Бірна для більшої зручності обладнали спеціальними важелями, що допомагають витягати корок, не руйнуючи його. Старовинні штопори дуже цінуються серед колекціонерів антикваріату. Так, штопор зразка 1842 року був проданий на аукціоні за 30 тисяч доларів. Найбільший у світі колекціонер штопорів Дональд Булл має у своїй колекції близько 4000 штопорів різних епох.

1878 – росіянин Федір Блінов запатентував перший гусеничний трактор
Не дивно, що таку потрібну річ у сільському господарстві, як трактор, винайшов селянин. Російський селянин Федір Блінов був народжений кріпаком, зростав неписьменним, але, отримавши волю, пішов у світ щастя шукати. Прийшовши на річку Волгу, працював бурлаком, кочегаром, потім потрапив на пароплав машиністом. Чіпким мужицьким оком все примічав, все засвоював. Врешті-решт цей винахідник-самоук розробив проект з химерною назвою «вагон з безкінечними рейками». Це був перший у світі гусеничний транспорт. Винахід Блінова являв собою залізничний вагон на колесах, огорнутих металевими стрічками. Коли колеса рухалися – рухалися й металеві стрічки, ніби прокладаючи перед ними нескінчену залізничну колію. Так був закладений принцип гусеничного ходу. Перші «вагони з нескінченими рейками» рухалися за допомогою коней. Однак винахідник не зупинився на досягнутому, прагнучи створити самохідний транспорт. 1888 року з’явився гусеничний вагон з паровою машиною, який розвивав швидкість до 3,2 км/год. На основі винаходу Блінова російський інженер Яків Манін розробив власний проект трактора з дизельним мотором – першого трактора сучасного типу.

1990 – у Лондоні відкрився музей Шерлока Холмса
«Елементарно, Ватсон!» – ця фраза всесвітньовідомого детектива Шерлока Холмса в багатьох на устах, хоча насправді її ніколи не було в книгах, створених англійцем Артуром Конан Дойлем. Ця репліка виникла пізніше, коли почали з’являтися перші радіоп’єси (аналоги сучасних телесеріалів) про кмітливого нишпорку, якого так полюбили англійці. Епопея Шерлока Холмса нараховує 60 оповідань та 2 п’єси. Втім, детектив- новатор сподобався не лише читачам. Чимало методів, якими Холмс користувався під час розслідувань, були взяті на озброєння англійською поліцією, а згодом і всіма поліціями світу. Зокрема збільшувальне скло, з яким ніколи розлучався Шерлок Холмс, стало неодмінним атрибутом детективів на довгі роки. За такі видатні заслуги вигаданий персонаж був удостоєний членства в Королівському товаристві хімії, куди входили імениті представники науки й бізнесу, чимало з яких є лауреатами Нобелівської премії. Що й казати, сер Шерлок Холмс потрапив до вишуканого товариства. Однак і цього мало – 1990 року у Лондоні з’явився музей, присвячений книжковому герою. Він був відкритий в будинку Шерлока Холмса. Саме так – адже славетний детектив проживав на лондонській вулиці Бейкер-стріт, в будинку №221b. Якщо ви потрапите до Лондона і спитаєте місцевого жителя, де розташований будинок Холмса – він майже безпомильно вам вкаже. І не дивно – адже більшість англійців вважають Шерлока Холмса персонажем №1 англійської літератури.

