КОМП'ЮТЕР ЧИ КНИГА

КОМП'ЮТЕР ЧИ КНИГА

1-й ведучий. Сім чудес світу створили люди.

Та є ще одне, не менш дивовижне. Воно відоме всім, але ми так звикли до нього, що рідко замислюємося над його цінністю. Це – книга!

2-й ведучий.

 Усі ми знаємо, що символом Всесвіту є восьмигранник. Отож є восьме чудо світу. І, припустивши, що цим восьмим чудом світу є книга, ми не помиляємося. Ось воно –століть велике диво!

1-й учень.

Книга – то і світло дня,

Книга – то і зорі ночі –

Моє життя, моя надія,

Мій розум, серце моє, очі.

2-й учень. Книга – скарбниця людського досвіду, накопиченого тисячоліттями. Сила її безмежна, бо вона відкриває перед людьми безмежний світ.

1-й учень.

Книго! Порадниця й утішниця

В цьому світі безбережному,

Суворому й безжалісному.

2-й учень.

Дякуємо тобі, книго!

Тонесенька свічечка в непроглядні сивому...

Тож хай горить твій вогник завжди –

Серцю – отрада, розуму – джерело.

Бібліотекар. Які красиві слова звучать сьогодні на честь книги! Та за вікном уже XXI століття. І книга тепер уже не єдине джерело інформації. Радіо, телебачення, комп’ютерні мережі стали конкурентами книги в результаті технічного прогресу.

1-й учень.

XXI вік!..

Прогресу вік...

І в цьому йому слава!

А совість? Людяність? Порядність?

Все те, що з книг,

Тепер не в моді вже?

Тепер не треба людству це?

Невже помер читач?..

Бібліотекар. І сьогодні ми проводимо засідання дискусійного клубу старшокласників із теми: «Комп’ютер або читання?». Мета нашого заходу: з’ясувати, чи дійсно книга вже відслужила людству і сьогодні, у час інформаційного вибуху, комп’ютер та різноманітні інформаційні технології витіснили книгу на останнє місце, з’ясувати, чи дійсно книга в житті молоді відійшла на другий план, чому зник інтерес до книг, відсутня потреба молодих людей у читанні? Щоб вирішити ці питання, а саме: що нам допомагає бути більш поінформованими – книга чи комп’ютер, ми поділили зал на дві частини. Ліворуч – ті, хто за книгу. Праворуч – ті, хто за комп’ютер. У центрі – експертна група, яка складається із письменника, педагога, бібліотекаря, психолога і читача. Вислухавши їхні твердження, зробіть для себе вибір: яке джерело інформації – книга чи комп’ютер – для вас є найважливішими. Перш ніж надати слово членам експертноїьгрупи, послухаємо захисників книги, які присвятили їй гімни.

Тож слово тим, хто захищає книгу.

1-й учень.

Я – Книга! Божа я рабиня!

Роду і народу берегиня!

Неначе зірка провідна,

Всіх освічу і освячу,

Щоб рідне слово

Не забули зроду.

Я, мов цілющою водою,

Вас причащаю колядою

І віщим словом Кобзаря.

І воскреса народ зі мною...

Я світоч правди і науки, якби не я,

Народ би був, неначе у пітьмі.

Мовчав би глухо, неначе всі німі...

Але є я! І слава Богу! Я вічно буду жити.

2-й учень.

Розгорнута книга нагадує птаха в польоті,

Є в цьому щось хвилююче і значуще.

Розгорнута книга –

Як розпростерті крила.

Я заглиблююсь в неї і відчуваю,

Що крилатію сам.

Крила книги – мої крила.

В. Базилевський

3-й учень.

Хто з книгою в житті єднається,

Тому в житті усе вдається.

Він долає всі вершини.

Книга – помічник і порадник для людини.

Хто з книгою – той мало плаче

І жде його в житті удача.

Він уміє працювати,

Вчитись і відпочивати.

Хто з книгою той не сумує,

Над загадками мудрує.

Він сміло в світ великий йде,

Компас-книга його по життю веде.

Бо книга – це прекрасно! Здорово!

Чудово! Ясно!

З нею доступні для людини

Всі дороги, всі життя стежини.

4-й учень. Тривалий час книга була єдиним і основним джерелом інформації. Сьогодні світ переживає процес бурхливої інформатизації. Інформаційний вибух – стверджують учені. Звичайно, книзі, друкованим джерелам інформації з таким «вибухом» не впоратися. І дуже добре, що з’явилися комп’ютери, за допомогою яких ми можемо читати тексти, переглядати малюнки, схеми, таблиці, грати у цікаві ігри, слухати музику. Молодь потягнулася саме до електронних носіїв інформації. Статистичні дані За рік молоді люди:

– 50000 годин витрачають на відеоігри;

– 250000 годин пишуть СМС;

– 10000 годин говорять по мобільному;

– 2000 годин дивляться телевізор;

– 5000 годин дивляться комікси та розважаль- ні журнали.

