1960 – Фідель Кастро виголосив найдовшу в історії офіційну промову Якщо ви вважаєте, що ваша сестра занадто довго говорить по телефону – то ви помиляєтеся. Чи можете ви собі уявити, щоб хтось говорив без перерви чотири з половиною години? І сталося це не десь, а на Генеральній асамблеї ООН, яка розпочала роботу восени 1960-го року у Нью-Йорку. На той час на Кубі відбулася революція, і до влади прийшов вождь повстанців Фідель Кастро. Американський уряд вороже ставився до нового керівника Куби, тож коли Кастро прибув до Нью-Йорка, американці зробили все, аби зіпсувати візит кубинського лідера. Спершу вантажники в аеропорту відмовилися розвантажувати багаж кубинської делегації. Згодом були конфісковані всі кубинські літаки, що перебували в США. Біля готелю, де зупинилися кубинці, йшов стихійний мітинг. Власник готелю, побоюючись штурму, різко підняв плату за номери. Тоді Кастро пішов просто до Генерального секретаря ООН і заявив, що якщо кубинцям не знайдуть іншого готелю, вони поставлять військові намети біля штаб-квартири ООН. Авжеж, перебування у США попсувало багато крові кубинському вождеві, але він в боргу не залишився – зійшовши на трибуну ООН, Кастро почав завзято і смачно лаяти американців. Цей процес зайняв чотири з половиною години – такої довгої промови в стінах ООН ще не доводилося чути. Завдяки цій промові хвацький кубинець потрапив до Книги рекордів Гіннеса. Самому ж Кастро так сподобалося виступати на трибуні, що кількагодинні промови надалі стали його візитною карткою (можна лише поспівчувати слухачам). До речі, у Кастро був конкурент, про існування якого він навіть не підозрював. 1957 року в Раді Безпеки ООН міністр оборони Індії Крішна Менон вісім годин поспіль говорив про військовий конфлікт у Кашмірі. Однак промова не була завершена – Менон настільки втомився, що знепритомнів, через що його рекорд не був зареєстрований. Рекордну промову Фіделя Кастро було видано книжкою на 64 сторінки.
1998 – встановлено світовий рекорд швидкості їзди на скейті Люди часто виявляють чудеса винахідництва, аби займатися улюбленою справою. Так, в 1950-х роках американські любителі серфінга, що не могли займатися улюбленим спортом через відсутність хвиль, придумали поставити свої дошки на колеса. Так виник новий засіб пересування – скейтборд (в перекладі з англійської «роликова дошка»). Виробники дощок для серфінгу, вловивши нову моду, почали випускати скейтборди. В результаті з’явився модний екстремальний вид спорту – скейтбординг, особливо популярний у містах серед молоді та підлітків. Вже в середині 1960-х років в США почали проводитися чемпіонати зі скейтбордингу, зокрема зі швидкісної їзди. Рекордну швидкість 1998 року розвинув американець Гарі Хардвік, який розігнав свій скейт до швидкості 100,6 км/год. Нагородою для Гарі за цю блискавичну їзду стало місце у Книзі рекордів Гіннеса.
1998 – встановлено світовий рекорд швидкості їзди на скейті Люди часто виявляють чудеса винахідництва, аби займатися улюбленою справою. Так, в 1950-х роках американські любителі серфінга, що не могли займатися улюбленим спортом через відсутність хвиль, придумали поставити свої дошки на колеса. Так виник новий засіб пересування – скейтборд (в перекладі з англійської «роликова дошка»). Виробники дощок для серфінгу, вловивши нову моду, почали випускати скейтборди. В результаті з’явився модний екстремальний вид спорту – скейтбординг, особливо популярний у містах серед молоді та підлітків. Вже в середині 1960-х років в США почали проводитися чемпіонати зі скейтбордингу, зокрема зі швидкісної їзди. Рекордну швидкість 1998 року розвинув американець Гарі Хардвік, який розігнав свій скейт до швидкості 100,6 км/год. Нагородою для Гарі за цю блискавичну їзду стало місце у Книзі рекордів Гіннеса.
26 вересня свої іменини святкують Ілля та Петро
Не забудьте привітати!
Немає коментарів:
Дописати коментар