Визначні події в історії 17 квітня
1722 – в Росії запроваджено податок на носіння бороди Коли під час війни Богдана Хмельницького з Польщею у XVII столітті в Україні вперше з’явилися російські посли – народ дивувався і сміявся з їхньої одежі та вигляду: височенні, як димарі, «горлатні» шапки, стоячі коміри – «козирі», влітку ходять у шубах та ще й усі при бородах, неначе попи. А між іншим, рослинність на обличчі була неодмінним атрибутом для російських чоловіків аж до воцаріння Петра І. Причому чим довша борода – тим знатнішою і статечнішою вважалася людина. За ці ось «цапині» бороди український народ і прозвав росіян «кацапами». Ті, щоправда, в боргу не зосталися, і за звичку носити чуби («хохолки») прозвали українців «хохлами». Однак, коли російський престол посів молодий завзятий цар Петро І, багатьом довелося поступитися своїми звичками. Петро чимало подорожував, бував за кордоном, і дуже хотів зробити свою країну освіченою. З цією метою він багато чого у Росії обернув на європейський лад, а молодих бояр відіслав учитися до Європи, сам же виписав у Росію європейських вчителів. За Петра І в Росії з’явилися картопля і кава. Також він наказав своїм підданим вдягатися та зачісуватися на європейський штиб – «боярам бороди обрізати та вбрання європейське носити». Чимало знатних людей були обурені з того, що цар порушує вікові традиції, і не бажали розлучатися із бородами. Тоді цар вдався до хитрощів – всім, хто бажає носити бороду, звелів платити податок – 50 карбованців на рік (величезна сума на ті часи). Отож довелося російській знаті розпрощатися із бородами. Однак простолюд російський продовжував носити бороду аж до ХХ століття. До речі, останнім часом в різних країнах, в тому числі й в Україні борода знову входить у моду. «Бороди гріють в холоди» – як кажуть у народі.
1916 – народився Еленіо Еррера, французький та іспанський футболіст і тренер
Всі хлопці в дитинстві люблять буцати м’яча та мріють бути футболістами, однак лише окремі щасливчики виходять на справжнє футбольне поле. Таким щасливчиком був аргентинець Еленіо Еррера. Почавши грати у футбольному клубі Марокко, він згодом увійшов до складу найсильніших клубів Франції та Іспанії. Будучи водночас і гравцем, і тренером, Еррера розробив нову оборонну стратегію гри – «катеначчо» (в перекладі з італійської – «засувка»): четверо захисників команди персонально опікали нападаючих суперників, а ззаду їх підстраховував п’ятий гравець – «ліберо» («чистій»). За винайдення цієї дієвої стратегії Еррера отримав прізвисько «Маг». Саме за Еррери кубкові зустрічі почали вибудовувати за принципом «нічия в гостях, перемога вдома». Еррера був прискіпливим тренером, слідкував за дисципліною як на футбольному полі, так і поза ним. Його вираз «Хто не віддається грі повністю – не віддається їй взагалі» став крилатим. Здається, такий вислів може стосуватися не лише футболу, чи не так?
1722 – в Росії запроваджено податок на носіння бороди Коли під час війни Богдана Хмельницького з Польщею у XVII столітті в Україні вперше з’явилися російські посли – народ дивувався і сміявся з їхньої одежі та вигляду: височенні, як димарі, «горлатні» шапки, стоячі коміри – «козирі», влітку ходять у шубах та ще й усі при бородах, неначе попи. А між іншим, рослинність на обличчі була неодмінним атрибутом для російських чоловіків аж до воцаріння Петра І. Причому чим довша борода – тим знатнішою і статечнішою вважалася людина. За ці ось «цапині» бороди український народ і прозвав росіян «кацапами». Ті, щоправда, в боргу не зосталися, і за звичку носити чуби («хохолки») прозвали українців «хохлами». Однак, коли російський престол посів молодий завзятий цар Петро І, багатьом довелося поступитися своїми звичками. Петро чимало подорожував, бував за кордоном, і дуже хотів зробити свою країну освіченою. З цією метою він багато чого у Росії обернув на європейський лад, а молодих бояр відіслав учитися до Європи, сам же виписав у Росію європейських вчителів. За Петра І в Росії з’явилися картопля і кава. Також він наказав своїм підданим вдягатися та зачісуватися на європейський штиб – «боярам бороди обрізати та вбрання європейське носити». Чимало знатних людей були обурені з того, що цар порушує вікові традиції, і не бажали розлучатися із бородами. Тоді цар вдався до хитрощів – всім, хто бажає носити бороду, звелів платити податок – 50 карбованців на рік (величезна сума на ті часи). Отож довелося російській знаті розпрощатися із бородами. Однак простолюд російський продовжував носити бороду аж до ХХ століття. До речі, останнім часом в різних країнах, в тому числі й в Україні борода знову входить у моду. «Бороди гріють в холоди» – як кажуть у народі.
1916 – народився Еленіо Еррера, французький та іспанський футболіст і тренер
Всі хлопці в дитинстві люблять буцати м’яча та мріють бути футболістами, однак лише окремі щасливчики виходять на справжнє футбольне поле. Таким щасливчиком був аргентинець Еленіо Еррера. Почавши грати у футбольному клубі Марокко, він згодом увійшов до складу найсильніших клубів Франції та Іспанії. Будучи водночас і гравцем, і тренером, Еррера розробив нову оборонну стратегію гри – «катеначчо» (в перекладі з італійської – «засувка»): четверо захисників команди персонально опікали нападаючих суперників, а ззаду їх підстраховував п’ятий гравець – «ліберо» («чистій»). За винайдення цієї дієвої стратегії Еррера отримав прізвисько «Маг». Саме за Еррери кубкові зустрічі почали вибудовувати за принципом «нічия в гостях, перемога вдома». Еррера був прискіпливим тренером, слідкував за дисципліною як на футбольному полі, так і поза ним. Його вираз «Хто не віддається грі повністю – не віддається їй взагалі» став крилатим. Здається, такий вислів може стосуватися не лише футболу, чи не так?
17 квітня свої іменини святкують Катерина, Георгій, Микита та Яків
Не забудьте привітати!
Немає коментарів:
Дописати коментар