1901 – Енні Тейлор спустилася з Ніагарського водоспаду
Хоч і кажуть, що екстрим – справа чоловіча, однак жінки не бажають ні в чому поступатися чоловікам. 1901 року виклик всій сильній половині кинула американка Енні Едсон Тейлор, що вирішила відзначити свій 43-й день народження у вельми оригінальний спосіб. Смілива жінка задумала спуститися Ніагарським водоспадом. Ніагара – річка, що протікає на межі США і Канади – має одну з найбільших систем водоспадів у світі. Висота Ніагарського водоспаду сягає понад 50 метрів. Слід додати, що на той час особливих технічних засобів для спуску водоспадами не було, тому Енні Тейлор скористалася звичайною дерев’яною діжкою. У визначений день екстремалка залізла в півтораметрову діжку, яку зіштовхнули з Ніагарського водоспаду, а потім виловили нижче за течією ріки. «Політ» пройшов нормально, «пасажирка» діжки не постраждала. Втім, не лише любов до гострих відчуттів рухала місіс Тейлор – вона нещодавно овдовіла і сподівалася, що цей вчинок дозволить їй заробити грошей, аби викупити чоловікове ранчо, віддане під заставу. Енні Тейлор подорожувала багатьма містами США, демонструючи знамениту діжку і розповідаючи подробиці свого стрибка. Проте, хоч вона і стала відомою в усій Північній Америці, однак решту своїх днів вдова прожила у нестатках. Одного стрибка виявилося замало, аби забезпечити себе на все життя.
1911 – початок полярної експедиції Роберта Фолкона Скотта
Про капітана Роберта Фолкона Скотта можна сказати, що він віддав все своє життя Антарктиді. Його заповітною мрією було першим досягти найпівденнішої точки Землі і підняти там прапор Британії. 1911 року Скотт почав готуватися до чергової, шостої за рахунком полярної експедиції. На той час у Скотта з’явився конкурент – норвежець Руаль Амундсен, що ще більше запалювало капітана. В жовтні 1911 року з мису Еванса, відкритого Скоттом в попередніх експедиціях, вирушив загін британських полярників. В цій експедиції були вперше використані моторні сани, завдяки яким британці планували обігнати норвежців. Однак ці сани дуже швидко вийшли з ладу, і довелося знову, як і в попередні мандрівки, запрягати в них собак. Однак собак не вистачало, з саней викинули частину вантажу, а мандрівникам довелося самим впрягатися в сани. Ціною неймовірних зусиль експедиція Скотта досягла Південного полюсу в січні 1912 року, але виявилося, що британці спізнилися: на полюсі вже стояв намет під норвезьким прапором, всередині якого Скотт знайшов листа від свого суперника, Амундсена, який першим досяг земної вісі і став першовідкривачем Південного полюсу. Ця новина сильно пригнітила британців. Довелося повертати назад. На зворотному шляху почалися жахливі снігові бурі, через які мандрівники збилися з дороги. Розбурхана стихія, а також нестача провіанту зробили свою чорну справу – з експедиції Скотта ніхто живим не повернувся… Проте весь світ віддав належну шану мужності і героїзму капітана Скотта та його колег, які не пожаліли власного життя заради наукових відкриттів.
Хоч і кажуть, що екстрим – справа чоловіча, однак жінки не бажають ні в чому поступатися чоловікам. 1901 року виклик всій сильній половині кинула американка Енні Едсон Тейлор, що вирішила відзначити свій 43-й день народження у вельми оригінальний спосіб. Смілива жінка задумала спуститися Ніагарським водоспадом. Ніагара – річка, що протікає на межі США і Канади – має одну з найбільших систем водоспадів у світі. Висота Ніагарського водоспаду сягає понад 50 метрів. Слід додати, що на той час особливих технічних засобів для спуску водоспадами не було, тому Енні Тейлор скористалася звичайною дерев’яною діжкою. У визначений день екстремалка залізла в півтораметрову діжку, яку зіштовхнули з Ніагарського водоспаду, а потім виловили нижче за течією ріки. «Політ» пройшов нормально, «пасажирка» діжки не постраждала. Втім, не лише любов до гострих відчуттів рухала місіс Тейлор – вона нещодавно овдовіла і сподівалася, що цей вчинок дозволить їй заробити грошей, аби викупити чоловікове ранчо, віддане під заставу. Енні Тейлор подорожувала багатьма містами США, демонструючи знамениту діжку і розповідаючи подробиці свого стрибка. Проте, хоч вона і стала відомою в усій Північній Америці, однак решту своїх днів вдова прожила у нестатках. Одного стрибка виявилося замало, аби забезпечити себе на все життя.
1911 – початок полярної експедиції Роберта Фолкона Скотта
Про капітана Роберта Фолкона Скотта можна сказати, що він віддав все своє життя Антарктиді. Його заповітною мрією було першим досягти найпівденнішої точки Землі і підняти там прапор Британії. 1911 року Скотт почав готуватися до чергової, шостої за рахунком полярної експедиції. На той час у Скотта з’явився конкурент – норвежець Руаль Амундсен, що ще більше запалювало капітана. В жовтні 1911 року з мису Еванса, відкритого Скоттом в попередніх експедиціях, вирушив загін британських полярників. В цій експедиції були вперше використані моторні сани, завдяки яким британці планували обігнати норвежців. Однак ці сани дуже швидко вийшли з ладу, і довелося знову, як і в попередні мандрівки, запрягати в них собак. Однак собак не вистачало, з саней викинули частину вантажу, а мандрівникам довелося самим впрягатися в сани. Ціною неймовірних зусиль експедиція Скотта досягла Південного полюсу в січні 1912 року, але виявилося, що британці спізнилися: на полюсі вже стояв намет під норвезьким прапором, всередині якого Скотт знайшов листа від свого суперника, Амундсена, який першим досяг земної вісі і став першовідкривачем Південного полюсу. Ця новина сильно пригнітила британців. Довелося повертати назад. На зворотному шляху почалися жахливі снігові бурі, через які мандрівники збилися з дороги. Розбурхана стихія, а також нестача провіанту зробили свою чорну справу – з експедиції Скотта ніхто живим не повернувся… Проте весь світ віддав належну шану мужності і героїзму капітана Скотта та його колег, які не пожаліли власного життя заради наукових відкриттів.
24 жовтня свої іменини святкують Олександр, Анатолій та Вікторія
Не забудьте привітати!
Немає коментарів:
Дописати коментар