1650 – у Лондоні відкрилося перше у світі шлюбне агентствоХоч і кажуть, що в коханні третій зайвий, проте в багатьох країнах здавна існували люди, що допомагали шукати другу половинку. Такі люди (до речі, виключно жіночої статі) звалися свахами. Щоправда, часто-густо свахи керувалися у своїх пошуках не покликом серця клієнта, а його матеріальними забаганками. Інколи кандидат в наречені навіть конкретно вказував, яким має бути статок його майбутньої дружини. До того ж у часи, коли ще не існувало газет і радіо, свахи виконували роль дощок оголошень, розносячи свіжі новини та плітки. Першим чоловіком, хто приміряв на себе роль свахи, був англієць Генрі Робінсон. Звісно ж, він не бігав і не розносив пліток. Він просто відкрив у Лондоні шлюбне агентство, яке запропонувало свої послуги всім холостякам. Причому клієнти агентства залишалися вірними традиціям – перший же клієнт заявив, що хоче мати дружину зі статком не менше 300 гіней (приблизно 500 тисяч доларів), при цьому йому все одно, чи була вона вже заміжньою і чи має дітей. Мода на шлюбні агентства швидко поширилася по всій Європі, доживши до наших днів. Завдяки цим агентствам тисячі самотніх людей змогли знайти супутника або супутницю життя. На щастя, в наші часи люди більше шукають коханих за покликом серця, а не з розрахунку на вдалий шлюб. Адже ніяка розкіш і комфорт не замінять щирих почуттів та теплих обіймів.
1897 – в Буенос-Айресі вперше публічно виконано танго Танець танго… Хто не танцював його на шкільних вечорах? Який хлопець із завмиранням серця не підходив до дівчини, що подобається, і несміливо запрошував її на танець? І хоча поняття «парний танець» сьогодні найперше асоціюється з танго, однак першим танцем, де партнери стають один навпроти одного, був віденський вальс, від якого шляхетна Європа втратила голову у 30-і роки ХІХ століття. А через десятиліття після тріумфу віденського вальсу овації зірвала полька. Танець танго, який зародився в Аргентині, пройшов довгий шлях до Європи. Він виник як суміш різних культур світу – в танго присутні елементи європейських, латиноамериканських та африканських танців. Роком народження танго вважається 1897-й, коли в аргентинському столичному театрі «Олімп» відбулася прем’єра п’єси «Креольський суд», під час якої було виконане танго. Екзотичним танцем найперше зацікавилися у Франції, де танго здобуло популярність в 1910-і роки, згодом воно підкорило Німеччину та Англію, тоді – весь західний світ. Протягом ХХ століття танго зазнало періоди розквіту і занепаду. Переламним став 1983 рік, коли у Парижі відбулося відкриття шоу «Tango Argentino», після якого буквально всі любителі бальних танців зажадали навчитися танго.
