БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ - ПРАКТИКУМ «В ЯКІ ІГРИ ГРАЮТЬ Наші ДІТИ?»

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ - ПРАКТИКУМ «В ЯКІ ІГРИ ГРАЮТЬ Наші ДІТИ?»

       Мета: показати батькам значення спільних ігор для розвитку ди­тини; познайомити з традиціями і формами ігрового дозвілля у сім'ях; вивчити з батьками під час зборів ігри на розвиток уваги, особистісних й дитини.

Підготовка:

1)    Класовд за допомогою учнів готує листівки - запрошення для батьків із зазначенням теми зборів.

2)    Проводиться дослідження ігрових інтересів дітей і батьків. Дітям пропонують закінчити речення:

Моя улюблена гра - це ...

 дома я полюбляю гратися ...

  Із татом ми граємо    …

   Із мамою ми граємо …

3)Разом із батьківським комітетом класовод аналізує результати дослідження ігрових інтересів. Один із батьків готує повідомлення про

    його підсумки.                                         ,

4)Учитель проводить індивідуальну роботу з тими батьками, які можуть поділитися досвідом сімейного виховання засобами гри.

4)Добираються книжки у відповідності до теми зборів.

Обладнання:

· На дошці написані кольоровою крейдою слова інтерес, задоволення, розвиток.

· На вчительському столі - яскраво оформлений «конверт дружніх запитань».

· На поличці - виставка книжок «Граємо разом із дітьми», виставка ігор та іграшок.

· Заздалегідь підготовлені аркуші з описом ігор, картки для проведення гри «Розбіжність думою>.

· Реквізит для ігор: кубики, пов'язки для очей, зубочистки, різні інші предмети.

ХІД ЗБОРІВ

1.Голова батьківського комітету відкриває збори, оголошує порядок денний, знайомить із порядком проведення зборів.

1.Учитель проводить гру «Розбіжність думою». (Роздаються картки з першими словами речення, а батькам належить їх продовжити.) Використовують такі картки:

· Ваша дитина полюбляє грати ...

· Вдома ми з дітьми граємо у такі ігри ...

· Ці ігри навчають дитину. ..

3.Виступ класовода, в якому передбачені паузи для повідомлення батьків та їхні відповіді на питання.

- Сьогодні ми поговоримо про те в які ігри грають наші діти. Для чого дитині потрібна гра? Які ігри виховують і як, а які є шкідливими? Чи вміють діти поділяти радість, співчувати під час гри? Чому саме про це нам потрібно поговорити? А тому, що наші сучасні діти, ті, для кого гра - життєва необхідність і умова розвитку, - перестають гратися. Ті ж ігри, в які грають діти, стали невеселими, а подекуди й агресивними. Тому наше завдання - ненав'язливо спрямовувати дітей на гуманістичний шлях, виховувати у них бажання допомагати, співчувати, виявляти тер­пимість до інших точок зору. Навчити дітей гратися - навчити жити.

Перервалася традиція передачі ігор від одного дитячого покоління іншому. Зовсім зникли групові ігри.

Хто з вас, шановні батьки, навчає ігор, грається з дітьми в ігри, які пам'ятаєте з дитинства? Розкажіть. (Виступи батьків)

Гра - справа серйозна. «Якою дитина є у грі, такою здебільшого буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається, перш за все, у грі. І вся історія окремої людини як діяча

І робітника може бути представленою у розвитку гри і у поступовому її переході і роботу.» Ця думка належить А. С. Макаренку, видатному педагогові, великому прихильнику дитячої гри. На дошці написані слова інтерес, задоволення, розвиток. Це ключові поняття ігрової діяльності.

До жодної іншої діяльності дитина не виявляє такого інтересу, як до ігрової. Їй цікаво, а отже пізнання і розвиток відбуваються легко, із задоволенням. Ось у чому секрет виховних можливостей гри.

