Визначні події в історії 30 березня
1842 – вперше під час операції був використаний ефір для анестезії
Сучасна медицина дійшла до того, що хірурги можуть легко пересадити серце однієї людини іншій. Ще нещодавно про це годі було й мріяти – адже не існувало анестезії, тобто знеболювання, а без нього хірургічна операція просто неможлива. Тим не менше хірургія існувала задовго до винайдення анестезії. Ще в давнину медики помітили, що окремі речовини здатні заспокоювати людину і притлумлювати відчуття болю. У Давньому Єгипті лікарі давали пацієнтам ліки, виготовлені з трав, що містили дурман. Китайські хірурги робили операції, використовуючи для наркозу розчин конопель. Однак лише в ХІХ столітті була винайдена анестезія. Американський лікар Кроуфорд Лонг відкрив, що хімічна речовина ефір робить людину нечутливою до болю. Аби остаточно переконатися, він провів першу операцію з анестезією – поклавши на обличчя пацієнта змочений ефірі рушник, Лонг вирізав з його шиї пухлину. Однак обережний лікар нікому не розповів про свій винахід, а надмірна скромність може зіграти злий жарт – через чотири роки лікар Вільям Мортон так само провів операцію з видалення пухлини, і так само застосував ефір. Однак, на відміну від Лонга, Мортон не став прибіднюватись і запросив на свою операцію масу глядачів, через що й прославився. Довгий час вважалося, що саме Мортон винайшов наркоз. На щастя, таємне завжди стає явним, і сьогодні нам точно відомо, хто першим відкрив явище анестезії.
1858 – запатентовано олівець із гумкою на кінці
У простого олівця був дуже непростий шлях. Історія всім знайомого графітового писальця в дерев’яній оправі почалася у XIV столітті. Тогочасні художники малювали твердими паличками зі свинцю та цинку, які мали дуже поетичну назву – «срібні олівці». Через два століття з’явилися графітові олівці, які, одначе, мало нагадували сучасні – графіт був м’яким і бруднив пальці, тому художники загортали його в папір або затискували між шматочками деревини. Про те, щоб писати такими олівцями, не було й мови. Все змінилося після того, як француз Ніколя Конте змішав графіт із глиною і отримав тверді й зручні стрижні. Саме тоді з’явився сучасний олівець, зручний як для малювання, так і для писання. Тоді ж виникли і гумки-ластики, що легко могли стирати написане чи намальоване. Лишалося зробити останній крок, і це здійснив американець Хайман Ліпман, який просто прикріпив гумку до олівця, аби одним кінцем можна було писати, а іншим – стирати. Що цікаво – патент, виданий Ліпману на його винахід, згодом було визнано недійсним – мовляв, він не винайшов нічого нового, а лише поєднав винайдені раніше олівець і гумку. Проте спритний винахідник на той час вже встиг заробити близько 100 тисяч доларів, а його винахід, що називається, пішов у люди.
1842 – вперше під час операції був використаний ефір для анестезії
Сучасна медицина дійшла до того, що хірурги можуть легко пересадити серце однієї людини іншій. Ще нещодавно про це годі було й мріяти – адже не існувало анестезії, тобто знеболювання, а без нього хірургічна операція просто неможлива. Тим не менше хірургія існувала задовго до винайдення анестезії. Ще в давнину медики помітили, що окремі речовини здатні заспокоювати людину і притлумлювати відчуття болю. У Давньому Єгипті лікарі давали пацієнтам ліки, виготовлені з трав, що містили дурман. Китайські хірурги робили операції, використовуючи для наркозу розчин конопель. Однак лише в ХІХ столітті була винайдена анестезія. Американський лікар Кроуфорд Лонг відкрив, що хімічна речовина ефір робить людину нечутливою до болю. Аби остаточно переконатися, він провів першу операцію з анестезією – поклавши на обличчя пацієнта змочений ефірі рушник, Лонг вирізав з його шиї пухлину. Однак обережний лікар нікому не розповів про свій винахід, а надмірна скромність може зіграти злий жарт – через чотири роки лікар Вільям Мортон так само провів операцію з видалення пухлини, і так само застосував ефір. Однак, на відміну від Лонга, Мортон не став прибіднюватись і запросив на свою операцію масу глядачів, через що й прославився. Довгий час вважалося, що саме Мортон винайшов наркоз. На щастя, таємне завжди стає явним, і сьогодні нам точно відомо, хто першим відкрив явище анестезії.
1858 – запатентовано олівець із гумкою на кінці
У простого олівця був дуже непростий шлях. Історія всім знайомого графітового писальця в дерев’яній оправі почалася у XIV столітті. Тогочасні художники малювали твердими паличками зі свинцю та цинку, які мали дуже поетичну назву – «срібні олівці». Через два століття з’явилися графітові олівці, які, одначе, мало нагадували сучасні – графіт був м’яким і бруднив пальці, тому художники загортали його в папір або затискували між шматочками деревини. Про те, щоб писати такими олівцями, не було й мови. Все змінилося після того, як француз Ніколя Конте змішав графіт із глиною і отримав тверді й зручні стрижні. Саме тоді з’явився сучасний олівець, зручний як для малювання, так і для писання. Тоді ж виникли і гумки-ластики, що легко могли стирати написане чи намальоване. Лишалося зробити останній крок, і це здійснив американець Хайман Ліпман, який просто прикріпив гумку до олівця, аби одним кінцем можна було писати, а іншим – стирати. Що цікаво – патент, виданий Ліпману на його винахід, згодом було визнано недійсним – мовляв, він не винайшов нічого нового, а лише поєднав винайдені раніше олівець і гумку. Проте спритний винахідник на той час вже встиг заробити близько 100 тисяч доларів, а його винахід, що називається, пішов у люди.
30 березня свої іменини святкують Олександр, Віктор, Павло та Олексій
Не забудьте привітати!
Немає коментарів:
Дописати коментар