Тема «Звук [з], буква"
ПРО ЗАЙЧИКА-СТРИБАЙЧИКА,
ХИТРУ ЛИСИЧКУ ТА ЯСКРАВУ ЗІРОНЬКУ
Зустрілись якось у зеленому гаї маленький Зайчик-стрибайчик і Лисичка-хитруня. Ось Лисичка до нього й каже:
— Здоровенький був, Зайчику! Ой, маленький, який же ти гарненький! — і все так улесливо, тоненьким голоском. —А шубка яка: м'якенька, тепленька...
«З якого це дива Лисичка так мене хвалить? — подумав Зайчик. — У самої ж шубка теж дуже гарна, ще, мабуть, краща, ніж у мене. Проте ж мою хвалить, отже, подобається їй. За такі солодкі слова й подякувати варто. Треба пода¬рувати їй квіти».
Якраз неподалік, біля земляної хатинки крота, росли надзвичайно гарні квіточки. Ось їх Зайчик і надумав подарувати Лисичці. Та раптом у високій траві він побачив... Зіроньку. Вона впала із зоряного неба, мабуть, ще вно¬чі, закотилася в траву й уже майже зовсім згасла. Зайчик-стрибайчик був настільки вражений несподіваною знахідкою, що зовсім забув про Лисичку-хитруню. Маленький вуханчик узяв Зіроньку в лапки, підняв, зачарований її неземним сяйвом. А Лисичка саме хотіла вхопити Зайчика і приготувалася до стрибка...
Зіронька, зрадівши несподіваному визволенню з трав'яного полону, засяя¬ла яскраво й сліпучо... Лисичка, засліплена Зіронькою, примружилася, при¬крила очі лапками й відступила назад.
А Зайчик простягнув маленьку сліпучу Зіроньку хитрій Лисичці... Він усміхався, здається, навіть трішки зашарівся, проте очі його сяяли добром і радістю. Дещо знітившись, опустив Зайчик вушка й став схожим на першу букву свого імені, а також слова «зіронька», що позначає звук [з], букву «З».
Лисичка тримала Зіроньку, усміхалася Зайчикові й уже зовсім забула про свої недобрі наміри. Так разом вони й попрямували показати незвичайну знахідку іншим звірятам.
1. Кого зустріла Лисичка-хитруня в зеленому гаї?
2. Що знайшов у траві Зайчик-стрибайчик?
3. Якої букви не вистачає в словах «..айчик», «..іронька», «..елений гай», «..нахідка»?
Немає коментарів:
Дописати коментар