Як ви вважаєте, для чого потрібна дитині гра? (Відповіді батьків) Гра - шлях пізнання дитиною самої себе, своїх можливостей, своїх «меж». Самоперевірка завжди збуджує самовдосконалення. Вже тому дитячі ігри Є важливим засобом самовиховання.

Гра для дітей - це робота, яка потребує справжніх зусиль, неабияких якостей особистості. Під час гри діти долають іноді серйозні труднощі, тренуючи свої сили і спритність, розвиваючи здібності і розум. Гра закріплює у дітей корисні вміння й звички. Діти вчаться розуміти один одного, співчувати, радіти за інших. Саме тому дитина, яка вдосталь награлася  в дитинстві входить у доросле життя позбавленою страхів і проблем.

Гра - це школа моралі в дії. Можна скільки завгодно пояснювати ди­тині, що добре і що погано, проте лише казка і гра здатні через емоційне переживання, через можливість поставити себе на місце іншого навчити діяти відповідно до вимог моральності. Ігри за умови вмілої організації дорослих навчають багатьох чеснот: терпимості до інших, доброті, здатності  відгукуватися на чужу біду, чесності тощо.

Необхідно пам'ятати також, що гра - це найважливіша діяльність у дитячому віці, діяльність, яка визначає розвиток інтелектуальних, фі­зичних і моральних сил дитини. За допомогою гри ефективніше відбу­вається навчання і виховання дитини. Гра - це також і засіб діагностики психічного стану й особистісного розвитку дитини, метод корекції дефектів, недоліків, відставань у розвитку. Крім того, потрібно враховувати, що чим вище у дитини інтелектуальні вміння, тим нижчою є її здатність радіти разом із іншими, поділяючи їх радість. Із врахуванням віку загальна картина є такою: від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку співчутливе ставлення дітей до чужої біди зростає, а здатність радіти за іншого різко зменшується, зовсім зникаючи у десятирічному віці.

Чому так відбувається, і чому ця здатність зникає? Скоріше за все, це підсумок недоліків виховання. Всього цього потрібно вчити, але як? Звичайно через гру!

4.Повідомлення члена батьківського комітету про результати аналізу гри «Розбіжність думок».

Особлива увага у виступі приділяється проблемі виховання дітей у сім'ї ігровими засобами.

5.Навчання батьків правил організації ігор.

- Гра - поняття багатогранне. Існують різні ігри. Завдяки одним можна розвинути мислення і світогляд дітей; завдяки другим - силу, спритність; завдяки третім - конструкторські навички тощо. Пропо­нуємо Вашій увазі ігри розвивального характеру і такі, що безпосередньо впливають на психологічні якості особистості дитини.

Усі ігри індивідуальні й потребують індивідуального підходу Але іс­нують і загальні правила.

Правило перше: гра не повинна містити ані найменшої можливості ризику, що загрожує здоров'ю дітей. Однак, не можна вилучати з неї складні правила, виконати які нелегко.

Правило друге: гра потребує почуття міри й обережності. Дітям при­таманні азарт і надмірне захоплення окремими іграми, що подекуди шкодить навчанню. Гра не повинна бути занадто азартною, принижувати гідність гравців (іноді діти вигадують образливі прізвиська та оцінки за поразку в грі).

Правило третє: занурення дорослих у світ дитячої гри - введення туди нових, розвивальних та навчальних елементів - повинне бути при­родним і бажаним. Не потрібно влаштовувати спеціальних занять, сми­кати дітей, переривати, критикувати їх.

Отже, або навчайтеся гратися разом із дітьми, непомітно і поступово пропонуючи свої варіанти якоїсь цікавої справи, або дайте їм спокій. Добровільність - основа гри.

Правило четверте: не чекайте від дитини швидких і надзвичайних результатів. Може статися, що Ви їх і взагалі не дочекаєтеся! Не квапте дитину, не виявляйте свого нетерпіння. Найголовніше - це ті щасливі хвилини й години, які Ви присвятите своїй дитині і проведете разом із нею. Грайте, радійте відкриттям і перемогам - саме для цього ми й придумуємо ігри та розваги.