27 березня свої іменини святкують Олександр, Михайло та Ростислав

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 25 березня

Визначні події в історії 25 березня

1954 – в продажу з’явилися перші кольорові телевізори

Від самого свого народження кіно було чорно-білим, та ще й німим. Звісно, ж, чимало завзятців прагнули дату кінофільмам і звук, і колір. Перші пробні кольорові фільми з’явилися ще у ХІХ столітті – їх просто розфарбовували вручну, кожен кадр окремо. Це була тяжка і кропітка робота – адже за одну секунду на екрані змінюється 24 кадри. Отже, одна хвилина кінострічки містить аж 1440 кадрів! Техніка покадрового розфарбовування фільмів існувала до 30-х років ХХ століття, коли було вдосконалено кіноплівку і винайдено нові технології, що дозволяли знімати одразу в кольорі. Перший повноцінний кольоровий фільм (тривалістю, щоправда, всього кілька хвилин) був випущений 1934 року у Франції і називався «Ля Кукарача». А вже за рік у США режисер вірменського походження Рубен Мамулян випустив перший повнометражний кольоровий фільм «Беккі Шарп». Тим не менш чорно-білі фільми продовжували знімати аж до 1970-х років. А окремі режисери й сьогодні знімають чорно-білі епізоди для кольорових фільмів, аби створити особливий настрій на екрані. Однак кольорові фільми люди могли дивитися лише в кінотеатрах. Хоча уже в 1930-х роках з’явилося телебачення, однак перші телевізори могли передавати зображення лише в чорно-білих тонах. Аж ось 1 січня 1954 року, ніби подарунки під новорічну ялинку, цілий ряд американських компаній демонструють свої моделі кольорових телевізорів! Виробники цього дива техніки не шкодували грошей на гучну рекламну кампанію – подумати тільки, мати кольоровий телевізор в ті часи, коли не всі можуть собі дозволити навіть чорно-білий! Навесні в крамницях Нью-Йорка з’явилися перші кольорові телевізори. Компанії очікували, що покупці штурмуватимуть магазини, полюючи за їхніми виробами. Але не так сталося, як гадалося. За місяць було продано всього лише 30 кольорових телевізорів. Причиною цьому була не лише висока ціна (за гроші, витрачені на два телевізори, можна було купити авто!), не лише громіздкість та незграбність новоствореного агрегату (перші телевізори мали дерев’яний корпус і важили майже сто кілограмів, при цьому екран був трохи більший 30-и сантиметрів). Річ у тім, що кольоровими камерами на той час здебільшого користувалися кіностудії, а більшість телепередач знімали на чорно-білу плівку. Тому практичні американці розсудили – який сенс дивитися чорно-білу передачу через кольоровий телевізор? Однак того ж 1954 року компанія «RCA» суттєво вдосконалила свої телевізори – вони трохи «скинули» вагу і знизилися в ціні, через що й здобули прихильність покупців. Однак кольорове телебачення остаточно запанувало лише в 1970-х роках, коли різко зросла якість відеозапису і знизилася вартість телевізорів.

 25 березня  свої іменини святкують Олександр, Володимир, 

Григорій  та Семен

Не забудьте привітати!

Визначні події в історії 12 грудня

1901 – перший сеанс радіозв’язку через Атлантичний океан
Так затишно всістися в кріслі і балакати з друзями по скайпу, вглядаючись в їхні обличчя на екрані. Сьогодні це вже буденність, а на початку ХХ століття це було фантастикою. Тоді радіосигнал тільки вчився долати відстані, моря та океани. І першим, хто «переправив» сигнал через океан, був італієць Гульєльмо Марконі. Питання про те, хто винайшов радіо – Олександр Попов чи Гульєльмо Марконі – досі лишається відкритим. В усякому разі Марконі поставив ряд експериментів щодо передачі сигналу на відстань без допомоги дротів – досяг успіху. Однак в його рідній Італії пошуки вченого нікого не цікавили, тож винахідник, якому втрачати було нічого, переїхав до Британії, де сконструював пристрій, здатний передавати сигнал на 16 кілометрів. Британія швидко оцінила пошуки вченого. Невдовзі Марконі встановив радіозв’язок через протоку Ла-Манш. Зрозуміло, що першими, хто зацікавився його винаходом, були моряки, яким кров з носа необхідним був постійний зв’язок із берегом. 1901 року Марконі обладнав своїм радіопристроєм два американські кораблі, що вели трансляцію з яхтових перегонів на кубок Америки. Ця трансляція, та ще й проведена доленосного 1901 року, в перший рік нового ХХ століття, несподівано прославила Марконі на весь світ. І тоді він задумав вступити у змагання із силами природи – перетнути океан радіосигналом. Скептики старанно відмовляли його, доводили, що сигнал неспроможний перетнути Атлантичний океан через кривизну земної поверхні. На щастя, Марконі їх не послухав, і 12 грудня 1901 року, перебуваючи в канадському місті Сент-Джон, прийняв сигнал, посланий з Англії. Цей сигнал, що складався з однієї лише літери «с», переданої азбукою Морзе, означає «с-тарт» нової доби, коли радіохвилі омили собою всю планету, і всі континенти нашого великого світу стали несподівано близькими між собою. Як уже зазначалося, особливо раділи новому винаходу матроси – на флоті навіть виникла традиція називати радистів «марконі».

