Розділена
радість
У Катрусі сьогодні велика
радість. Понад рік хворів її татко.
В лікарні лежав, три операції
переніс. Мамі і Катрусі було тяжко. Не раз, бувало, прокинеться Катруся вночі й
чує: мама тихо плаче.
А сьогодні татко вже на
роботі. Здоровий і бадьорий.
Радісно сяють Катрусині очі.
Прийшовши до школи, зустріла дівчинка в дворі двох своїх однокласників, Петрика
і Гришка. Зустріла й поділилась радістю:
- Наш татко видужав...
Петрик і Гришко, глянувши на
Катрусю, здивовано знизали плечима й, нічого не сказавши, побігли ганяти м'яча.
Катруся пішла до дівчаток, що гралися в класи.
- Наш татко видужав, - сказала
вона, і радість засяяла в її очах.
Одна з дівчаток, Ніна, з
подивом запитала:
- Видужав - ну й що з того?
Катруся відчула, як із грудей
до горла підкотився важкий клубок і дихати стало важко. Вона відійшла до тополі
на кінці шкільного подвір'я і заплакала.
- Чому ти плачеш, Катрусю? -
почула вона тихий, ласка-вий голос Кості, мовчазного хлопчика, її однокласника.
Катруся піднесла голову й,
схлипуючи, відповіла:
- Наш татко видужав...
- Ой, як же це добре! - зрадів
Костя. - Біля нашої хати в бору вже зацвіли проліски. Зайдемо після уроків до
нас, нарвемо пролісків і понесемо твоєму таткові.
Радість засяяла в Катрусиних
очах.
Немає коментарів:
Дописати коментар