Правило п'яте: підтримуйте активний, творчий підхід до гри. Діти ­великі фантазери й вигадники. Вони сміливо доповнюють гру своїми правилами, ускладнюють або спрощують зміст гри. Але гра - справа серйозна, і не можна перетворювати її на поступки дитині.

Творча гра захоплює дитину, - вона відчуває насолоду від вияву фантазії. Дитина грає не лише тоді, коли вона бавиться з іграшками, а завжди, кожну хвилину свого життя, і в найдоречнішу (на наш погляд) хвилину.

Завершуйте гру яскраво, емоційно, результативно - перемога, по­разка, нічия.

Пам'ятайте, що змагання у грі - не самоціль, це лише засіб індиві­дуального самовираження кожної дитини.

6. Конверт дружніх запитань.

Дo уваги батьків - конверт, в якому знаходяться картки із запитан­нями. За бажанням батьки беруть картку із конверта, читають запитання відповідають на нього.

питання можуть бути такими:

Чи часто ви виявляєте ініціативу щодо гри з дитиною?

Що робити у випадку, коли дитина пропонує Вам взяти участь у грі, а у  Вас інші справи або просто немає бажання гратися?

Як бути у випадку, коли будь-яка невдача у грі викликає у дитини пригнічений стан або сльози?

Виставка ігор та іграшок.

Після того, як з'ясували правила гри з дітьми, доцільно здійснити екскурсію - на виставку іграшок дітей даного класу. Ігри та іграшки можуть бути найрізноманітнішими! Це й настільні ігри - шахи, шашки, доміно, конструктори, логічні головоломки; набори юного хіміка, вій­ськового, міліціонера; ляльки - від саморобних до Барбі.

Уважно розгляньте разом із батьками усі експонати. Обговоріть, яка користь і яка шкода дитині від ігор з ними, які якості особистості можна розвинути, а які - знищити завдяки цим іграм та іграшкам.

Особливу увагу приділіть електронним іграшкам та впливу телевізора, відео, комп'ютера на психіку дитини. Окресліть правила безпеки під час ігор із згаданими засобами.

8. Робота з батьками у групах.

Батьки отримують аркуші з описом ігор. Вони ознайомлюються зі змістом і грають у ці ігри.

І) Ігри для розвитку уваги. «Виконайте із зав'язаними очима»

Умова гри: гравець протягом 1-3 хв повинен споглядати предмети на столі і запам'ятати порядок їх розміщення. Після цього йому зав'язують очі.  На прохання ведучого він бере зі столу ті предмети, які йому називають. Якщо один із батьків вдома гратиме удвох із дитиною, ТО доцільно рахувати бали за правильно виконане завдання.

«Збудуйте у темряві»

Для гри знадобляться 10-12 кубиків. Гравець мусить із зав'язаними очима та однією рукою спорудити стовпчик, основою якого є 1 кубик. Це не так складно, але у кожного виходять стовпчики різної висоти. Гравець здобуває стільки балів, скільки кубиків було у стовпчику до того, як він розвалився.

«Намалюйте із зав'язаними очима»

Гравці із зав'язаними очима повинні намалювати (у визначеній послі­довності) будиночок із двома віконцями, парканом, двома деревами по обидва боки від будинку тощо. Завдання можуть бути найрізноманітні­шими!

«Тиша - понад усе»

Уявіть, що в сусідній кімнаті хтось спить. Його не можна будити. Проте необхідно розставити на поличці перемитий посуд або каструлі та кришки (предмети доводиться ставити один на одного). Це потрібно робити тихо. Виграє той, хто зробить це найтихіше.