1913 – у Флоренції знайдено картину «Джоконда», викрадену з Лувра
Ім’я флорентійського багатія Франческо Джоконди зосталося в історії завдяки його дружині, яка стала натурницею видатного художника Леонардо да Вінчі. Її портрет, відомий під назвою «Мона Ліза» – одна із загадок мистецького світу. Таємничу посмішку Мони Лізи порівнювали із посмішкою сфінкса. Портрет, якому вже більше п’ятиста років, виконаний таким чином, що коли дивишся на Джоконду з різних боків – вираз її обличчя змінюється. Яким чином було досягнуто цього ефекту – то вже секрет художника, і навряд чи ми колись його розгадаємо. Тож можна собі уявити, який рейвах зчинився, коли 1911 року цей безцінний шедевр раптово зник з паризького музею Лувру. Два роки всі збивалися з ніг, шукаючи сліди викраденої картини. Аж раптом «Мону Лізу» знайшли в Італії, в готельній кімнаті, де проживав Вінченцо Перуджа, офіціант за професією. Слідство виявило, що Перуджа був колишнім співробітником Лувра. Все збігалося – картина зникла незадовго до того, як він звільнився з роботи. Саме Перуджа організував пограбування століття – його поплічники вдягнулися в роздобуту ним уніформу працівників музею і винесли картину. Однак ватажок грабіжників тривалий час не знав, кому продати цей безцінний шедевр, за що й поплатився. Втім, до викрадача поставилися гуманно – він відсидів у в’язниці трохи більше року. А «Мона Ліза» повернулася до Лувру і тепер зберігається під куленепробивним склом.

1928 – народився Леонід Биков, український кіноактор та режисер
Цього артиста знали в обличчя мільйони українських глядачів. Леонід Биков створив на екрані образ хвацького українського хлопця, завжди бадьорого, веселого, трохи дивакуватого, але при цьому відважного і мужнього. Образ героя зовсім негеройської зовнішності та поведінки. Леонід з дитинства мріяв стати героєм. І, як більшість хлопчаків його покоління, прагнув бути саме льотчиком. Та в льотне училище його не прийняли через низький зріст. Тоді Биков вирішив вивчитися на актора, хоча про свою дитячу мрію ніколи не забував. 1955 року на екранах з’явився фільм «Максим Перепелиця», де актор зіграв головну роль. Його герой – хитруна, який постійно жартує та розігрує інших, але, потрапивши до армії, стає зразковим солдатом, кмітливим та дисциплінованим. Після цього фільму молодого актора помітили і почали запрошувати на зйомки. Більшість фільмів, у яких знявся Биков, були присвячені темі війни. Ця тема настільки захопила актора, що він вирішив поставити власний фільм. Уже був готовий сценарій, однак фільм довго не давали знімати, вважаючи його «недостатньо героїчним». Лише 1972 року на екрани вийшов фільм, який майже одразу став класикою – «В бій ідуть лише “старики”». Нарешті збулася мрія дитинства – Биков став льотчиком! Щоправда, лише на екрані. Тим не менш його герой – капітан військової ескадрильї Титаренко на прізвисько «Маестро» – глибоко запав у серця глядачів. Так, це був тріумф, незгірший від перемоги у повітряному бою! Пісня з цього фільму, а також фраза «Вчіть матчасть!» пішли в народ. Згодом виходить новий фільм про війну «Ати-бати, йшли солдати…» – і знову на екрані хвацький герой Бикова обдаровує народ черговою крилатою фразою: «Все в порядку, Бобик здох». Давно вже немає актора, але його герої продовжують з екрану обдаровувати глядачів «фірмовою» биковською усмішкою. І те, що актор лишився у народній пам’яті – також перемога. Незгірша від перемоги у повітряному бою.

 12 грудня свої іменини святкують Данило, Денис, Іван, Микола та Ольга

Не забудьте привітати!