Скачують із мережі Інтернет:

– 2 мільярди мелодій для мобільників;

– 2 мільярди пісень і фільмів.

5-й учень. Зверніть увагу: відеофільми, пісні, ігри, музика, СМС тощо. Все це – передусім втіха, задоволення. Звичайно, без цього молоді не обійтись. А де ж заняття, що відповідають навчальним, професійним потребам та інтересам. Читання тексту на комп’ютері – прагматичне, інформаційне, поверхневе. Таке читання виховує тільки інтелект. Та людина це ж не просто інтелект, а інтелект, який повинен вміти співпереживати, співчувати, розуміти, проникати у внутрішній світ інших людей, розуміти їхні думки і почуття. Цього навчить тільки книга! Я в цьому переконана.

6-й учень. Значний відсоток сучасної молоді не бажає читати, вважаючи читання справою нудною, обтяжливою. Так, дійсно, читання – це дуже важливий процес, який вимагає уваги, напруження, фізичних та розумових сил. Та тільки книги дають можливість стати гармонійно розвинутою особистістю, сформувати високі художні смаки, навчити мистецтву любові, милосердя і добра. Вольтер стверджував: «Читання возвеличує душу!». Я із цим згодна. Я – за книгу! Ера комп’ютерів, Інтернет... Міліє душа... Забутий поет... Якими розумними не були б машини, та душу в них не вдихнеш. Комп’ютер – він тільки помічник книзі, доповнює її, та ніколи не замінить повністю. Тільки суспільство читаюче може бути суспільством мислячим.

Бібліотекар. А зараз надається слово захисни- кам комп’ютерних технологій.

1-й учень. Ми живемо в епоху екранних технологій сприйняття інформацій. Комп’ютер є центром нашого інформаційно-цифрового життя, телевізор – центром нашого світу розваг. Як здорово, що тільки одним рухом «мишки» можна перейти на інший сайт, одним натисканням кнопки «дистанційки» можна переключити канали телепередач. Моя мрія, щоб у школі класи були обладнанні комп’ютерами, інтерактивними дошками, тобто, так звані, мультимедійні класи. Це б захистило нас від архаїчних методів викладання, від учительського диктату, від безпросвітної скуки на уроці. На жаль, наші вчителі є емігрантами цифрового світу, а ми, сучасні школярі, мріємо щоб вони були його громадянами, щоб вони були з комп’ютером на «ти», щоб вони знали, що таке «джипіес», «сіді-ром», «флікр», «скайп» та інше. Ми впевнені, що тільки добре володіючи комп’ютером, учителі зможуть навчити нас нестандартно мислити, критично ставитися до інформації, зможуть привити навички активного розв’язання проблем. Так, наші вчителі можуть допомогти нам із розумінням прочитаного, навчити висловлювати власні думки, оволодіти певним обсягом знань, формувати свідомість, характер. Та нам цього замало. Ми живемо у XXI столітті, технічний прогрес подарував нам нові цінності. Комп’ютери почали активно за- повнювати наше життя. І я віддаю перевагу комп’ютеру. Та хіба тільки я? Кількість користувачів Інтернету в Україні щомісяця збільшується понад 350 тис. осіб і становить уже більше 5 млн. Інтернет – це оперативність. Кожні 5–15 хвилин йде оновлення інформації. Цілком зро- зуміло, що це неможливо ні в яких інших засобах інформації.

2-й учень. За вікном двадцять перше століття: Вік прогресу, логіки, проблем. Як може вижить людство В такий космічний, надпотужний вік? Летить життя, воно спішить, Крізь призму років і століть. Вік інформації!.. Як за всім поспіть?.. Тож без комп’ютера нам всім не вижить...

3-й учень. Комп’ютеру, мій друже вірний, Відверто я тобі скажу, Що нині я – твій раб покірний. Усе сиджу, сиджу, сиджу Перед тобою. Ніч не сплю. Живу лише життям я віртуальним. Нема ні друзів, ні кохання... Лиш монітор та мишка Мені потрібні у житті

Бібліотекар. Слово надається письменникові.

