Урок-казка

Урок-казка

Тема: «Звуковий аналіз слів. Моделювання речень та слів».

Мета: вчити дітей визначати звукову будову слів — послідовно нази­вати звуки на слух з опорою на графічну схему; під керівництвом учи­теля будувати звукові моделі слів; розвивати фонематичний слух; вихо­вувати любов до тварин.

Обладнання: Колобок, горобина, м’яч, сигнальні картки для поз­начення звуків, ілюстрації до казок, маски казкових героїв, ширма для лялькового театру.

Тип уроку: урок узагальнення й систематизації знань, умінь і на­вичок.

ХІД УРОКУ

I.                          Організаційна частина

Учні

Доброго ранку, ліси і поля,

Доброго ранку, плането Земля!

Щастя, здоров’я всім людям бажаєм.

З радістю в школу до знань поспішаєм.

Учитель. Увага! Увага!

На урок запрошуються уважні й кмітливі, які мають велике бажан­ня збагатитися новими знаннями.

Розпочинається урок —

В знаннях ви виростаєте на крок.

Цей крок вас приведе до перемог.

II.                    Закріплення здобутих учнями знань та вмінь

—   Подивіться, діти, що це у мене в руках. Справді, гарний коло­бок, у печі зарум’янився, очі з вишень так і блищать, рот з повидла — всміхається.

Ви куштували такий колобок? Ніколи такого не куштували, тільки в казці про нього читали.

Неодмінно всі покуштуєте, для вас я його й принесла. Тільки нехай він трішки прохолоне. Покладемо його на віконечко, а самі поговори­мо, переглянемо телепередачу «У світі тварин».

1.        Гра «У світі тварин».

Ведучий телепередачі (вчитель) викликає по черзі бажаючих, які зоб­ражають різних тварин. Глядачам потрібно назвати цих тварин і підняти сигнальні картки (складові моделі):

—  Назвіть тварин, в назві яких наголос падає на другий склад.

2.         Гра «Телефон»»

—   Настав час поговорити по телефону. Зараз я скажу слово першо­му учневі кожного ряду, який передасть його далі, останній вголос на­зиває почуте слово. Якщо слово спотворене, з’ясовується, хто непра­вильно його почув.

Перемагає той ряд, де слово передане від першого до останнього учня правильно і капітан команди записує звукову модель слова.

3.        Уважно розгляньте малюнки. До яких казок ці ілюстрації? («Дюймовочка»,

«Івасик-Телесик») Складіть речення за ілюстраціями. Побудуйте схему

речень.

—  Я думаю, що колобок наш прохолов, тому час його скуштувати. (Підходжу до вікна)

—    Ой, що це? Від колобка залишилася лише записка: «Я від баби утік, я від діда утік, а від вас, дітей, і поготів утечу!».

Знайдемо тебе, колобочку, неодмінно знайдемо!

Дивіться, колобок після себе слід залишив.

(Зненацька з’являється ведмідь.)

III.             Пошуки колобка

1.        Виконання завдань ведмедя.

Ведмідь. Я бачив, куди колобок покотився, покажу дорогу. Тільки спочатку відгадайте загадки про тварин, визначте перший і останній зву­ки у словах-відгадках.

(Учні картками сигналізують, які це звуки:

Влітку в лісі гуляє,

взимку в барлозі відпочиває. (Ведмідь)

Хто в зиму холодну ходить злий та голодний? (Вовк)

Що за звір це лісовий,

став, як стовпчик прямий,

і стоїть серед трави вуха більше голови? (Заєць)

Звірка пізнаємо з тобою

за двома прикметами:

він у сірій шубці зимовій,

а влітку — у рудій. (Білка)

Трави копитами торкаючись,

Ходить у лісі, рогами зачіпаючись,

Ходить сміливо і легко,

Розкинув роги далеко. (Лось)

Хвіст пухнастий,

хутро золотисте,

у лісі живе,

в селі курей краде. (Лисиця)

Учитель. Діти, що ви знаєте про ведмедів? Як називається їхнє по­мешкання?

—   У вас зараз є можливість поспілкуватися з ведмедем, поставити йому питання, які цікавлять вас, про життя цих тварин.

Хлопчик. Михайле Потаповичу, а чому всі говорять, що ти не­зграбний, неповороткий?

Ведмідь. Та дурниці це все! Бігаю я досить швидко (40—50 км/год), можу легко наздогнати коня, добре плаваю.

Дівчинка. А ведмежатка, які вони?

Ведмідь. Узимку в барлозі народжуються 2—3 ведмежат. Вага ново­народженого «господаря лісу» не більше 500 грамів, і він такий малень­кий, що може вільно поміститися на долоні дорослої людини.

Це здається незвичайним. А пояснюється просто: новонароджені вед­межата харчуються молоком матері. А молока небагато, адже ведмеди­ця взимку нічого не їсть, а живе за рахунок жиру, накопиченого влітку й особливо восени.