"Зламаний телефон»

Гравці утворюють дві команди. Ведучий дає першому гравцеві кожної команди складений аркуш із написаною скоромовкою. За сигналом ведучого перший гравець кожної команди прочитує скоромовку і по­шепки передає гравцеві, що стоїть поряд; той - своєму сусідові і так до кінця. Виграє команда, яка найшвидше і найправильніше передала скоромовку.

2)Ігри для розкриття особистісних якостей дитини. "з якої пісні»

За невеличкою музичною фразою, що звучить, необхідно пригадати відому пісню.

"П'ять паличок - десятьма пальцями»

Гравці беруть по п'ять паличок-зубочисток. Їх необхідно підняти зі столу одна за одною, уперши кінці в пальці обох рук: першу паличку ­двома великими пальцями, другу - вказівними, третю, четверту і п'яту середніми, безіменними і мізинцями. Хто перший виконає завдання, той і переможець.

Крім названих ігор, існують ігри-жарти, інтелектуальні ігри, ігри­ розваги тощо. Обрати потрібну Вам гру можете за допомогою виставки книг «Граємо разом із дітьми».

9.Підсумки зборів.

Батьки отримують пам'ятку з порадами щодо проведення ігор, яку необхідно розглядати, як рішення батьківських зборів.

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ - ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ - ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ

Мета зборів: допомогти батькам познайомитися, краще пізнати один одного для успішної взаємодії у подальшому.

Підготовка: батьки приносять одне сімейне фото (якщо тато і мама, то 2 фотокартки).

ХІД ЗБОРІВ

Присутні займають місця, утворюючи одне велике коло. :Вчитель повідомляє мету зборів, пропонує батькам бути відвертими, відкритими, щирими.

Перше завдання - «Знайомство»

Кожен із батьків називає себе так, як би він хотів, щоб до нього сьогодні зверталися, і записує своє ім'я або ім'я та по батькові на зазда­легідь підготовленому вчителем аркуші або купленому (т.зв. бейджику) і прикріплює його до свого одягу.

Друге завдання - «Наші діти»

Запропонувати батькам, яких викликають у будь-якому порядку, пригадати декілька якостей своєї дитини, назви яких починаються з тієї самої букви, що й ім'я дитини (наприклад, Сергійко - скромний, само­стійний; Миколка - мовчазний, мрійник тощо).

Третє завдання - • Розминка»

1.Виходять у коло і ТИСНУТЬ ОДИН одному руки ті батьки, які:

· володіють МУЗИЧНИМ інструментом;

· займаються спортом;

· займаються рукоділлям тощо.

2.Учитель вилучає один стілець і стає в середину кола. За його сигналом деякі батьки повинні пересісти на інше місце, хтось один не встигає зайняти стілець (оскільки стільців на 1 менше, ніж кількість учасників), він стає у коло і пропонує своє завдання.

Варіанти завдань:

· пересаджуються всі ті, у кого є син (дочка);

· у кого більше двох дітей;

· у кого є музична (технічна, медична, педагогічна) освіта;

· хто полюбляє подорожі рідним краєм;

· хто захоплюється історією рідного краю;

· хто знається на українській літературі тощо.

Четверте завдання - «Оберіть собі пару»

Учитель пропонує обрати пару. Бажано запросити у пару ту людину, яку Ви менше всіх знаєте. За одну хвилину потрібно якомога більше розповісти про себе. Потім помінятися ролями. Вчитель фіксує час. Після цього класовод пропонує деяким батькам розповісти усім, що є найці­кавішим з ТОГО, про що вони довідалися від співрозмовника.

(Розповіді про себе на початку завдання можна замінити системою питань, які впродовж однієї хвилини необхідно поставити, щоб якомога більше дізнатися про нього у наступну хвилину.) П'яте завдання - «Розбийтеся на групи»

Для об'єднання у групи спочатку батьки стають в рядок і послідовно називаються: червоний, жовтий, зелений, синій. Кожна група (червоні, жовті, зелені, сині) сідає окремо.

