Фізична культура

Фізична культура — складова загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, інтелектуаль­них і морально-вольових якостей людини з метою всебічного гармоній­ного розвитку її особистості; це сукупність матеріальних і духовних цінностей, що накопичені суспільством з цією метою.

Фізична культура — це єдність практичної та психічної діяльно­сті, під час якої людина взаємопов’язана з суспільним і природним се­редовищем. Чим різноманітнішими будуть ці зв’язки, тим різнобічні­шим буде розвиток людини, вищим її культурний рівень, і, як резуль­тат, універсальніші її зв’язки із середовищем.

У своїй основі фізична культура, як і кожна з видів культури, має духовну і матеріальну форми вираження.

Її духовна форма прояву виявляється у зростанні загального інте­лекту людини, у зміні її психоемоційного стану, розумових здібностей, у надбанні науково-теоретичних знань у галузі фізичної культури та спорту, інших гуманітарних та біологічних наук (психології, педаго­гіки, соціальної психології, анатомії, фізіології, гігієни, біомеханіки) та в їх раціональному використанні у повсякденному житті.

Матеріальна форма прояву фізичної культури — це розвиток фі­зичних якостей людини, зміни структурно-функціональних параме­трів людського організму в цілому та його окремих систем і органів, а також функціональний зв’язок між ними.

Ступінь розвитку як духовної, так і матеріальної форм прояву фі­зичної культури залежить від рівня розвитку суспільства (соціально­го, політичного, економічного, наукового, духовного), а також наяв­ності та стану матеріальної бази (стадіонів, басейнів, спортивних кор­тів і майданчиків, зал, палаців, спортивних приладів та інвентарю, спортивної форми тощо).

Поняття «фізична вправа» пов’язане з уявленням про рух, рухові дії, рухову діяльність.

Рух — це моторна функція організму, що виражається в зміні по­ложень тіла або його частини.

Рухова дія — це цілеспрямована низка рухів для розв’язання кон­кретного завдання. Поєднання певних рухових дій дає можливість здій­снювати цілісну рухову діяльність.

Фізичні вправи — це основний засіб фізичного виховання, тобто ру­хові дії, що дібрано для розв’язання завдань фізичного виховання. На­приклад, ходьба лише тоді набуває значення адекватного засобу фізич­ного виховання, коли вона має раціональні форми та коли її вплив на організм забезпечуватиме виховання фізичних якостей. За допомогою фізичних вправ формують рухові вміння, розвивають фізичні якості та функціональні можливості організму.

Найбільша питома вага у розв’язанні завдань фізичного виховання припадає на фізичні вправи. Це зумовлено тим, що фізичні вправи:

•  як системи рухів виражають думки та емоції людини, її ставлен­ня до навколишнього середовища;

•  є одним зі способів передавання суспільно-історичного досвіду в галузі фізичного виховання;

•  впливають не лише на морфо-функціональний стан організму, але й на особистість, яка їх виконує;

•  можуть задовольнити природну потребу людини в рухах.

У психологічному аспекті фізичні вправи — це довільні рухи, що виконують свідомо, вони спрямовані на досягнення конкретного ре­зультату (ефекту) відповідно до конкретних завдань фізичного вихо­вання. Виконання фізичних вправ тісно пов’язане з активною розу­мовою діяльністю, визначенням способу дії, оцінюванням умов дії та керуванням рухами, вольовими зусиллями, емоціями та іншими пси­хологічними процесами.

У фізіологічному сенсі фізичні вправи характеризують перехід ор­ганізму на підвищений рівень функціональної активності порівняно зі станом спокою. Діапазон цього переходу залежить від особливостей вправи і може бути значним. Легенева вентиляція може зростати біль­ше ніж у ЗО разів, споживання кисню — більше ніж у 20 разів, хвилин­ний об’єм крові — більше ніж у 10 разів.