Тема «Звук [ж], буква "Ж"»
ПРО ЩИРУ ДРУЖБУ ЖУЧКА СОНЕЧКА ТА МАЛЕНЬКОЇ ДОБРОЇ ДІВЧИНКИ
У щілині старої рами жив жучок Сонечко. Він мав червонуваті крильця з чорненькими цяточками. Жучок жив самотньо. А коли в його маленьку комірчину зранку заглядало сонечко, він вибігав на вулицю, умощувався зручненько й грівся.
Одного разу, уже зібравшись іти до своєї комірчини, жучок побачив перепону. Він зупинився, розглядаючи її. Щоб подолати цю перешкоду, виліз на пальчик, який простягнула маленька дівчинка Женя. Враз жучок Сонечко зіщулився, присів, аби не впасти, бо відчув, як він летить, сидячи на тому ж пальчику. Це було так захопливо!!! Та за мить політ припинився і жучок побачив, як його розглядають допитливі оченята маленької дівчинки.
Відтоді почалася щира дружба жучка Сонечка та маленької дівчинки Жені. Він любив бігати по її пальчиках, перелітати з одного на інший і дуже радів, коли його нова знайома всміхалася. Жучок перестав її боятись і дуже тішився з їхньої дружби.
Щоранку Женя відчиняла віконечко й чекала, доки з-під рами з'явиться її новий друг. Жучок швиденько вилазив, і починалася гра. Так вони бавилися все літо, і їм ніколи не було сумно разом.
Настала осінь. Жучок став не таким жвавим, але все одно вилазив поніжитися під промінчиками сонця, що з'являлося все рідше й рідше.
Готуючись до зимових холодів, дівчинка разом із бабусею витирала шибки та рами, утеплювала вікна. Із щілини виліз сонний, якийсь неповороткий і млявий жучок.
— Та це ж жучок Сонечко! — вигукнула Женя.
Дівчинка застелила білою ватою міжвіконня. У куточку зробила заглибину й опустила в м'яку перину свого друга, аби напровесні він знову став провісником радості й тепла.
Після знайомства з жучком Женя запам'ятала ще одну нову букву — «Ж», що позначає звук [ж]. Бо ця буква так нагадувала її друга — жучка.
1. Хто жив у щілині старої рами?
2. Як звали дівчинку, подругу жучка Сонечка?
3. Пригадайте слова, які ви знаєте з буквою «Ж». Назвіть їх.
Немає коментарів:
Дописати коментар