Письменник. Комп’ютер – це невід’ємний атрибут сучасного життя. Та живуть і ще довго не вмруть книжки. І безсмертні вони тому, що в них живе і не вмирає саме людство. Товсті, тонкі, корисні, навчальні, радісні, сумні, яскраві, маленькі – вони різні. Вони у книжкових магазинах, бібліотеках, у шафах наших домівок. Їх так багато. А їх все друкують і друкують. І все тому, що людство просто не уявляє свого життя без книг. Тривалий час вони були провідниками доброти і милосердя, джерелами знань, учителями, які виховували і навчали, вони розважали людство, тішили й веселили. І ще довго і довго саме книги будуть служити людям, несучи золоті зерна мудрості у скарбницю людську. Борис Ігор Антонич написав чудові слова про книгу: «Не мій, не твій, а Скарб усіх нас спільний». І це дійсно так, книга таїть у собі мудрість для багатьох. Книги збирають перлини людської думки і передають їх нащадкам. І будьте впевнені, книги збережуться навіки.

Педагог. Комп’ютер – це здорово! Та «комп’ютеризація» сьогоднішніх підлітків має і свої недоліки. Я зупинюся на п’ятьох тривожних моментах, пов’язаних із цим явищем. 1. Одноманітність та функціональність щоден- ного буття: використовуючи кожну вільну хвилину, відсуваючи убік усе необхідне, учень сідає за комп’ютер, нагадуючи вправного робота. Він настільки комп’ютерозалежний, що відмовляється від інших інтересів (у тому числі й читання). І сумно те, що він не усвідомлює своєї трансформації. 2. Комп’ютер із засобу технічного перетворюється на володаря буття молодої людини. Людина і машина міняються місцями – людина стає додатком комп’ютера, який поглинає її життя, обмежує сфери інтересу, визначає пріоритети. 3. Віртуальне життя, яким захоплюється молода людина і в якому їй здається, вона почувається «господарем», віддаляє її від життя реального, значно складнішого. Таким чином молода людина відокремлюється від проблем, необхідності їх розв’язувати. Так поступово людина стає чужою серед своїх, глухою до справжнього болю і життєво некомпетентною. 4. Відбувається заміщення спілкування з рідними, близькими, однолітками, спілкуванням із комп’ютером. Потреба у спілкуванні з людьми приглушується, звужується. 5. Ну і останнє, втрата фізичного, психічного та соціального здоров’я певної частини молоді. Та при всіх «мінусах», хай буде комп’ютер! Але трохи позаду книги. Бо книга є найпершою. Вона була, є і буде завжди невід’ємною частиною світової культури. Кожна книга містить у собі заряд енергії, який впливає на читача і спонукає роботу уяви, пам’яті, думок. Спілкування з літературним словом дає насолоду. А така насолода, емоційна спрямованість і є невід’ємною частиною духовного розвитку. Читання – це праця. А телебачення, комп’ютер, здебільшого – розвага. Розважатися легше, ніж працювати. Доведено, що процес читання потребує високої розумової активності. Читаючи, людина залишається один на один із книгою. Йде, так би мовити, діалог між людиною і книгою, діалог, який потребує роботи розуму і серця. А це дає людині незабутні знання й відчуття.

Бібліотекар. У народі кажуть: книга навчить як на світі жить. Соціологи та психологи давно дійшли думки, що читання розвиває інтелект, формує духовно зрілу, освічену, гармонійну особистість. Погляд на книгу як просто на традиційне джерело інформації дещо однобокий. Інформаційна її функція, безперечно, дуже важлива для людства. Але крім цього книга – матеріальний предмет – виконує ще й інші функції, зберігаючи соціальну та культурну пам’ять. Сьогодні все частіше можна почути, що бібліотеки з електронними носіями інформації, так звані віртуальні, дуже скоро остаточно знищать традиційні бібліотеки. На запитання, чи наступить кінець бібліотеці як соціальному організмові, я відпові- даю категорично: «Ні!» – з причин практичної, психологічної і, врешті, духовних властивостей цієї установи. Книга як матеріальний об’єкт не має естетичного замінника. Я упевнена, що читати книги з комп’ютера – одна справа, а читання безпосередньо книги друкованої – інша. Так, «комп’ютерну революцію» не зупинити. Та й книг же видається у світі усе більше і більше. Для великої кількості людей комп’ютер не замінить книгу, яка допомагає у навчанні, вирішенні різного роду проблем, питань, задач. Книга сприяє виробленню ціннісних орієнтирів, впливає на формування інтелекту, культурного рівня людини. Саме книга сприяє вихованню душі людської. І це незаперечний факт. Із таким розвитком комп’ютерної техніки може настати час, коли друкована книга буде значно до- рожчою, ніж комп’ютер. Але книга буде жити! Поки буде людство, будуть книги!

