Людина без Батьківщини – що пташка без дому

Людина без Батьківщини – що пташка без дому

Тема. Розташування України на фізичній карті. Київ – столиця України.

Мета. Дати дітям загальне уявлення про розташування України на карті; розвивати спостережливість, увагу; виховувати любов до своєї Батьківщини.

Хід уроку

I. Привітання класу.

Прогноз погоди дає черговий учень.

II. Перевірка домашнього завдання.

Робота в парах.

(Консультант – учень).

Як пояснювали люди зміну дня і ночі в стародавні час? Чому відбувається зміна дня і ночі? Чому змінюються пори року?

III. Актуалізація опорних знань.

– Як називається наша країна?

Читання акровірша “Україна”.

– Чому називається Україна? Повернемося в історичне минуле.

Учень-консультант повідомляє про історичне минуле.

– А хто ж населяв Україну?

Учень-консультант. Українці з давніх-давен називали себе слов'янами.

(Розповідь про населення України).

Вчитель. Відправляємось у подорож по Україні (карта України). Бачимо її кордони (показує кордони). Учні працюють з фізичною картою України в атласах. Вся Україна поділена на 24 області і Автономну Республіку Крим. Виміряти протяжність України з Півночі на Південь – 893 км (22 см), з Заходу

на Схід – 1316 (33 см).

Назвати крайні точки.

– Який рельєф України? (Більше рівнин, є гори Карпатські і Кримські). З півдня омивають води Чорного і Азовського морів.

– Яка найбільша ріка України?

– Знов заглянемо в історію.

Учень-консультант розповідає про Борисфен, Славутич.

Вчитель. Дніпро – третя за величиною ріка у Європі і найбільша ріка в Україні... Населення України близько 47 млн людей різних національностей (українці, росіяни, білоруси, євреї...). Міста України (дивимося на карту, називаємо, показуємо).

Розгадайте – ривкий ріг, одінпрповсеськт.

Практична робота.

– В якому напрямку знаходиться Київ від Чернігова?

Відстань дорівнює на карті 3,5 см

(М:1 см : 40 км ) 35·40 = 140 (км)

Відправляємося на екскурсію до Києва.

Історична довідка.

Легенда про Кия, Щека, Хорива та Либідь.

Вчитель. Нас зустріли привітні й щирі люди.

Дівчинка. Хто ти, хлопчику маленький?

Хлопчик.

Син я України-неньки!

Українцем я зовуся

И тою назвою горжуся!

Дівчинка. А по чом тебе впізнаю?

Хлопчик.

По вкраїнському звичаю.

В мене вдача щира й сміла,

І відвага духа й тіла.

І душа моя здорова.

Українська в мене мова.

Дівчинка. Як поможеш свому люду?

Хлопчик.

Пильно все учитись буду,

Щоб свої мене любили,

А чужі щоби цінили,

Щоб про мій народ питали,

Україну шанували.

Києву – 1500 років, Чернігову – 1300. Продовжуючи екскурсію, ми говоримо, що Київ – історичний, легендарний

(учень повідомляє).

Політичний, промисловий, культурний центр.

– Які дерева найчастіше зустрічали на вулицях Києва?

– Яка головна вулиця міста Києва?

IV. Підсумок уроку: робота в зошиті.

– В якій півкулі знаходиться Україна?

– З якими країнами межує?

– Столиця нашої держави?

І ось настав час повертатися додому.

Я розкажу про Україну

Я розкажу про Україну

Мета. Закріпити і розширити знання учнів про країну, в якій вони живуть – Україну; виховувати любов до рідного краю.

Хід уроку

І. Організація учнів до уроку.

ІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.

Мотивація навчальної діяльності.

Слухання вірша Ліни Костенко «Усе моє, все зветься Україна».

– Сьогодні ми закінчуємо вивчати розділ «Подорож Україною».

III. Повторення і узагальнення вивченого матеріалу.

1. Бесіда про природні зони України.

Робота в групах.

(Вибір спікера)

Інтерактивна технологія «Карусель».