Кожен із батьків розповідає усім членам групи про своє сімейне (де? хто? Коли?). Далі з'ясовують, що об'єднує усі ці фото. (Пора , час, місце тощо) Вигадують назву групи та девіз. І нарешті представляють групи.

Шосте завдання - «Підсумки»

Усі повертаються до великого кола. Вчитель передає моток ниток по колу і просить поділитися своїми враженнями: який настрій, що сподо­балося, що корисного дістали для себе, побажання тощо.

Заключне слово вчителя присвячене тому, що об'єднує усіх присутніх - це символічна нитка у вихованні дітей.

Крім того, вчитель може розповісти батькам про підсумки адаптації : до школи, обговорити проблеми, з якими зустрічаються батьки у вихованні дітей, призвичаєні їх до шкільного життя, розпорядку дня (цю інформацію можна буде використати для підготовки до наступних зборів). 

ТЕМАТИКА І РОЗРОБКИ БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ, ЛЕКЦІЙ ТА БЕСІД ДЛЯ НИХ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

ТЕМАТИКА І РОЗРОБКИ БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ, ЛЕКЦІЙ ТА БЕСІД ДЛЯ НИХ
У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Орієнтовний перелік тем батьківських зборів у початковій школі

може бути таким:                                  .

· Психологічні і фізіологічні особливості учнів молодшого шкільного

    віку.                           .

· Розпорядок дня і його вплив на якість навчання.

· Світ очима першокласника. Особливості сприйняття учнів-пер­шокласників.

· Роль читання на початковому етапі навчання. Читання як джерело знань і одна з основ формування особистості.

· Роль гри у розширенні світогляду дитини.

· Виховання працелюбства. Розподіл обов'язків у сім'ї.

· Діти і гроші. Сімейний бюджет і дитина.

· Пустощі та хуліганство - чи є різниця?

· Роль сім'ї у формуванні особистості дитини.

Запропоновані теми школа і вчитель можуть взяти за основу для створення власних планів, а можуть укласти інші, із врахуванням про­блем, що постають перед ними у виховній роботі і потребують негай­ного розв'язання, а також з огляду на особливості класного колективу та батьківської аудиторії.

Крім того, враховуючи особливості виховання молодших школярів різного віку та рівень педагогічної культури батьків на різних щаблях їхньої співпраці зі школою, потрібно мати на увазі, що будь-які, у тому числі й заплановані, теми батьківських зборів можуть мати певну спе­цифіку, а отже й їх формулювання можуть бути дещо змінені.

Наприклад:

І клас

· Чи готова Ваша дитина до навчання в школі? (Травневі збори для батьків майбутніх першокласників)

· Будьмо знайомі! (Батьківські збори - психологічний тренінг)

· Перші шкільні труднощі, як їх запобігти? (Батьківські збори - під­сумок адаптаційного періоду)

· Розвиток уваги у дітей та шляхи Ії формування.

· Формування читацьких інтересів дитини.

·В які ігри грають наші діти?

2 клас

Я к допомогти молодшим школярам у навчанні? Виховання свідомої дисципліни у другокласників. Як допомогти дитині впоратися із емоціями? Наші помилки у вихованні дітей. Виховання любові до природи.

З клас

Сімейні традиції та їх значення в житті дитини. Виконуємо домашні завдання.

Який тато потрібен дитині?

Як формувати у дітей навички ненасильницького спілкування? Про слова, про мову, про культуру спілкування.

4 клас

Статеве виховання як складова сімейно-морального  виховання дітей.

Групова форма роботи - ефективний засіб організації навчання. Про «брудні слова» і жаргонізми.

· Сімейний альбом.

· Моя сім'я - моя радість.

Найпершими шкільними батьківськими зборами є збори «Чи готова паша дитина до школи ї»

Ці збори заслуговують особливої уваги. Вони, зазвичай, відбуваються травні і мають на меті:

· познайомити батьківський колектив із особливостями адаптації дітей до першого року навчання в школі;

· запропонувати практичні поради щодо адаптації дитини до школи.