Хлопчик. А чому ведмежата народжуються взимку?

Ведмідь. Тому, що лише цієї пори у ведмедя є своя «хата» — бар­ліг. Адже влітку ми ходимо лісом і ночуємо будь-де.

2.         Фізкультхвилинка

Ведмідь. Тепер відпочинемо разом. Я розповім вам про свого това­риша, а ви будете супроводжувати мою розповідь рухами.

Пригріло сонце з високості,

У ведмедя розімліли кості,

Почав вертітися в барлозі

І став на власному порозі.

Зомліли руки й ноги в нього,

А він не любить дуже цього.

Тож потягнувся враз як слід,

Прогнав і ліньки, й сотні бід.

Присів донизу, став на ноги

Й пробіг по лісу до дороги,

Там поскакав він на ногах,

І їсти захотілось — ах!

Та знав, що їжу щоби мати,

Повинен добре працювати.

Мерщій за парти всім сідати!

Ведмідь. Молодці, діти! Виконали ви мої завдання. Покажу вам шлях до колобка. Ідіть прямо і лічіть кроки. Як нарахуєте десять, звер­тайте ліворуч за горобину. (Учні йдуть, лічать кроки. Ось і горобина. Тіль­ки хотіли ліворуч звернути, аж тут лисиця біжить. Хвостом крутить, до дітей підлещується.)

2.         Виконання завдань лисички.

Лисичка. Куди це ви, мої дорогії, йдете? Колобка шукати? Та він же зовсім в іншому місці ховається. Старий ведмідь завжди все переплу­тує. Я покажу вам, куди колобок покотився, тільки спочатку відгадайте назви продуктів, в яких є звук [л]. Дуже люблю я смачненьке їсти!

Уявіть, що мама принесла сумку з продуктами, у назві яких є звук [л]. Назвіть їх.

Відповідь: молоко, хліб, локшина, булка, масло.

—  Визначте місце звука у кожному слові.

—   Складіть звукову модель слова «булка».

-о - - о

Учитель. Пограй тепер ти з нами, лисичко, в гру.

Діти вишикуються у дві шеренги обличчям одне до одного. Вони гра­ють в ланцюжок слів. Перший учень кидає м’яч і називає слово, на кін­цевий приголосний цього слова інший учень придумує наступне слово, і так далі. Коли дійшла черга до лисиці, вона не змогла назвати слово й утекла від сорому.

Учні. Що ж тепер робити? Куди ж далі йти? Де колобка шукати?

(Чується весела пісня, з’являється Півник.)

Півник. Куди, діти, йдете? Колобка шукаєте? Я вас до нього при­веду, тільки спочатку давайте домовимося. Я голосистий Півник-Когу- тик і дітей співучих люблю.

Спочатку відгадайте, який звук співає пісеньку, а потім і самі заспі­вайте.

•    Що за жук наставив ріжки

І дзижчить до мене з книжки?

То не жук, а буква «Ж»

Кожну книжку стереже!

•    Йти ослиську неблизько,

Підсковзнувся ослисько,

Підсковзнувся ослисько

І голосить: «Ой, слизько!».

(Діти виконують пісню «Усмішка», сл. М. Пляцковського, муз. В. Шаїнсь- кого) (див додаток).

—  Так з піснею і прийшли діти разом з Півником-Когутиком на со­нячну галявину. А посеред галявини на великому лопуху колобок ле­жить, дітей чекає.

IV.            Підсумок уроку

—  Завдання якої тварини було найважчим?

—  Чия завдання було найцікавіше?

—  Що нового дізналися?

—  Чого навчилися?

—   Вчилися виділяти перший і останній звуки в словах, визначати кількість складів. Складали модель слів, схему речень. А ще вчилися ра­зом долати труднощі, колективно виконувати завдання.

Настав час скуштувати колобок. Сподіваюсь, ви ще нічого смачні­шого не їли!

Додаток

УСМІШКА

Слова Михайла Пляцковського, музика Володимира Шаїнського Переклад з російської Тамари Коломієць

Від усмішки хмарний день ясніш,

Від усмішки засія веселка в небі...

Поділись усмішкою щедріш —

І вона не раз повернеться до тебе.

Приспів:

І тоді хмарки склика В танець музика дзвінка,

І на скрипці грає коник найніжніше...

Із блакитного струмка починається ріка,

Ну, а дружба починається з усмішки.

Від усмішки сонячної вмить Найсумніший дощик плакать перестане.

Сонний ліс ураз загомонить І заплеще, мов долоньками, листками.

Приспів.

Від усмішки йде до всіх тепло До слона і навіть до малої мишки...

Тож нехай, щоб добре всім було,

Ніби лампочки, вмикаються усмішки!

Приспів.