Архiтектурнi пам’ятки Хорольщини

Архiтектурнi пам’ятки Хорольщини

Багато книг написано про сім чудес світу. Створена книга про чудеса України. А що ми знаємо про чудеса свого рідного краю?

І я, щоб знайти відповіді на ці запитання, пішла до бібліотеки. У нашому містечку є дві районні бібліотеки для дітей і дорослих. Я є активною читачкою обох бібліотек. Маю також чудову бібліотеку вдома. Прочитавши чимало книг, статей, я дізналася, що на території мого району є архітектурні пам’ятки. Про одну з них я хочу розповісти.

За 12 км від Хоролу розкинулося старовинне село Вергуни. Церква Різдва у цьому селі збудована у 1801–1807 рр. у стилі ампір як усипальниця поміщиків Базилевських. Кошти на будівництво дав Іван Базилевський, один із шести братів, відомих із турбаївського повстання 1789 року. Церква, безумовно, являється зразком будинків Риму, де поміщик Базилевський часто й довго перебував. Має форму ротонди на зразок Пантеону в Римі, тобто кругла в плані. Праворуч знаходиться ложе, яке має свій вихід із помешкання проти поміщицької садиби. Вочевидь, це ложе збудоване для сім’ї поміщика, яка приходила до церкви молитися. У церкві є дві коштовні Євангелії, хрести, срібна і золота чаші – подарунок Базилевських. Над західними зовнішніми дверима знаходиться дошка з вибитим на ній написом латинською мовою, що в перекладі означає: «Тобі від щедрот твоїх принесених». Церква побудована на найвищому місці у селі.

Вважають, що автором проекту міг бути архітектор Микола Олександрович Львов. Йому до душі були невеликі маєтки, церкви, які органічно вписувалися в природний ландшафт. Народився Микола Олександрович 15 березня 1751 року. Мешкав у маєтку Нікольське-Черенчиці, поблизу Торжка. Помер у січні 1804 року, у Москві. М. Львов був надзвичайно талановитою людиною: архітектором і художником, майстром садово-паркового мистецтва, композитором, неабияким поетом, істориком і археологом, географом, інженером-винахідником. Він був засновником і душею літературного товариства, куди входили такі визначні митці, як Г. Державін, В. Карамзін, Василь Капніст, М. Вельямінов, А. Дмитрієв. М. Львов товаришував із відомими українськими художниками Дмитром Левицьким і нашим земляком із Миргорода – Володимиром Боровиковським, рідним дядьком першого поета-романтика Левка Боровиковського, який народився у наших Мелюшках. У 1936 році Радою міністрів УРСР церква була внесена до списку пам’яток історії і культури республіканського значення. Розписував церкву Яків Захарович Рябченовський. Коли цариця Катерина II під час своєї подорожі Україною побачила церкву, зажадала знати чиєю рукою зроблений розпис. Відтак дістала в подарунок художника-кріпака. Відправила його на навчання до Італії. У нагороду за свою працю замість волі і грошей, як того сподівалася цариця, він попросив: «Вели, щоб ні я, ні мої нащадки не служили в армії». На той час це означало стати дворянином. За типом церква – мурована однобанна ротонда (загальна висота понад 28 м) із прямокутною апсидою і притвором, над яким дві невеликі башти-дзвіниці. Має сім входів. Головний, південний і північний прикрашено портиками доричного ордера з трикутними фронтонами. Верхня частина стін по периметру всієї будівлі завершується фризом із класичними ліпленими прикрасами. 1911 року інтер’єр центральної зали було розписано студентами Петербурзької академії мистецтв. Має багато спільних рис із Миколаївською церквою смт Диканьки. На жаль, нині церква майже зруйнована. Але хочеться вірити, що знайдуться справжні меценати, які відбудують це диво.