Які вони бідні
Ще не світало, ще й ранкова
зоря не зайнялася, як батько збудив Сергійка й сказав:
— Ходімо в поле. Послухаємо
жайворонкову пісню.
Син живенько встав, одягнувся,
і вони з батьком пішли в поле. Небо на сході стало рожеве. Небосхил щохвилини
світлів, зорі згасали. І тої ж хвилини Сергійко почув дивну пісню. Немов над
полем хтось натягнув срібну струну, й вогняна пташка, доторкаючись до неї
крильцями, розсипає над степом небесну музику.
Сергійко затамував дух. Йому
спало на думку: «А якби ми з татком спали, — чи жайворонок все одно співав
би?»
— Татку, — тихо спитав
Сергійко, — а ті, хто зараз сплять, не знають цієї музики?
— Не знають, — прошепотів
батько.
— Які вони бідні...
Немає коментарів:
Дописати коментар