Психолог. Нині дуже гостро постала проблема комп’ютерної залежності молоді. Із усіх можливостей комп’ютера найчастіше обираються ігри, зміст яких не виховує і не розвиває. Різними комп’ютерними ефектами створюється ілюзія участі, що цілком поглинає душі та розум молоді й призводить до неадекватного сприйняття реальності. Звичайно, для психіки молоді легше поринати у віртуальну реальність, ніж сприймати реалії оточення з його проблемами та негараздами. Активність головного мозку людини, котра проводить багато часу за відеоіграми, частково відхиляється від норми. Комп’ютер забирає багато часу, який призначений для сну, а це впливає на психіку і викликає неадекватну поведінку і постійну роздратованість, проблеми у спілкуванні з оточуючими, втому. З часом усе це стає хронічним. Чому ж молодь тягнеться до комп’ютерів? Бо комп’ютер практично вміє робити все, що і людина: пише музику і вірші, малює, грає у шахи, розмовляє і грає з тобою. Так, комп’ютер може дати все, що забажаєш. Та він не підкаже, що тобі необхідно, не порадить, що вибрати. А ще молодь тягнеться до комп’ютерів, бо монітор дає зображення у готовому вигляді, а чи- таючи книгу – треба уявити прочитане. А якщо уява нульова?.. То ж, краще дивитися. Взагалі я вважаю, що тема «Комп’ютер або читання?» невичерпна. Життя показало, що ці два джерела інформації можуть спокійно і мирно співіснувати, доповнюючи один одного. Важливо, щоб у людини вони викликали емоції, співпереживання, доброзичливість, комунікабельність. Бо здатність до співпереживання і прагнення пізнання перетворюється на дію, на активне бажання впоратися самому і допомогти іншому.

 Читач. У сучасному світі панує раціоналізм, культ розуму, а свобода розуміється як право робити що завгодно. Та не може людство жити без істинної освіти, духу пізнання глибоких почуттів, сумління, без сприйняття краси, природи. Все це і є високий рівень духовності. Якщо людина зосереджується тільки на матеріально- му, рано чи пізно вона все одно буде незадово- лена своїм життям, навіть за умови досягнення високого матеріального достатку. Призначення книги – піклування духовністю людини. Так, комп’ютер впливає на інтелект, та іноді спричиняє низку негативних впливів, особливо на несформовану особистість, відносно людських цінностей. Є знання (інформація), є судження. Першим людина просто володіє, друге застосовує на практиці. У формуванні су- джень провідне місце займає книга. Так було й так буде. Завжди будуть читачі! Від імені всіх читачів, я хочу сказати прекрасні слова, які Леся Українка вклала в уста чарівної Мавки, трохи її перефразуючи. Я – читач! Ні! Я – не вмер! Я вічно буду жити, Я в серці маю те, що не вмирає: Любов до книги, жагу до знання. І гімн співаю книзі я безцінний, І прославляю я її в віках! І я підтримую судження, що «тільки суспіль- ство читаюче, може бути суспільством мислячим».

 Бібліотекар. Вислухавши виступи на захист книги і на захист комп’ютера можна підбити підсумки. Книга була, є і буде одним із основних джерел інформації. Та крім інформаційної функції, основою залишається і здатність книги «возвеличувати душу», особливо у такий непростий час. Великі можливості в інформаційній діяль- ності людині надає комп’ютерна мережа Інтернет. Та комп’ютер і благо, і зло.

Плюси комп’ютера:

– Розширення можливостей для самостійної роботи молодої людини.

– Майже нічим необмежений доступ до інформаційних ресурсів.

– Свобода інформаційного обміну.

– Можливість стати членом віртуальної спільноти, спілкуватися з людьми з усього світу (чати, блоги, електронна пошта).

– Можливість набути нових компетенцій.

– Ефективніше використання часу.

Та є й мінуси. А саме:

– Зменшення «живого» спілкування.

– Відмирання традиційної культури читання, культу книги.

– Комп’ютерна залежність різних форм аж до психологічних розладів.

– Розширення доступу до небажаної інформації (насилля, жорстокість, порнографія тощо).

– Загроза здоров’ю (гіподинамія, втрата зору та інше).

– Порушення авторських прав, плагіат, розголошення конфіденційної інформації. А висновок, я думаю, такий: оперативне і повноцінне забезпечення інформаційних потреб людства може бути здійснено і книгою, і комп’ютером при їх тісній співпраці.

1-й ведучий. Історія – найвищий наш суддя – Все занотовує і дні, і місяці. І, як господар, ставить все на місце У долі нашого життя. Спресовує події у вінок – В тісні рядки дрібненьких літер. Цікаво?.. А який зведуть на згадку про наш вік Нащадки монумент? Чи книгу?.. Чи комп’ютер?..

 2-й ведучий. Кому коштовності, А хто збирає гроші... Та кожен знає, що є перли Від багатства дорожчі. Це – знання, це – розум людський. І світом той володіє, Хто вчитися вміє. Бібліотекар. На цій ноті ми закриваємо за- сідання дискусійного клубу. Пам’ятайте, що «важливо знати не те, що є, а те, що корисно». Ці слова належать Ж-Ж. Руссо.