• Пригадайте, які природні зони України ви знаєте?

• Показати на карті природні зони України.

• У якій природній зоні найбільше лісів? (Лісова зона)

• Яка природна зона більш розорана? (Зона степів)

• Яка зона є перехідною між лісом і степом? (Зона лісостепу)

2. «Природні зони України».

Технологія «Асоціативний кущ».

Назва природної зони.

Природні умови.

Рослинний світ.

Тваринний світ.

Рослини і тварини, що потребують охорони.

(Проаналізувати зону лісів).

3. Гра-змагання «Україною».

Клас ділиться на дві команди. Вчитель ставить запитання почергово обом командам. За правильну відповідь очко.

Запитання і завдання:

1) Що то за струмок, який одного разу стер дні? (Ріка Дністер)

2) Яка річка протікає на території вашого села? (Удай)

3) Назвіть найбільше озеро України. (Світязь)

4) З якими країнами межує Україна? (Росія, Молдова, Угорщина…)

4. Робота з контурними картами.

а) Позначити кордони України.

б) Позначити великі промислові міста.

в) Позначити найбільші родовища корисних копалин.

IV. Підсумки уроку.

V. Домашнє завдання.

Написати твір на тему «Я розкажу про Україну» за таким планом:

1. Природні зони мого краю.

2. Водойми мого села.

3. Які визначні місця є у моєму селі.

4. Українські традиції у моїй родині.

5. За що я люблю Україну (своє рідне село).

Україна – наш спільний дім

Україна – наш спільний дім

Мета. Формувати знання про Україну як незалежну державу з давньою славетною історією; виховувати почуття гордості й любові до Батьківщини.

Хід уроку

1-й учень.

На радість всім ми підросли,

У нашу школу йшли щасливі,

Щоб з неї ми знання несли,

Дай, Боже, нам здоров’я й сили.

2-й учень.

Щоб цвіла Україна моя,

Ми даємо обіцянку їй:

Вчитись так, щоб набуті знання

Знадобились Вітчизні моїй.

Учитель. Знову вересень настав, покликав всіх дітей України за шкільні парти, щоб ви могли здобувати знання, вчитися мудрості життя.

«Мозкова атака».

– Що для вас є Україна?

Гронування.

(Рідна мова, Батьківщина, Вітчизна, домівка...)

– Спробуємо визначити ці поняття.

Батьківщина

– Україна – це наш рідний край, наша дорога і мила Вітчизна, земля, де ми почули колискову пісню. Послухайте вірш.

Україно, земле рідно!

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна.

Дитино, глянь навкруг, яка твоя земля!

Красива, дивовижна і єдина.

Рідний дім

– Що ж таке для нас Україна?

– Це дійсно так, наша Батьківщина – Україна. Знаходиться вона у центрі Європи. Площа країни 604 тисяч кв. км. Є 24 області й Автономна Республіка Крим. Є в Україні гори Карпати, Кримські. (Показ на карті).

Гордість

– Ми пишаємося своєю країною. А які ви знаєте річки України? Які найбільші міста? Які ще пам’ятки культури знаєте?

3-й учень.

Є в центрі Європи чудова країна,

Сягає корінням у сиві часи.

І це – незалежна моя Україна.

Тут гори Карпати, степи і ліси.

Рідна мова

Учитель. Україну люблять усі, хто в ній живе та народився. Ми – українці, і маємо чарівну українську мову.

Учитель. Які ви знаєте приказки та прислів’я про Україну та її народ? Тоді попрацюємо з картками.

З’єднай прислів’я:

Рідна земля нема України.

Без верби й калини і в жмені гріє.

– Як ви розумієте ці прислів’я?

Вилучи зайве слово:

• Вітчизна, рідний край, батько, Батьківщина, держава.

• Чернігів, Київ, Москва, Херсон, Одеса, Харків.

– Чому зайве?

Чарівний квадрат

к п р а п о р

с т о г і м н

і к а л и н а

т р и з у б ж

м р у ш н и к

л е л е к а о

а г е р б я л

Символи

Учитель. У чарівному квадраті ви прочитали слова, які є символами України. Символи України є державні та народні. Державними символами України є:

– державний гімн;

– державний прапор;

– державний герб.

