Добре слово
В однієї жінки була маленька донька
Оля. Коли дівчинці виповнилося п'ять років, вона тяжко захворіла: простудилась,
почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі:
Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне:
липовий мед і солодке коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині
яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: "Треба добре харчуватися,
треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота".
Оля їла мед у стільниках і солодке
коров'яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого
крильця. Але нічого не допомагало - дівчинка вже ледве вставала з ліжка.
Одного дня біля хворої зібрались усі
родичі. Дідусь Опанас сказав:
- Чогось їй не вистачає. А чого - і
сам не можу зрозуміти. Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі
- столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія
в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила
навідати її.
Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик,
взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:
- Немає в мене ні медових
стільників, ні солодкого коров'ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні
горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого
не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне
бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці - щоб ти, моя квіточко,
видужала й знову раділа ясному сонечкові.
Така величезна сила любові була в
цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки
порозовішали, а в очах засяяла радість.
- Ось чого не вистачало Олі,- сказав
дід Опанас.- Доброго слова.
Немає коментарів:
Дописати коментар