Тема «Звук [є], буква "Е"»
ЕТАЖЕРКА ШКОЛЯРА НЕЗНАЙКА
Як і в кожного школяра, у Незнайка було своє робоче місце: стіл, настільна лампа і в куточку — етажерка. Однак етажеркою це звалище пошматованих зо¬шитів, пошарпаних книжок, поламаних ручок та олівців, зліпків пластиліну назва¬ти було важко. Усі ці речі дивились одна на одну з жалем, смутком і співчуттям.
Однієї ночі, коли Незнайко міцно заснув, хтось із них не витримав і, важко зітхнувши, промовив:
— Друзі! Скільки таке може тривати?
— У мене вже більше немає сил, — відгукнулася Зламана Лінійка.
— А мої аркуші вже так закрутилися та постаріли, що дожити мені до на¬ ступного року, мабуть, не доведеться, — прошепотіла Книжка Дитячих Ка¬зок. — Потрібно діяти... Утечімо від нього, а там уже будь що буде... Може, хоч згадає, що були такі.
— Е-е! Тим його не злякаєш. Він тільки цього й чекає, — промовила Ета¬жерка. — Щоразу, коли він підходить до мене, я прошу: поскладай, прибери, підклей, та де-е там! А навчання! Сьогодні з письма знову схопив двійку, бо наробив помилок. І то яких... У словах «село», «лелеки» знову не написав «мою» букву «Е». Ну як її не запам'ятаєш? Вона ж схожа на мене, Етажерку.
(Діти вимовляють слово «етажерка», виділяють перший звук, що познача¬ється буквою «Е», схожою на етажерку).
Чи можна почути таку розмову речей у вашій кімнаті?
1. Пригадайте слова з буквою «Е». Хто більше?
2. Розгадайте кросворд,
слова в якому — це відгадки на загадки.
1. От так дім — одне вікно.
Кожен день в вікні кіно.
(Екран)
2. Летить — дзижчить,
Впаде — повзе і землю гризе.
(Жук)
3. Коли хочеш ти читати,
То мене повинен знати.
А коли мене не знаєш,
То нічого не вгадаєш.
(Абетка)
4.
Багато поличок чарівних я маю,
Усе, що ти любиш, на них я тримаю. (Етажерка)
ЕТАЖЕРКА ШКОЛЯРА НЕЗНАЙКА
Як і в кожного школяра, у Незнайка було своє робоче місце: стіл, настільна лампа і в куточку — етажерка. Однак етажеркою це звалище пошматованих зо¬шитів, пошарпаних книжок, поламаних ручок та олівців, зліпків пластиліну назва¬ти було важко. Усі ці речі дивились одна на одну з жалем, смутком і співчуттям.
Однієї ночі, коли Незнайко міцно заснув, хтось із них не витримав і, важко зітхнувши, промовив:
— Друзі! Скільки таке може тривати?
— У мене вже більше немає сил, — відгукнулася Зламана Лінійка.
— А мої аркуші вже так закрутилися та постаріли, що дожити мені до на¬ ступного року, мабуть, не доведеться, — прошепотіла Книжка Дитячих Ка¬зок. — Потрібно діяти... Утечімо від нього, а там уже будь що буде... Може, хоч згадає, що були такі.
— Е-е! Тим його не злякаєш. Він тільки цього й чекає, — промовила Ета¬жерка. — Щоразу, коли він підходить до мене, я прошу: поскладай, прибери, підклей, та де-е там! А навчання! Сьогодні з письма знову схопив двійку, бо наробив помилок. І то яких... У словах «село», «лелеки» знову не написав «мою» букву «Е». Ну як її не запам'ятаєш? Вона ж схожа на мене, Етажерку.
(Діти вимовляють слово «етажерка», виділяють перший звук, що познача¬ється буквою «Е», схожою на етажерку).
Чи можна почути таку розмову речей у вашій кімнаті?
1. Пригадайте слова з буквою «Е». Хто більше?
2. Розгадайте кросворд,
слова в якому — це відгадки на загадки.
1. От так дім — одне вікно.
Кожен день в вікні кіно.
(Екран)
2. Летить — дзижчить,
Впаде — повзе і землю гризе.
(Жук)
3. Коли хочеш ти читати,
То мене повинен знати.
А коли мене не знаєш,
То нічого не вгадаєш.
(Абетка)
4.
Багато поличок чарівних я маю,
Усе, що ти любиш, на них я тримаю. (Етажерка)
Немає коментарів:
Дописати коментар