А записано про це в Основному Законі України – конституції.

– Що ви знаєте про герб, гімн, прапор?

Казка про трьох синів: Герб, Тризуб,

Прапор.

Демонстрація тризуба, прапора.

Прослуховування гімну.

Учитель. Розгадайте кросворд.

1. Офіційна державна емблема України. (Герб)

2. Як по-іншому називається рідна земля, місце народження? (Вітчизна)

3. Як одним словом називають знаки країни, а саме герб, гімн та прапор? (Символи)

4. Як називається наша країна? (Україна)

Традиції

– Є символи народні. Спробуйте відгадати загадку.

Що за диво, що за птах

Наганяє жабам страх?

На одній нозі дрімає,

На димарі хатку має. (Лелека)

У вінку зеленолистім,

у червоному намисті

Видивляється у воду

на свою хорошу вроду. (Калина)

(Загадки про барвінок, рушник, жито, криницю).

Учитель. Народні символи, які ми згадали, мають великий вплив на культуру та традиції нашого українського народу.

Підсумок.

– Чим ми можемо пишатися в нашій країні, що в нас най-, най-, най...?

Індивідуальна робота

Моя Батьківщина – велика країна.

Весь всесвіт для мене вона.

Мальовниче село Нересниця

Мальовниче село Нересниця

Мета. Розширити знання учнів про рідне село, його мешканців; розвивати творчі здібності учнів; виховувати шанобливе ставлення до традицій народу.

Хід уроку

1-й учень.

Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилося по правді, щоб жилося у мирі.

2-й учень.

Для людей відкрита наша хата біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

3-й учень.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

(Учні співають коломийку «Вітальна»).

Ми щиро вас всіх вітаємо в Нересницькому селі.

Усіх-усіх наших гостей і усіх наших учителів.

Хай щастить вам на роботі кожної хвилини.

Будьте ви завжди здорові, радісні й щасливі.

Привітання.

Ми раді вас вітать у цій світлиці

І дарувати хліб із золота пшениці.

Щоб хліб святий у всіх був на столі,

Щасливі були люди в місті і в селі.

(Хліб-сіль дарують гостям).

Вчитель. Ми коротко згадаємо минуле села, його традиції, народний фольклор.

1-й учень. Ми народилися і живемо в селі Нересниця. Селом протікають дві річки – Тересва і Лужанка. Кругом гори. (Розповідь про місцезнаходження річок).

2-й учень. За переказами село Нересниця дістало свою назву від слова «нерест». Воно розташоване при злитті рік Лужанки і Тересви, саме в тому місці, де відбувається нерест риби.

3-й учень. Село Нересниця виникло, очевидно, в кінці XIV ст., бо вперше в документах воно згадується в 1411 році. (Розповідь легенди).

4-й учень. Характерне розміщення дворів у селі Нересниця має три основні частини – вулиці, кожна зі своєю самостійною нумерацією.

(Розповідь про вулиці).

(Розповідь про інфраструктуру села).

Розповідь про пам’ятки архітектури

Нересницька дерев’яна церква і дзвіниця збудована у XVIII ст.

Учень. За національним складом жителі с. Нересниця – українці, інші національності становлять не більше 0,5–0,7%.

Коломийки про село Нересниця

Ми живемо в Закарпатті,

У гірському краї,

Там, де гори й полонини

Та ліси безкраї.

Ой дана-дана...

Та ліси безкраї. (Двічі)

Учень. Народна пісня чарує своєю поетичною красою. У нашому селі найпоширенішим видом народних пісень є коломийка. Вона розвіює сум, заспокоює.

Учень. Була у нашого народу чудова традиція – вечорниці. Дівчата і хлопці збирались у когось у хаті вечорами глибокої осені й зими. Кожен брав із собою роботу

– пряли, вишивали, мотали пряжу, плели кошики. На вечорницях співали, танцювали й грались. А скільки тут можна було почути розповідей про чаклунів, відьом, русалок, про минуле нашого села!