Початок навчання в школі - один із найскладніших і відповідальних моментів у житті дітей як у соціально-психологічному, так і у фізичному плані. Це не лише нові умови життя й діяльності людини - це нові контакти, нові обов'язки. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Це дуже напружений період - перш за все, тому що школа з найперших днів ставить перед учнем цілу низку таких завдань, які безпосередньо не пов'язані з його досвідом; вимагає максимальної мобілізації інтелекту­альних і фізичних сил.

Адаптація дитини до школи відбувається поступово. Не день і навіть не тиждень знадобляться для того, щоб освоїтися в школі по-справ­жньому. Це доволі тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Більшість дітей цілком готові до школи. Бажання пізнавати нове, усвідомлення важливості кроку, значущості свого статусу: «Я - вже учень!», готовність до виконання завдань, що стоять перед. ними, допомагають дітям прийняти вимоги вчителя, що стосуються їх­ньої поведінки, стосунків з однолітками, підпорядкування новому роз­порядку дня, занять тощо.

Незважаючи на те, що виконання багатьох правил є досить непростою справою, учнем вони сприймаються як суспільно значущі і неминучі.

Що приваблює дитину в школі?

Як правило, це зовнішні моменти шкільного життя - портфель, зо­шити, підручники, сама школа (гімназія), нові друзі, нові знайомства. Все це, звичайно, ще не є ставленням до нового виду діяльності, до на­вчання як такого, не є бажанням вчитися заради отримання знань, але водночас - це основа бажання змінити своє місце в суспільстві. Однак бажання малюка не завжди збігається з його можливостями, адже зміна соціального статусу і нормальна адаптація до нових умов здебільшого визначається рівнем вольового розвитку.

У різних дітей цей рівень виявляється різним, та для успішної ро­боти необхідно, щоб дитина зуміла безболісно прийняти нові вимоги, зрозуміти і прийняти специфіку навчальної ситуації, вимоги вчителя, нарешті, щоб могла відрізнити вчительку від бабусі, з якою можна ве­редувати. Допоможіть дитині зрозуміти й прийняти відносну умовність спілкування, правила і норми поведінки. Малюкові необхідно спілкуватися з однолітками, навчитися працювати в колективі і у певному темпі. Колективна діяльність у класі передбачає інтенсивне спілкування і спільну діяльність як з іншими учнями, так і з учителем.

Що робити, якщо Ваш першокласник не бачить клітинок (не може відмічати 2-3 клітинки, знайти точку їх перетину)? Із ним необхідно укладати узори з мозаїки, викладати фігурки з невеличких частинок щоденно. А ще - нехай першокласник вдома малює. Наприклад, фло­мастером, що залишає товсті і тонкі лінії, нехай зображає «кривулі», а Ви домальовуйте, щоб вийшов смішний малюнок або такий, на якому легко впізнати той або інший предмет. Так малюк навчиться бачити не лише площину, але й лінії.

Олівцями, які малюють «товсто» і «тонко», пропонуйте заштриху­вати малюнки - то густо, то рідко. Не пропонуйте малюкові робити це кульковою ручкою, бо вона напружує м'язи кисті, а запропонований вид діяльності допомагає їх розслабити.

Будь-якого іншого дня візьміть акварельні фарби або гуаш і тоненьким пензликом обведіть малюнок. Навчіть робити це і Вашу дитину. Спо­чатку нехай обводить більші фігури, а потім - менші. Для чого? Дитині доведеться у прописах повторювати рисунок, отже, потрібне попереднє тренування. Якщо не виходять кружечки, вправляйте дитину у заведенні дзиґи то правою, то лівою рукою.

Навчайте дитину також зафарбовувати малюнки аквареллю так, щоб пензлик лишав на папері тонесеньку смужку. До того ж, зафарбовувати необхідно кінчиком пензлика, не притискаючи його до аркуша. Так рука й око привчаються працювати разом.

А зараз - дещо про ліву руку. ..

