Урок-мандрівка до країни Читанії

Урок-мандрівка до країни Читанії

Тема: «Маленькі казки багато розуму дають (урок позакласного чи­тання)».

Мета: поглиблювати знання учнів про казку як вид усної народної творчості; вчити визначати головну думку казки; розвивати вміння читати вголос, мовлення, пам’ять, увагу; виховувати інтерес до народної твор­чості, збагачувати словниковий запас.

Обладнання: «екран телевізора», електрифікована таблиця, малюнок із зображенням Андрійка-грамотійка, лист від незнайомця, виставка книг, атрибути для інсценізації казки, ілюстрації до прочитаних казок.

Тіш уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

І.       Організаційна частина

Учитель

Проспівав дзвінок —

Починається урок.

З ласки,

Маминої казки,

З щирого старання,

Гомінких пісень...

Добрий день вам, діти,

Добрий день!

II.                   Мовна розминка

1.        Вправи на дихання.

1)       Швидко й глибоко вдихнути носом із подальшим тривалим і спокійним видихом через рот, повільний видих при звукові [ф], [с], [ні].

2)        «Комарики» — імітування звуку [дз] — (голосніше, тихіше).

3)        Читання групи складів на одному диханні.

Ах-ох-ух

Ах-ох-ух-ах-ох-ух

Ах-ох-ух-ах-ох-ух-ах-ох-ух.

4)        Читання речення на одному диханні.

Прилетіла сорока до білки:

—   Ти зроби мені, білко, сопілку!

2.        Вправи на розвиток артикуляції.

1)       Вимова складів: пошепки — голосно; повільно — швидко. Ло-ра-ру-ле;

рі-ро-ли-лу;

ре-лі-ри-ла.

2)        Робота зі скоромовками.

Початок скоромовки записаний анаграмами.

Проговорювання скоромовок у різному темпі. Спочатку прочитайте повільно, далі — у звичайному темпі, нарешті — швидко.

Сві пшка на пшкапівюн...

(Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак півню:

«Ти не вмієш так, як я, так, як ти, не вмію я».)

аН днійо оссні виоскій...

(На одній сосні високій десь-колись жили сороки, дві сороки-білобокі, одинокі дві сороки.)

—    Увага! Пряме включення зі знімального майданчика телепрогра­ми «Вік живи — вік учись». Сьогодні тут триває конкурс скоромовок. Отож, послухаємо виступи деяких його учасників.

(Кілька учнів читають скоромовки з «екрана телевізора».)

III.              Повідомлення теми й мети уроку

—  Сьогодні у нас урок позакласного читання на тему: «Маленькі каз­ки багато розуму дають».

На вас чекає чарівний світ казки.

Як казка прийшла до нас? (Розповідали бабусі, дідусі, батьки, з теле­екрана, зі сцени театру, з книжок.)

—   Які казки запам’яталися найбільше?

—   Казка — давній і мудрий порадник. Це вона дає перше уявлення про добро і зло, правду і неправду, чесність, справедливість. Дитинство невіддільне від неї.

Казки є авторські й народні. Народні казки виникли раніше, ніж люди навчилися писати. Тому їх не записували, а переказували одне од­ному. При переказуванні ці казки змінювалися. Ім’я автора забувалося за давністю. Казка ставала народною.

IV.              Опрацювання теми уроку

1.                   Огляд виставки.

—   Які книжки сподобалися на виставці?

—   Які з них ви вже читали?

—   Яким словом можна назвати твори, які містять ці книги? (Казки)

2.                    Розповідь учителя.

—     Не за горами високими, не за морями глибокими, не за піска­ми сипучими, а у звичайній шкільній бібліотеці стояли у шафі на по­лицях книжки. Вечорами, коли читачі розходилися по домівках, герої творів оживали й починали веселитися, ділитися враженнями, розпові­дати про свої пригоди.

Якось увечері мешканці однієї з полиць розпочали суперечку, з’ясовуючи, кого з них більше люблять діти. Сперечалися, сперечалися, аж до бійки дійшли. Не витримала цього неподобства шафа, нахилилася, й усі книжки попадали на підлогу. їхні ж герої розлетілися хто куди.

Ну й плутанина вийшла! Дід Андрушка тягне з городу не ріпку, а щуку за хвоста. Омеля впіймав Лисичку в ополонці та повісив сушити її на сонці! Три поросятка сховалися під ріпкою, наче під великою квіт­кою, а Вовк на море дмухає й золоту рибку неводом тягне.

Що ж робити? Як допомогти героям повернутися до своїх казок?

—    Потрібно негайно провести їх до країни Читанії,— запропонував Андрійко-грамотійко.— Там королева Казка неодмінно розставить усе по своїх місцях!

Тож вирушаймо у мандрівку й ми!

3.                    Казковий лабіринт.