Вечорниці

(Співають дівчата).

Прийдіть ви, хлопці, на вечорниці,

Як би далеко не було.

Будем співати та й споминати,

Яким було наше село.

(Співають хлопці).

Прийдіть, дівчата, на вечорниці,

Прийде уся наша рідня.

Будем співати та й споминати,

Яким було наше життя.

Учень. На вечорницях не тільки співали, а й танцювали. Тож давайте затанцюємо коломийку.

 Гей ви, хлопці та дівчата,

Не годиться так стояти.

Тож ставаймо всі в рядок

Та гуртом підем в танок.

(Танець парами – коломийка).

Учень. Подивіться на оці гарно вишиті рушники, блузи, сорочки, скатертини – це витвори рук наших мам, бабусь, прабабусь. (Виставка рушників. Звучить музика до пісні «Рідна мати моя»).

– Цей рушним моя мама вишила!

– А цей – моя бабуся!

Учень. Рушник – це наша святиня.

З ним пов’язано багато подій в нашому селі, він використовується в обрядах. (Дівчата виконують танець з рушниками).

Учень. Величезні масиви давали змогу займатися скотарством. Розводили велику рогату худобу, заможні люди мали коней, а також були в господарстві вівці, кози, свійська птиця.

Учень. В селі є могутній ліс. Найбільш поширеними є дуб, осика, береза, липа, вільха, сосна, бук. Багато квітів, які занесені до Червоної книги України. (Розповідь про такі рослини.)

Учень.

Ліс – багатство, слава краю.

Він могутній, він живий.

Він од посух заступає

Лан широкий степовий...

Учень. Чільне місце займали у житті колишніх жителів села різні види ремесла. Зокрема ткацтво, що давало змогу кожній родині мати просте полотно, рушники, рядна, скатертини.

Учень. Наша хата.

Я люблю свою хату,

І подвір’я, й садок,

Де і сонця багато,

І в жару – холодок.

Все для мене тут рідне:

Стіни – білі, як сніг,

І віконце привітне,

І дубовий поріг.

Учень.

Є школа найкраща за всі на землі,

Одна у селі і у мене єдина.

Над нею у вирій летять журавлі,

За ними – дитинства щасливі години.

Вчитель. В нашому селі завжди була і є початкова школа, середня, вечірня. Немало талановитих людей вийшло з нашої школи. (Розповідь про односельців).

Вчитель. Чудова весняна пора року 9 травня – день Великої Перемоги над німецьким фашизмом.

Учень.

Ми землю любимо свою,

Красиву і величну,

Яку в жорстокому бою

Нам зберегли навічно.

Хай пам’ять нас веде

В роки далекі грізні.

(Звучить пісня «День Перемоги»).

Вчитель. У нашому гарному селі є красиве Солоне озеро, або його ще називають урочище «Солоний».

Учень.

Сад

Мені наснився тихий сад,

Роса, спориш по стежинці.

Юшить вода – три дні підряд.

По грядці, мов мережці...

Сховались яблуні в собі,

Порічки, сиззю вкриті,

І віти яблунь голубі,

Неначе перемиті.

Учень. Нині на місцях сади. А навколо на схилах гір дубові та букові ліси і неврахована кількість черешневих дерев. Основними відвідувачами урочища були селяни, які приїжджали з усіх навколишніх сіл з бочками та ропою. (Розповідь про виготовлення солі в селі).

Учень. Давно народ ходив в сорочках вишитих (гуцулках), «уйрошах», постолах, «холошнях», гофрованих спідницях, безрукавках, кашкетах, тулупі.

Учень. Ми щасливо і весело живемо у нашому селі. І де б нас в житті не повела дорога, ми ніколи не забудемо свого села, завжди будемо поспішати до своєї, рідної хати, до своїх батьків, до своєї маленької батьківщини – Нересниця.

Пісня «Смерекова хата».

Учень. Ми всі звертаємось до Бога.