1941 – трагедія Бабиного Яру В Києві пору зі станцією метро «Дорогожичі» є затишний ландшафтний парк «Бабин Яр». Існує легенда, що колись ця земля належала жінці-шинкарці («бабі»), яка потім продала свої угіддя місцевому монастирю. Звідси й походить назва урочища. Однак це мальовниче місце є темною плямою в історії Києва. Назва «Бабин Яр» відома всьому світу, і від неї віє страхом, болем, смертю… 1941 року німецькі нацисти захопили Київ. На той час в місті проживало багато євреїв. Людиноненависницька нацистська ідеологія проголосила їх неповноцінними людьми, «нижчою расою», яка підлягає знищенню. Після окупації Києва німецьке командування ухвалило – очистити місто від представників «нижчої раси»… Тисячі євреїв – чоловіків, жінок, дітей – вивели з їхніх домівок і відвели до Бабиного Яру. Тут, в цьому мальовничому урочищі, нацистські кати здирали з людей одяг і розстрілювали їх. А люди йшли і йшли. Тільки-но прикопували розстріляних, як на їхнє місце одразу приводили інших. Це був справжній конвеєр смерті – жахливий, невблаганний, неможливий… Протягом двох днів – 29 і 30 вересня – в Бабиному Яру було знищено близько 34-х тисяч євреїв… Скільки болю, сліз, страждань приховують в собі ці сухі цифри!.. А розстріли тривали. В Бабин Яр приводили євреїв, циган (яких теж вважали «нижчою расою»), радянських військовополонених, українських підпільників. В Бабиному Яру було розстріляно українську поетесу Олену Телігу. І ще тисячі людей – невідомих, без імен… Після війни радянський уряд довгий час замовчував факт винищення євреїв у Бабиному Яру. Російський поет Євген Євтушенко, відвідавши Київ 1961 року, був вражений, побачивши, місце, де сталися тисячі смертей, перетворене на смітник. Згодом в Бабиному Яру облаштували парк. Нині пам’ять жертв кривавого нацистського режиму гідно пошанована. На місці масових убивств євреїв запалено символічну «свічу жалоби» – встановлено пам’ятник у вигляді менори, традиційного єврейського семисвічника.
1845 – народився Іван Карпенко-Карий, український драматург і театрал
«Балка так і балка так. Один копил показує на восток, другий копил
показує на запад. А посередині – кам’яна хвігура чоловіка...». Цю фразу
багато хто пам’ятає з повісті Всеволода Нестайка «Одиниця з обманом». А
належить ця фраза копачу Бонавентурі, героєві комедії «Сто тисяч», яку
написав блискучий український письменник Іван Карпенко-Карий. Належав він до старовинного роду Тобілевичів, що дав чимало видатних
імен українському театру. Брати Івана Микола та Панас стали відомими
театральними діячами Миколою Садовським та Панасом Саксаганським, а
сам Іван, взявши псевдонім Карпенко-Карий, уславився як автор «серйозних комедій». Його найкращі п’єси висміюють людську жадобу і владу грошей над людиною. У п’єсі «Мартин Боруля» головний герой прагне пробитися «з грязі у князі» – за допомогою грошей долучитися до шляхетного товариства. В комедії «Сто тисяч» сільський багатій Калитка, що задумав аферу з фальшивими грішми, обрахував і обдурив сам себе. В найвідомішій п’єсі «Хазяїн» зображено сільського мільйонера Терентія Пузира – шарж на тогочасних магнатів-землевласників, що вічно перебували в погоні за наживою. Їдкий сарказм автора, колоритна народна мова персонажів та теми, що лишаються актуальними і в наші часи, забезпечили творам Карпенка-Карого довге життя на українській сцені.
1897 – в Буенос-Айресі вперше публічно виконано танго Танець танго… Хто не танцював його на шкільних вечорах? Який хлопець із завмиранням серця не підходив до дівчини, що подобається, і несміливо запрошував її на танець? І хоча поняття «парний танець» сьогодні найперше асоціюється з танго, однак першим танцем, де партнери стають один навпроти одного, був віденський вальс, від якого шляхетна Європа втратила голову у 30-і роки ХІХ століття. А через десятиліття після тріумфу віденського вальсу овації зірвала полька. Танець танго, який зародився в Аргентині, пройшов довгий шлях до Європи. Він виник як суміш різних культур світу – в танго присутні елементи європейських, латиноамериканських та африканських танців. Роком народження танго вважається 1897-й, коли в аргентинському столичному театрі «Олімп» відбулася прем’єра п’єси «Креольський суд», під час якої було виконане танго. Екзотичним танцем найперше зацікавилися у Франції, де танго здобуло популярність в 1910-і роки, згодом воно підкорило Німеччину та Англію, тоді – весь західний світ. Протягом ХХ століття танго зазнало періоди розквіту і занепаду. Переламним став 1983 рік, коли у Парижі відбулося відкриття шоу «Tango Argentino», після якого буквально всі любителі бальних танців зажадали навчитися танго.
