1865 – американець Джон Хайят запатентував більярдну кулю
Важко сказати, де й коли вперше з’явилася гра в більярд. Ще єгипетська цариця Клеопатра полюбляла гру, яка нагадує сучасний більярд. Перший у Європі більярдний стіл з’явився у XV столітті при дворі французького короля Людовіка ХІ. Більярд став модною розвагою серед французьких коронованих осіб та аристократії, але був майже недоступний простим людям. Ігровий набір для більярду коштував дуже дорого – більярдні кулі виготовлялися зі слонячої кістки (власне зі слонячого бивня), матеріалу коштовного й рідкісного. На виготовлення набору куль витрачалося цілих чотири бивні. Однак з часом більярдний стіл прийшов з королівських покоїв до міських салонів, і виникла потреба у великій кількості ігрових куль. Дорогоцінну слонячу кістку пробували заміняти кістками кабанів, моржів, бегемотів, однак проблеми це не вирішувало. Врешті решт в середині ХІХ століття одна з американських фірм, що виробляла аксесуари для більярду, оголосила конкурс на кращий матеріал для більярдних куль. На конкурсі переміг винахідник-самоук Джон Хайят, який, змішавши целюлозу з камфорою, отримав матеріал, з якого можна було виготовляти міцні й недорогі кулі, що не боялися ударів кия і вільно розкочувалися по більярдному столу. Джон Хайят отримав приз у 10 тисяч доларів, більярдна фірма – можливість виготовляти кулі у будь-якій кількості, а люди в усьому світі – доступ до захопливої спортивної гри.
1933 – у США вперше з’явився в продажу пральний порошок
Страшно навіть уявити собі процес прання без прального порошку. Проте людству доводилося якось викручуватися тобто викручувати білизну тобто прати білизну без порошку аж до ХХ століття. У вжитку біли різноманітні олії, пахучі трави, дрібний пісок, просіяний попіл Відомо, що індійці додавали під час прання у воду особливу суміш, однак її рецепт не зберігся. Перший аналог прального порошку під назвою «Відбілювальна сода» виготовив німецький хімік Фриц Хенкель. Його винахід завдяки низькій ціні швидко розкуповувався, однак мав одну ваду – ним можна було прати лише білі речі. На початку ХХ століття почали розробляти порошок для автоматичних пральних машин. А в роки Першої світової війни земляк і тезко Хенкеля, німецький хімік Фриц Понтер в результаті дослідів отримав синтетичний миючий засіб. Експерименти Понтера зацікавили американську фірму «Procter & Gamble», яка до сьогодні залишається популярним виробником миючих засобів. Фірма придбала у Понтера його винахід, і 1933 року в американських магазинах з’явився сучасний пральний порошок під назвою «Dreft». На упаковках із порошком чомусь був зображений Робін Гуд – напевне для того, щоб показати, що порошок відпирає речі із робінгудівською влучністю, не минаючи жодної плями.
Важко сказати, де й коли вперше з’явилася гра в більярд. Ще єгипетська цариця Клеопатра полюбляла гру, яка нагадує сучасний більярд. Перший у Європі більярдний стіл з’явився у XV столітті при дворі французького короля Людовіка ХІ. Більярд став модною розвагою серед французьких коронованих осіб та аристократії, але був майже недоступний простим людям. Ігровий набір для більярду коштував дуже дорого – більярдні кулі виготовлялися зі слонячої кістки (власне зі слонячого бивня), матеріалу коштовного й рідкісного. На виготовлення набору куль витрачалося цілих чотири бивні. Однак з часом більярдний стіл прийшов з королівських покоїв до міських салонів, і виникла потреба у великій кількості ігрових куль. Дорогоцінну слонячу кістку пробували заміняти кістками кабанів, моржів, бегемотів, однак проблеми це не вирішувало. Врешті решт в середині ХІХ століття одна з американських фірм, що виробляла аксесуари для більярду, оголосила конкурс на кращий матеріал для більярдних куль. На конкурсі переміг винахідник-самоук Джон Хайят, який, змішавши целюлозу з камфорою, отримав матеріал, з якого можна було виготовляти міцні й недорогі кулі, що не боялися ударів кия і вільно розкочувалися по більярдному столу. Джон Хайят отримав приз у 10 тисяч доларів, більярдна фірма – можливість виготовляти кулі у будь-якій кількості, а люди в усьому світі – доступ до захопливої спортивної гри.
1933 – у США вперше з’явився в продажу пральний порошок
Страшно навіть уявити собі процес прання без прального порошку. Проте людству доводилося якось викручуватися тобто викручувати білизну тобто прати білизну без порошку аж до ХХ століття. У вжитку біли різноманітні олії, пахучі трави, дрібний пісок, просіяний попіл Відомо, що індійці додавали під час прання у воду особливу суміш, однак її рецепт не зберігся. Перший аналог прального порошку під назвою «Відбілювальна сода» виготовив німецький хімік Фриц Хенкель. Його винахід завдяки низькій ціні швидко розкуповувався, однак мав одну ваду – ним можна було прати лише білі речі. На початку ХХ століття почали розробляти порошок для автоматичних пральних машин. А в роки Першої світової війни земляк і тезко Хенкеля, німецький хімік Фриц Понтер в результаті дослідів отримав синтетичний миючий засіб. Експерименти Понтера зацікавили американську фірму «Procter & Gamble», яка до сьогодні залишається популярним виробником миючих засобів. Фірма придбала у Понтера його винахід, і 1933 року в американських магазинах з’явився сучасний пральний порошок під назвою «Dreft». На упаковках із порошком чомусь був зображений Робін Гуд – напевне для того, щоб показати, що порошок відпирає речі із робінгудівською влучністю, не минаючи жодної плями.
10 жовтня свої іменини Зінаїда та Марк
Не забудьте привітати !
Немає коментарів:
Дописати коментар