У тих, хто пише правою рукою, вона здебільшого не діє. Та у тому, діти працюють лише правицею, немає нічого доброго. З часом може скривитися хребет. Обидві руки мають бути на столі: це поза того, хто пише. Але вона для дитини не є природною. Як з цим бути? Необхідно учити хлопчиків і дівчаток набирати петлі на товстих спицях і товсти­ми нитками. Це тренує лікоть і терпіння.

А ще - про пальчики ...

Вони у малюків такі неслухняні! Їх також можна тренувати за допо­могою спиць, а можна ліпити з пластиліну або з глини бублички, гір­лянди, видавлювати пальчиками фігурки ...

Що стосується читання, то, по-перше, не наполягайте на тому, щоб дитина вивчила напам'ять абетку, - на жаль, деякі батьки цього вима­гають. Не читайте по кілька разів одне й те саме. Навчайте дітей усіх букв одразу, обирайте книжечки з коротенькими текстами. Можна написати різні слова на папері для заміток із Клейовою основою, прикріпити ЇХ на різних предметах у кімнаті і навчати дитину їх розпізнавати. Після чого читайте текст разом із дитиною.

Стосовно математики потрібно зауважити, що розвитку кмітливості, спостережливості, вміння логічно мислити сприяють розв'язування різних кросвордів, ребусів, які Ви можете знайти у дитячих журналах, спеціальній літературі, на дитячих сторінках дорослих видань. Використовуйте за­вдання щодо знаходження відмінностей та спільного на малюнках - це дозволить краще засвоїти порівняння в математиці. Відгадування ребусів, того ж, надасть цілісності сприйняттю математики й мови ...

Не забороняйте гратися дівчаткам із ляльками, а хлопчикам ­іграшковими автомобілями. Граючись, вони краще засвоюють лічбу, навчаються розуміти суть завдання.

Усі батьки бажають, щоб їхня дитина була найкращою. І вчитель 1 класі переконує їх, що саме такою вона й буде, якщо батьки будуть міцно дружити зі школою, доходити до її справ, допомагати жити інте­ресами дитини. Це складно, але потрібно. Не соромтеся приходити до школи. Лише добра і постійна допомога дітям, терпіння і наполегливість приводять до бажаних результатів.

На особливу увагу також заслуговують вересневі батьківські збори, про які йдеться нижче.

Вересневі збори та вибори батьківського комітету. У вересні на перших у навчальному році батьківських зборах, необхідно обрати бать­ківський комітет. Кандидатури майбутніх членів батьківського активу по­трібно ретельно обміркувати, провести бесіди з кандидатами. Членами батьківського комітету можуть бути люди, які успішно виховують власних дітей, - інакше вони не будуть користуватися авторитетом серед решти батьків.

Необхідно пам'ятати, що вибори активу без попереднього відбору кандидатів призводять до того, що до його складу потрапляють випад­кові люди, які лише на папері є членами активу, але не ведуть жодної роботи.

Дуже важливо намітити склад батьківського активу так, щоб до нього входили не лише матусі, а й татусі. Це дуже важливо для індивідуалізації виховної роботи з дівчатками та хлопчиками, для проведення цілої низки позакласних заходів.

Намічених кандидатів до батьківського комітету потрібно запро­понувати батьківським зборам, мотивуючи, чому вибір пав саме на ці кандидатури. Якщо збори вирішать замінити будь-кого у складі активу,

необхідно прислухатися до їх думки.              ..

Не потрібно забувати, що часто корисними членами активу бувають бабусі та дідусі учнів, які мають неабиякий досвід сімейного виховання,виховної роботи на виробництві, в армії, у народному господарстві.

Маючи більше часу для суспільної роботи в школі, ніж батьки, Вони під керівництвом класовода можуть надати значну допомогу у роботі як із дітьми, так і з батьками, особливо у молодих сім'ях.