1941 – трагедія Бабиного Яру В Києві пору зі станцією метро «Дорогожичі» є затишний ландшафтний парк «Бабин Яр». Існує легенда, що колись ця земля належала жінці-шинкарці («бабі»), яка потім продала свої угіддя місцевому монастирю. Звідси й походить назва урочища. Однак це мальовниче місце є темною плямою в історії Києва. Назва «Бабин Яр» відома всьому світу, і від неї віє страхом, болем, смертю… 1941 року німецькі нацисти захопили Київ. На той час в місті проживало багато євреїв. Людиноненависницька нацистська ідеологія проголосила їх неповноцінними людьми, «нижчою расою», яка підлягає знищенню. Після окупації Києва німецьке командування ухвалило – очистити місто від представників «нижчої раси»… Тисячі євреїв – чоловіків, жінок, дітей – вивели з їхніх домівок і відвели до Бабиного Яру. Тут, в цьому мальовничому урочищі, нацистські кати здирали з людей одяг і розстрілювали їх. А люди йшли і йшли. Тільки-но прикопували розстріляних, як на їхнє місце одразу приводили інших. Це був справжній конвеєр смерті – жахливий, невблаганний, неможливий… Протягом двох днів – 29 і 30 вересня – в Бабиному Яру було знищено близько 34-х тисяч євреїв… Скільки болю, сліз, страждань приховують в собі ці сухі цифри!.. А розстріли тривали. В Бабин Яр приводили євреїв, циган (яких теж вважали «нижчою расою»), радянських військовополонених, українських підпільників. В Бабиному Яру було розстріляно українську поетесу Олену Телігу. І ще тисячі людей – невідомих, без імен… Після війни радянський уряд довгий час замовчував факт винищення євреїв у Бабиному Яру. Російський поет Євген Євтушенко, відвідавши Київ 1961 року, був вражений, побачивши, місце, де сталися тисячі смертей, перетворене на смітник. Згодом в Бабиному Яру облаштували парк. Нині пам’ять жертв кривавого нацистського режиму гідно пошанована. На місці масових убивств євреїв запалено символічну «свічу жалоби» – встановлено пам’ятник у вигляді менори, традиційного єврейського семисвічника.
1845 – народився Іван Карпенко-Карий, український драматург і театрал
«Балка так і балка так. Один копил показує на восток, другий копил
показує на запад. А посередині – кам’яна хвігура чоловіка...». Цю фразу
багато хто пам’ятає з повісті Всеволода Нестайка «Одиниця з обманом». А
належить ця фраза копачу Бонавентурі, героєві комедії «Сто тисяч», яку
написав блискучий український письменник Іван Карпенко-Карий. Належав він до старовинного роду Тобілевичів, що дав чимало видатних
імен українському театру. Брати Івана Микола та Панас стали відомими
театральними діячами Миколою Садовським та Панасом Саксаганським, а
сам Іван, взявши псевдонім Карпенко-Карий, уславився як автор «серйозних комедій». Його найкращі п’єси висміюють людську жадобу і владу грошей над людиною. У п’єсі «Мартин Боруля» головний герой прагне пробитися «з грязі у князі» – за допомогою грошей долучитися до шляхетного товариства. В комедії «Сто тисяч» сільський багатій Калитка, що задумав аферу з фальшивими грішми, обрахував і обдурив сам себе. В найвідомішій п’єсі «Хазяїн» зображено сільського мільйонера Терентія Пузира – шарж на тогочасних магнатів-землевласників, що вічно перебували в погоні за наживою. Їдкий сарказм автора, колоритна народна мова персонажів та теми, що лишаються актуальними і в наші часи, забезпечили творам Карпенка-Карого довге життя на українській сцені.
29 вересня свої іменини святкують Віктор, Людмила та Михайло.
Не забудьте привітати!
Немає коментарів:
Дописати коментар