356 до н.е. – бажаючи прославитися, грек Герострат спалив храм Артеміди
Чимало людей жадають прославити своє ім’я у віках, та, на жаль, деякі ідуть до слави кривими стежками. А деякі заради безсмертя власного імені наважуються на вчинки дивні і страшні. Так, в античні часи у місті Ефес в Малій Азії жив чоловік, якого звали Герострат, і дуже йому хотілося прославити своє ім’я. Але як це зробити? Слово, мовлене щойно, забувається за хвилину, діло, зроблене сьогодні, забудеться завтра… І Герострат задумав прославитися в одну мить і назавжди. В місті Ефес височів дерев’яний храм богині Артеміди. Цей храм настільки вражав своєю красою, що до Ефесу звідусюди стікалися люди, аби поглянути на це диво. Слава про храм Артеміди Ефеської котилася по всьому світу. І Герострат задумав спалити храм, аби цим прославитися у віках. І свій задум він виконав.
Коли Герострата затримала варта і передала до суду, звинувативши у підпаленні храму, славолюб зізнався, що зробив це для того, аби його ім’я пам’ятали нащадки. Суд вирішив, що проста смерть – замала кара для такого руйнівника. Судді постановили – віднині і навіки забути ім’я руйнівника. В усі міста були розіслані гінці із наказом – під страхом смерті людям заборонялося згадувати Герострата. Однак наказ було порушено: описуючи страшну загибель храму Артеміди, один з античних істориків «проговорився», тож ім’я палія стало відомим людству. Виник вираз «Геростратова слава» – тобто слава недобра, лиха. Хай там як, а Герострат домігся свого – його ім’я пам’ятають донині. Воно стало символом руйнацтва, егоїзму, духовної сліпоти.
356 до н.е. – народився Александр ІІІ Македонський, античний цар та видатний полководець
Александр Македонський народився в ту саму ніч, коли вищезгаданий Герострат підпалив храм Артеміди. Грецький історик Плутарх писав, що тієї ночі богиня надто переймалася народженням Александра, аби врятувати храм. Александр став царем у 20 років, а пішов з життя у 33. Майже все своє царювання молодий правитель провів у сідлі. Це був спритний та хитрий войовник, що переміг усіх полководців, які виступали проти нього. Гарантом перемоги Александра, крім його військового таланту, був спеціальний устрій війська македонська фаланга: бійці, озброєні списами, шикувалися у шість рядів, причому в кожного наступного ряду списи були довші. Ця наїжачена списами фаланга сіяла жах у лавах ворога. Александр Македонський був людиною унікальної пам’яті – кажуть, що він знав поіменно всіх своїх воїнів. Завдяки військовій силі македонський цар створив велетенську державу, що охоплювала Грецію, Персію та Єгипет. Однак держава Александра виявилася збудованою на піску – після його смерті вона розпалася на окремі царства. Проте Александр залишив по собі іншу пам’ять – відбудований храм Артеміди Ефеської, визнаний одним із семи чудес світу.
Чимало людей жадають прославити своє ім’я у віках, та, на жаль, деякі ідуть до слави кривими стежками. А деякі заради безсмертя власного імені наважуються на вчинки дивні і страшні. Так, в античні часи у місті Ефес в Малій Азії жив чоловік, якого звали Герострат, і дуже йому хотілося прославити своє ім’я. Але як це зробити? Слово, мовлене щойно, забувається за хвилину, діло, зроблене сьогодні, забудеться завтра… І Герострат задумав прославитися в одну мить і назавжди. В місті Ефес височів дерев’яний храм богині Артеміди. Цей храм настільки вражав своєю красою, що до Ефесу звідусюди стікалися люди, аби поглянути на це диво. Слава про храм Артеміди Ефеської котилася по всьому світу. І Герострат задумав спалити храм, аби цим прославитися у віках. І свій задум він виконав.
Коли Герострата затримала варта і передала до суду, звинувативши у підпаленні храму, славолюб зізнався, що зробив це для того, аби його ім’я пам’ятали нащадки. Суд вирішив, що проста смерть – замала кара для такого руйнівника. Судді постановили – віднині і навіки забути ім’я руйнівника. В усі міста були розіслані гінці із наказом – під страхом смерті людям заборонялося згадувати Герострата. Однак наказ було порушено: описуючи страшну загибель храму Артеміди, один з античних істориків «проговорився», тож ім’я палія стало відомим людству. Виник вираз «Геростратова слава» – тобто слава недобра, лиха. Хай там як, а Герострат домігся свого – його ім’я пам’ятають донині. Воно стало символом руйнацтва, егоїзму, духовної сліпоти.
356 до н.е. – народився Александр ІІІ Македонський, античний цар та видатний полководець
Александр Македонський народився в ту саму ніч, коли вищезгаданий Герострат підпалив храм Артеміди. Грецький історик Плутарх писав, що тієї ночі богиня надто переймалася народженням Александра, аби врятувати храм. Александр став царем у 20 років, а пішов з життя у 33. Майже все своє царювання молодий правитель провів у сідлі. Це був спритний та хитрий войовник, що переміг усіх полководців, які виступали проти нього. Гарантом перемоги Александра, крім його військового таланту, був спеціальний устрій війська македонська фаланга: бійці, озброєні списами, шикувалися у шість рядів, причому в кожного наступного ряду списи були довші. Ця наїжачена списами фаланга сіяла жах у лавах ворога. Александр Македонський був людиною унікальної пам’яті – кажуть, що він знав поіменно всіх своїх воїнів. Завдяки військовій силі македонський цар створив велетенську державу, що охоплювала Грецію, Персію та Єгипет. Однак держава Александра виявилася збудованою на піску – після його смерті вона розпалася на окремі царства. Проте Александр залишив по собі іншу пам’ять – відбудований храм Артеміди Ефеської, визнаний одним із семи чудес світу.
6 жовтня свої іменини святкують Антон та Іван
Не забудьте привітати !
Немає коментарів:
Дописати коментар