Гавеня і Соловей
Вивела Гава одне-єдине пташеня -
Гавеня. Вона любила своє дитя, частувала його смачними черв'ячками.
Та ось полетіла Гава по їжу й
пропала. Уже й сонечко піднялося вище за дерево, на якому вони жили, а матері
все нема. Заплакало Гавеня. Плаче, сльози струмками ллються додолу. Чимало
пташок притихло, жаль їм бідолашного малого.
Почув Соловей плач Гавеняти.
Затремтіло з жалощів солов'їне серце. Залишив своє гніздо Соловей, прилетів до
гавиного, сів поруч із пташеням і заспівав свою чудову пісню. Аж вітер притих,
заслухався.
А Гавеня, мов і не чує солов'їного
співу, плачем заливається.
Та ось почуло Гавеня - десь удалині
пролунав материн голос: кра, кра... Умить перестало воно плакати й каже:
- Чуєш, це моя мама співає!
Замовкни, будь ласка, не пищи!
- Кра, кра-кра... - залунало
поблизу, і Соловей замовк. Він перелетів на сусіднє дерево й задумався... Того
вечора ліс не чув солов'їного співу.
Немає коментарів:
Дописати коментар