1307 – французький король Філіп IV розпочав боротьбу з орденом тамплієрів
П’ятниця 13-е – на багатьох ця дата діє просто-таки магічним чином, люди бояться цього дня, неначе кінця світу. Сотні лихих повір’їв пов’язані з цим днем. «Чортів день», «духів день» – такі назви носить він у народі. Що ж такого страшного приховує ця безневинна цифра? Число 13 в багатьох народів є символом хаосу, порушенням природної гармонії, яку уособлює число 12: 12 місяців, 12 годин дня, 12 знаків Зодіаку тощо. 12 – дюжина, 13 – чортова дюжина. В християнстві число 13 має особливе значення. В Ісуса Христа було 12 апостолів. Після того, як Юда зрадив Христа, на його місце було запрошено Матфія. Юда став 13-м апостолом, відступником і вигнанцем. Відтоді число 13 церква пов’язує зі зрадливим Юдою. П’ятниця ж – день розп’яття Ісуса Христа на Голгофі. Однак є іще одна легенда щодо цієї демонічної дати. В епоху хрестових походів з’явилися духовні лицарські ордени – об’єднання воїнів-ченців, які прагнули відвоювати в мусульман «Святу землю» – Палестину. Одним з найчисленніших був орден тамплієрів, або лицарів-храмовників (від слова «темпль» – храм, оскільки штаб-квартирою ордену був храм Царя Соломона і Єрусалимі). Слава тамплієрів ширилася по всійЄвропі. Але водночас оповідали, нібито тамплієри займаються чаклунством, чорною магією, поклоняються ідолам; буцімто лицарі храму уклали союз із самим дияволом. Поживу для таких чуток давали казкові багатства ордену, що викликали заздрість і ворожість в темних душах. Зрештою, французький король Філіп IV Красивий, за переказами справді дуже вродливий чоловік, але наділений крижаним серцем, вирішив покінчити з орденом. Він віддав наказав в один день заарештувати всіх членів ордену тамплієрів. Сталося це 1307 року, 13-го жовтня, у п’ятницю. Саме тоді тамплієри начебто мали сходитися на свої чорні меси і викликати диявола. Цього дня більшість лицарів-храмовників було схоплено і закатовано. Кількома роками пізніше було ліквідовано сам орден, а його магістра (керівника) спалено у багатті. Кривава розправа над тамплієрами в день розп’яття Христа, позначений нещасливим числом 13, поселила в душах багатьох віру в те, що п’ятниця 13-е несе біди й нещастя.
Втім, може все це й не так. Може й нема нічого страшного у п’ятому дні тижня і тринадцятому дні місяця. Хоча згадайте, що Ява і Павлуша, герої трилогії «Тореадори з Васюківки», ненавмисне поцупили годинника в незнайомця з тринадцятої квартири. Отже, щось тут таки є!
1675 – фізик Хрістиян Гюйгенс запатентував кишеньковий годинник
Статечний пан у строгому костюмі дістає з кишені золотий годинний на ланцюжку, клацає кришкою, задумливо дивиться на циферблат… Подібне ми не раз бачили в кіно. Та чи замислювалися ми над тим, який шлях пройшов годинник, аби влягтися у кишені статечного пана? В давнину час визначали різними методами. Найчастіше його відміряли за сонцем –існували спеціальні сонячні годинники. Зазвичай це були стовпчики, що кидали тінь, за довжиною якої і визначався час. Згодом з’явилися піскові та водяні годинники (клепсидри). Перший годинник сучасного типу почав розробляти Галілео Галілей, але втілити винахід у життя йому завадило погіршення зору – на схилі віку вчений майже осліп. На щастя, цю справу продовжив голландський вчений Християн Гюйгенс, що вважав Галілея своїм вчителем.
Саме Гюйгенс розробив перший у світі годинник з маятником. Цей зручний та недорогий відмірювач часу припав до душі співвітчизникам вченого, а згодом і всьому людству. От тільки використовувати маятниковий годинник на кораблях було неможливо через хитавицю. Але морякам також був необхідний прилад для вимірювання часу. І Гюйгенс заходився вдосконалювати своє дітище. Він оснастив його спеціальною деталлю – балансиром, що замінив маятник, а замість гирьок приладнав спіральну пружину. Так з’явився годинник нового типу – хронометр, що посів почесне місце у капітанській рубці, а згодом, дещо зменшившись в розмірах – у жилетній кишені статечних панів.
