Склянка води
Юрків дідусь занедужав. Дідусеві
вісімдесят п'ять років.
Він знає чимало цікавих казок та
дивних бувальщин, які любить слухати Юрко.
А зараз дідусь лежить і важко дихає.
Мама наказала:
- Сиди, Юрку, біля дідуся, доглядай
за ним. Попросить води - подай свіжої, попросить відчинити вікно -
відчини.
Юрко сидів біля постелі хворого
дідуся, читав книжку. За півдня дідусь разів зо три попросив води.
Набридло хлопцеві сидіти. Поклав
книжку на стіл, тихо вийшов з хати й побіг до хлопців грати у футбол.
Кілька годин гуляв Юрко на стадіоні,
вже й сонце до заходу схилилось.
Та неспокійно було в нього на душі.
Щось немов гнітило його. Покинув Юрко гру, побіг додому.
Ледь відчинив двері, підійшов до
ліжка - й упав на коліна. Дідусь лежав мертвий. А в склянці не було й краплини
води.
Потім усе життя Юрка мучили докори
сумління. Він думав: дідусь, мабуть, помер тому, що не було води. Йому хотілося
пити, а в склянці - ні краплини. А він у м'яч грав із хлопцями.
- Роби не те, що хочеться, а те, що
треба, - навчав Юрко свого сина.
Немає коментарів:
Дописати коментар