Павутинки бабиного літа
Павутинки бабиного літа
гаптувала осінь у вікні,
намагалась так несамовито
повернути стиглі теплі дні.
Бо прийшла негадано-неждано,
і в боргу у кленів та беріз
павутинки срібного туману
щедро заплела у верболіз.
Павутинки бабиного літа
помережать осені крило,
і солодким спомином зігріті
тихо ляжуть клену на чоло.
Павутинки бабиного літа
так несміло, начебто здаля,
як цілунки, м’ятою налиті,
ловлять спраглі небо і земля.
Немає коментарів:
Дописати коментар