П’ятниця 13-е – на багатьох ця дата діє просто-таки магічним чином, люди бояться цього дня, неначе кінця світу. Сотні лихих повір’їв пов’язані з цим днем. «Чортів день», «духів день» – такі назви носить він у народі. Що ж такого страшного приховує ця безневинна цифра? Число 13 в багатьох народів є символом хаосу, порушенням природної гармонії, яку уособлює число 12: 12 місяців, 12 годин дня, 12 знаків Зодіаку тощо. 12 – дюжина, 13 – чортова дюжина. В християнстві число 13 має особливе значення. В Ісуса Христа було 12 апостолів. Після того, як Юда зрадив Христа, на його місце було запрошено Матфія. Юда став 13-м апостолом, відступником і вигнанцем. Відтоді число 13 церква пов’язує зі зрадливим Юдою. П’ятниця ж – день розп’яття Ісуса Христа на Голгофі. Однак є іще одна легенда щодо цієї демонічної дати. В епоху хрестових походів з’явилися духовні лицарські ордени – об’єднання воїнів-ченців, які прагнули відвоювати в мусульман «Святу землю» – Палестину. Одним з найчисленніших був орден тамплієрів, або лицарів-храмовників (від слова «темпль» – храм, оскільки штаб-квартирою ордену був храм Царя Соломона і Єрусалимі). Слава тамплієрів ширилася по всійЄвропі. Але водночас оповідали, нібито тамплієри займаються чаклунством, чорною магією, поклоняються ідолам; буцімто лицарі храму уклали союз із самим дияволом. Поживу для таких чуток давали казкові багатства ордену, що викликали заздрість і ворожість в темних душах. Зрештою, французький король Філіп IV Красивий, за переказами справді дуже вродливий чоловік, але наділений крижаним серцем, вирішив покінчити з орденом. Він віддав наказав в один день заарештувати всіх членів ордену тамплієрів. Сталося це 1307 року, 13-го жовтня, у п’ятницю. Саме тоді тамплієри начебто мали сходитися на свої чорні меси і викликати диявола. Цього дня більшість лицарів-храмовників було схоплено і закатовано. Кількома роками пізніше було ліквідовано сам орден, а його магістра (керівника) спалено у багатті. Кривава розправа над тамплієрами в день розп’яття Христа, позначений нещасливим числом 13, поселила в душах багатьох віру в те, що п’ятниця 13-е несе біди й нещастя.
Втім, може все це й не так. Може й нема нічого страшного у п’ятому дні тижня і тринадцятому дні місяця. Хоча згадайте, що Ява і Павлуша, герої трилогії «Тореадори з Васюківки», ненавмисне поцупили годинника в незнайомця з тринадцятої квартири. Отже, щось тут таки є!
1675 – фізик Хрістиян Гюйгенс запатентував кишеньковий годинник
Статечний пан у строгому костюмі дістає з кишені золотий годинний на ланцюжку, клацає кришкою, задумливо дивиться на циферблат… Подібне ми не раз бачили в кіно. Та чи замислювалися ми над тим, який шлях пройшов годинник, аби влягтися у кишені статечного пана? В давнину час визначали різними методами. Найчастіше його відміряли за сонцем –існували спеціальні сонячні годинники. Зазвичай це були стовпчики, що кидали тінь, за довжиною якої і визначався час. Згодом з’явилися піскові та водяні годинники (клепсидри). Перший годинник сучасного типу почав розробляти Галілео Галілей, але втілити винахід у життя йому завадило погіршення зору – на схилі віку вчений майже осліп. На щастя, цю справу продовжив голландський вчений Християн Гюйгенс, що вважав Галілея своїм вчителем.
Саме Гюйгенс розробив перший у світі годинник з маятником. Цей зручний та недорогий відмірювач часу припав до душі співвітчизникам вченого, а згодом і всьому людству. От тільки використовувати маятниковий годинник на кораблях було неможливо через хитавицю. Але морякам також був необхідний прилад для вимірювання часу. І Гюйгенс заходився вдосконалювати своє дітище. Він оснастив його спеціальною деталлю – балансиром, що замінив маятник, а замість гирьок приладнав спіральну пружину. Так з’явився годинник нового типу – хронометр, що посів почесне місце у капітанській рубці, а згодом, дещо зменшившись в розмірах – у жилетній кишені статечних панів.
13 жовтня свої іменини святкують Григорій, Мар’яна, Марія та Михайло
Не забудьте привітати!
Немає коментарів:
Дописати коментар