Молитва

Пошли нам, Боже, маленьким дітям,

Щастя, здоров’я на довгії літа.

Щоб виростали розумні й сильні,

Душею чисті і серцем вільні,

Щоб нам світила зіронька-доля,

Щоб ми не знали лиха ніколи.

Пошли нам, Боже, маленьким дітям

Щастя, здоров’я на довгії літа.

Учень.

Як скоро роки пролітають,

У скронях біла сивина.

Та завжди лину я з думками

До свого рідного села.

Учень.

Воно мене чекає, кличе,

Як мати жде дітей своїх.

Село моє, для мене ти єдине...

І ти завжди в душі моїй.

(Звучить пісня «Виростеш ти, сину!»).

Вчитель. Ось і закінчилася наша подорож у минуле нашого села. Я сподіваюся, що ніхто з нас ніколи не забуде своєї рідної домівки, історію свого села, традиції, і хоч своїх рідних, домівки. Дорослішають діти, сивіють матері, але ніколи не старітиме наша квітуча земля. Її майбутнє – у ваших руках.

Учень.

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з коріння родоводу.

Про 32 зуби і боягузку Любу

Про 32 зуби і боягузку Любу

Мета. Ознайомити дітей з правилами особистої гігієни, виховувати повагу до людей праці, ознайомити з простими жанрами усної народної творчості.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань.

Недотримання правил гігієни часто призводить до надто неприємних захворювань.(Аналізування малюнків із зображенням брудних дітей, охайних школярів, дітей з інфекційними захворюваннями).

3. Мотивація навчальної діяльності.

4. Повідомлення теми і мети уроку.

Ознайомлення зі схематичним планом уроку, який розміщений на дошці у вигляді ромашок на лісовій галявині.

Відгадаємо загадку: повен хлівець білих овець. Що це таке? (Зуби)

5. Робота над темою уроку.

У всіх дітей віком 6–7 років є ще молочні зубки. Пригадайте, що ви робили, коли у вас випадав молочний зубчик? (Діти пригадують різні примовки).

А чи знаєте ви віршики, в яких йдеться про наших «головних героїв»?

Робота в малих групах. Учні радяться, який вірш їм запропонувати на слухання.

Вчитель зачитує власний вірш «Про 32 зуби і боягузку Любу»

У сусідньому будинку

Живуть добрі люди.

– Відчини свою кватирку! –

Каже мама Любі.

Любця слухає матусю,

Що дає цукерку.

Обійма свою бабусю,

Що зовуть Лукерка.

Бо бабуся завжди має

Дарунок онучці,

Бабця з міста – Любця є:

– Що у тебе в ручці?

І сидить тепер дівчатко

З червоненьким личком.

Ходить мама і бабуня,

Мов коло сунички.

Плаче наша Люба нічку,

Плаче другу, третю.

Плаче, схлипує у ручку

І навчає Петю:

«Бачиш, Петю, яка я,

Чом було не слуха.

Їла солодощі та...

Шолопалась в зубках.

А тепер вже буду знати,

Як треба робити.

Добре каже моя мати,

Що зуби – як діти.

Ти їх любиш – вони люблять.

Будеш зневажати –

Знай, вони тебе погублять,

Будеш тоді мати».

Тому, діти, майте мірку

В шпортаннях, цукерках.

А то зробиш в зубі дірку,

Як миші в буфетах.

6. Зустріч з лікарем-стоматологом.

Діти слухають розповіді лікаря, спостерігають за її наочними демонстраціями.

7. Розігрування запропонованих ситуацій.

Кожній групі була задана ситуація:

– у зубному кабінеті;

– у магазині за зубною пастою і щіткою;

– невдячний пацієнт.

8. Закріплення вивченого матеріалу. Створення павутинки «Значення зубів у житті людини».

9. Домашнє завдання. Диференційоване:

1 ряд – скласти правила догляду за зубами;

2 ряд – придумати віршик про молочні зубки;

3 ряд – продовжити казку за поданим початком: Жили собі на світі зубки. І було би все добре, якби не...