—   Шлях до чарівної країни лежить казковим лабіринтом. Аби не за­блукати, треба триматися за провідну ниточку. Щоб вона не обірвалася, вибирайте тільки правильні відповіді.

1.        Дюймовочка з’їдає за день:

а) два пшеничних зернятка;

б)  половинку пшеничного зернятка;

в)  «Баунті» — райську насолоду.

2.         Карета Попелюшки перетворилася на:

а) кавун;

б)  гарбуз;

в) двокімнатну квартиру.

3.        Чарівна вода з копитця перетворює на:

а) ведмежатко;

б)  козенятко;

в)  кошенятко.

4.        Чим пригощала Лисичка Журавля?

а) Тістечками;

б)  кашею;

в)  шашликами.

5.        Як звати мишенят?

а) Тарапунька і Штепсель;

б)  Гвинтик і Шпунтик;

в)  Круть і Верть.

6.        Чим був намащений солом’яний бичок?

а) Сметаною;

б)  медом;

в)  смолою.

7.        Яким був ключик у Буратіно?

а) Золотим;

б)  бронзовим;

в) дерев’яним.

4.                   Читання листа від незнайомця.

—    Нарешті вийшли з лабіринту! Перед нами розкинулося безмеж­не синє море.

—   Дивіться, дивіться! — загукав Андрійко-грамотійко. — Хвилі ви­несли на берег пляшку, а в ній — лист. Читаймо швидше!

«Доброго дня, дорогі діточки! Зі мною трапилося нещастя: котився я доріжкою, а сильний вітер підхопив і відніс мене хтозна куди. Спочат­ку я опинився у незвичайному будинку, в якому жило семеро мешкан­ців: мишка-скряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, ли- сичка-сестричка, вовчик-братик, кабан-іклан, ведмідь-набрідь. Добре,
що вони й мені дали притулок, але грізний собака нас налякав, і всі розбіглися хто куди.

Зустріла мене добра рогата сіра мама й запросила в гості до своїх ді­точок, та я відмовився, бо в господині й без мене клопоту вистачає.

Покотився собі далі. Дорогою бачив дивних приятелів, які пригоща­ли одне одного з тарілочки кашею та з глечика окрошкою. Не став я їм заважати, обминув й опинився біля хатинки, в якій жили двоє друзів: один на скрипочці грав, а другий усе співав. Та не пощастило співако­ві — підманула руда хижачка, ледве я встиг повідомити про це його стар­шого товариша. Виручили неслуха з біди!

Так непомітно докотився я до річки. Маленький хлопчик узявся пе­ревезти мене у своєму човнику, та схопила нас зла баба. Хотіла мене в піч засунути, проте я спромігся вибратися і втекти.

На шляху зустрілася якась дивна жінка, що йшла з кошиком зби­рати рибу в лісі. Зрозумівши, що мені з нею рухатися не в одному на­прямку, покотився я ліворуч. Тут наздогнали хлопці. Звали їх Верниго- ра, Вернидуб і Крутивус. Багато цікавого розповіли, та часу було в них обмаль: поспішали у справах.

Я помітив під кущем поранену пташку й допоміг їй дістатися до ха­тинки, в якій жили дід та баба. Сам же знову залишився без притулку... Поверніть мене, будь ласка, додому!»

—    Хто міг написати цього листа? Кого рятувати? Куди повертати? В яких казках він заблукав? — замислився Андрійко.— Друзі, допо­можіть розібратися!

(Відповіді учнів.)

5.                    Вікторина: «Хто? Хто! Хто...»

—   Коли все було з’ясовано, постала задача перебратися через море. Несподівано з повітря з’явився чарівний місточок. Ступати по ньому слід дуже обережно й уважно. Кожен крок — правильна відповідь, інак­ше одразу ми всі опинимося у воді.

Вікторина «Хто ? Хто! Хто...»

прогнав ледачих мишенят із-за столу? перелякав Пана Коцького? жив у лампі Аладціна?

був мудрим правителем Смарагдового міста? подорожував із гусьми? допоміг витягнути ріпку? перетворився на прекрасного лебедя? побував у Задзеркаллі? спав на горошині? викрав Кая?

6.                   Робота з електрифікованою таблицею.

—      Нарешті мандрівники дісталися до країни Читанії. Проте до кого звертатися по допомогу? Ось будинок із вивіскою «Бюро літературних знахідок». Можливо, там герої знайдуть свої казки? Завітаймо всереди-

—        Будь ласка, заходьте! — зустріла подорожніх привітна бабуся.— Все, що загубили, шукайте та знаходьте! Я покажу, що є у шафках. Ви тільки, будь ласка, уважно дивіться. Можливо, на котрійсь із наших по­лиць знайдете те, що загубили колись!

Андрійко-грамотійко швидко розібрався, що до чого, і повернув усе власникам.