Щоб батьки стали дійсними помічниками школи, необхідно з са­мого початку навчального року залучати їх до розв'язання тих виховних завдань, які поставлені на навчальний рік. Класовод до перших зборів повинен підготувати повідомлення,в якому потрібно висвітлити основні напрямки в роботі школи, найважливіші заходи виховного характеру на рік, і на цьому тлі чітко визначити, чого школа чекає від сім'ї, якої допомоги потребує, і на що просить звернути особливу увагу. Це важ­ливо ще й тому, що батьки будуть знати, чим живе їхня дитина в школі, чого хоче досягти класовод і колектив класу. На всіх наступних зборах упродовж року класовод не повинен забувати інформувати батьків про те, як колектив класу й окремі учні залучилися до досягнення постав­леної мети.

На цих же зборах корисно нагадати батькам про розпорядок дня школяра даної вікової групи. Батьківський комітет класу розпорядок дня має мати на руках. Він знадобиться їм для індивідуальної роботи з батьками.

Нарешті, на перших у новому навчальному році зборах потрібно розповісти про характер і зміст роботи загально шкільного лекторія з питань пропаганди педагогічних знань, щоб привернути до нього увагу батьків.

Якщо в класі є батьки, які в минулому відвідували: цей лекторій, корисно надати Їм слово, щоб вони розповіли, як лекторій допоміг їм у підвищенні їх педагогічних знань.

Починаючи з перших зборів, класовод повинен резервувати час для надання індивідуальних консультацій з батьками, що необхідно довести до їх відома ці консультації повинні бути дійсно індивідуальними і такими, що ґрунтуються на довірі. Вони зближують вчителя-класовода з батьками, полегшують виховну роботу з дітьми.

Подальший графік проведення батьківських зборів укладається з роз­рахунку двічі на півріччя. Виняток може становити друге півріччя, упро­довж якого можна провести три зустрічі з батьками. Запорукою успішності рооботи з батьками як батьківські збори, окрім раніше зазначених чинників, є розмаїття форм і методів психолого-педагогічного супропроводження, що застосовуються для їх підготовки й проведення: тренінги, ділові ігри, дискусії, лекції, науково-практичні семінари, консиліуми.

Обираючи форму роботи у цьому напрямку, важливо врахувати ККД різних способів подачі інформації. Значного ефекту, наприклад, можна досягти, залучаючи до участі у роботі зборів усіх батьків, поєднуючи лекцію з діловою грою, а під час проведення бінарних лекцій, які готуються і проводяться кількома фахівцями (психологом і педагогом, лікарем і педагогом, педагогом і бібліотекарем), батьки мають можливість порівняти позиції різних спеціалістів і визначити своє ставлення до про­блеми, що розглядається.

Досить популярними також Є спільні збори батьків і дітей, збори з використанням соціокультурного досвіду тощо.

Такі збори мають певну структуру: теорія питання, що розглядається, розв’язання проблемних ситуацій (надуманих або конкретних) у групах або парах, анонімний аналіз результатів діагностичних досліджень дітей (загальних або індивідуальних - залежно від мети зборів), практичні поради батькам у відповідності до теми зборів, проведення анкетування і тестування батьків, різні форми рефлексії.

Взаємодію школи з батьками на соціокультурній основі можна розглядати як складову частину більш широкого явища: педагогізацію середо­вища, З цієї позиції стратегічною метою роботи з батьками стає завдання формування у батьків готовності і здатності відчувати себе вихователем, носієм певної культури і соціального досвіду, який вони зобов'язані пе­редати дітям. Під час організації такої взаємодії класовод прагне на батьківських зборах та в інших видах співпраці озброїти батьків доступними для них методиками й формами роботи з дітьми в сім'ї.

Як ілюстрації в даному блозі пропонуються розробки батьківських зборів. Одні з них прописані детально, з усіма нюансами підготовки і проведення, інші - у вигляді протоколів батьківських зборів, деякі ­у вигляді конспектів або сценаріїв.