А ви, друзі, здогадалися, кому саме?

Черевичок                                                         Івасик-Телесик

золотий ключик                                               Попелюшка

чоботи                                                                Коза-дереза

колосок                                                              Півник

човник                                                                Буратіно

кленовий листок                                              Кіт у чоботях

пір’ячко                                                             Котигорошко

булава                                                                Кривенька качечка

7.                    Фізкультхвилинка.

Не можем без казки у світі ми жити, 
бо казка нас вчить, як потрібно дружити, як зло подолати.

Робимо вправи разом із казковими героями: Буратіно потягнувся,

Раз нагнувся, два нагнувся, Руки в сторони розвів — Мабуть, ключик загубив.

А щоб ключик відшукати, Треба нам навшпиньки стати.

Айболить

Увага!

Всі дихайте! Не дихайте!

Все в порядку, спочивайте. 
Дружно руки підіймайте,

Все чудово,— опускайте. 
Нахиліться. Розігніться. 
Станьте прямо, усміхніться.

Так, я оглядом задоволений,

Бо ніхто з дітей не хворий.

Всі веселі, всі здорові,

До навчання всі готові!

8.                    Інсценізація казки «Як глечик лисицю втопив».

—    До кожного з вас на парту залетів кленовий листочок, на ньому написані букви. Вам треба згадати казки на задану букву. Цей листочок є вхідним квитком до театру. До вашої уваги — казка «Як глечик лиси­цю втопив».

Автор. Були собі дід і баба. Пішли вони в поле жито жати. А на по­лудень взяли глечик молока. Баба й каже до діда...

Баба. Де б оце поставити нам глечик з молочком?

Дід. Постав, стара, в кущик.

Автор. Баба й поставила.

Автор. От почали вони жати. Жнуть та й жнуть, а лисичка прибіг­ла й випила молочко, а голови назад не вийме. Ходить лисичка, голо­вою крутить та й каже...

Лисичка. Ну, глечичку, пожартував, та й годі вже. Відпусти мою голівоньку! Буде ж тобі, голубчику, буде!

Автор. Не відстає глечик, хоч ти що роби!

Лисичка. Почекай же, проклятий глечику, не відстаєш, так я тебе утоплю!

Автор. Побігла лисичка до річки глечика топити. Вбігла вона в річ­ку, всунула голову у воду — повен глечик і набрався води. Так глечик за собою на дно і лисицю потягнув.

—   Що засуджує казка?

—   Який би ви малюнок намалювали до казки?

9.                    Робота в групах.

«Прокурори» — учні, які повинні звинувачувати лисичку, знайти не­гативні риси.

«Адвокати» — виправдовують лисичку, знаходять позитивне у вчинках. «Судді» — виносять остаточне рішення.

10.           Обговорення прочитаних казок.

—    Бачу, діти, вам цікаво в цій країні. Ви з нетерпінням чекаєте по­яви королеви Казки. Щоб швидше минув час, давайте пригадаємо, які казки ви читали вдома.

(Діти розповідають, які казки читали вдома. Учениця переказує прочитану казку. Учень зачитує уривок із своєї казки.)

—   Чого вчить казка?

—   Хто з героїв казки вам сподобався?

—   Хто автор казки?

—   Знайти слова в казці, в яких втілено її головну думку.

11.          Читання та обговорення української народної казки «Зайчикова

хатинка».

1)       Читання казки вчителем.

2)        Первинне сприйняття казки.

—    Скільки героїв у нашій казці?

—   Чому плакав зайчик?

—   Хто допоміг зайчику?

3)        Словникова робота.

Діти читають на картках слова і синоніми до них, пояснюють незрозумілі слова.

4)        Читання казки учнями («ланцюжок»).

5)       Читання казки мовчки.

6)        Читання казки за особами.

7)        Розглядання малюнків до казки.

—   А який малюнок зробили б ви до казки?

8)        Бесіда за змістом казки.

—   Хто з героїв казки сміливий?

—   Що ви можете сказати про собаку і ведмедя?

—   Як закінчується казка?

—   Діти, що вам сподобалося у казці? Чому?

У.     Підсумок уроку

Учитель. А тут і сама королева Казки з’явилася!

Королева Казки. Любі мої герої! Я рада, що ви завітали до нашої країни. Не варто сваритися та сперечатися. Всіх вас діти люблять, доб­ре знають казки! В цьому я переконалася, стежачи за мандрівкою. Тож, веселіться, розважайтеся цього святкового дня, а горю вашому я спро­бую зарадити.

Учитель. Ось так закінчилася ця дивна історія.

Всі герої повернулися до своїх казок, і ви зможете знову зустріти­ся з ними.

—   Що сподобалося на уроці?

—   Про що ви розповісте своєму товаришеві?