Етика 2 клас Тема. Секрети вихованих людей. У країні добрих і ввічливих людей

Етика 2 клас

Тема. Секрети вихованих людей. У країні добрих і ввічливих людей 

Мета: узагальнити знання учнів про секрети вихованої людини, про правила поведінки вдома, у школі, в громадських місцях; спонукати до піклування про рідних, близьких, оточуючих; виховувати любов та пошану до оточуючих людей.

Обладнання: вислови «Будь справжньою людиною», «Життя дається людині на добрі справи», «Добрий день», «Добрий ранок», «Здрастуйте», «Будь ласка».

ХІД УРОКУ

I.   Організація класу

Учитель

«Здрастуйте!» — мовлю за звичаєм.

«Доброго дня Вам!» — кожному зичу я.

«Доброго дня Вам!» — людям бажаю.

«Доброго дня Вам!» — гостей вітаю.

І посміхаються у відповідь люди!

Добрі слова ж бо для кожного любі!

Сійся-родися Ніжне «Будь ласка»,

Вдячне «Спасибі»,

«Вибач» — тремтливе.

Слово у серці, як зернятко в ниві,

«Доброго ранку», «Світлої днини» —

Щедро даруй ти людям, дитино.

«Будь ласка», «Спасибі», «Будьте здорові», —

Слова необхідні і корисні в мові.

Приємно їх чути від мами, від вчителя й просто знайомих. Тож радьмо: частіше їх, друзі, вживайте,

Даруйте сміливіше радісний настрій.

І кожен свій день, як завжди, зачинайте Із слів: «Добрий день», «Вітаю», «Здрастуй».

II.    Повідомлення теми уроку

—  Дорогі діти! Сьогодні ми зустрілись на урок, щоб провести роз­мову. Але цей урок буде незвичайний. Бо я хочу провести вас у чарівну країну.

Готуючись до цієї зустрічі, я хотіла провести її так, щоб у нас з вами вийшла щира розмова, така розмова, яка буває між рідними та близькими людьми. Тому невипадково я запросила вас сісти так, щоб діти сиділи біля своїх батьків, а батьки — поряд із дітьми, а всі ми утворили велике коло, адже ми теж сім’я.

У житті людина робить різні справи — добрі і не зовсім добрі, погані і просто жахливі. Зазвичай вона бажає добра іншим. Та інколи забуває про зовсім зрозумілі перестороги, що чинити необхідно добро, а остері­гатися зла.

Людина починається з країни дитинства. Вона, як ріка, що бере свій початок із чистих джерел. А як необхідно жити в цій країні? Дружно! Розкажіть про це, діти.

1-         й учень

Дружи з усіма: з деревом, пташкою і комашкою.

Пам’ятай: без твоєї дружби — ох і тяжко їм.

2-          й           учень

Подаруй мамі усмішку, квітку, пісню і сонечко.

Знай: це для неї кращий дарунок від донечки.

3-          й           учень

Не забудь і про плаксу — маленького братика.

Розкажи йому казочку про бубликів в’язочку.

4-          й           учень

Для бабусі тихенько проспівай колискову.

Вір: від слів твоїх ніжних вона стане здорова.

(Н. Михальчук)

III.    Основна частина

Учитель. Добрі, ніжні слова можуть творити дива. Говоріть їх, діти. «Найвище щастя і радість для кожного з нас — спілкуватися з людьми», — писав Василь Олександрович Сухомлинський.

Тож сьогодні на уроці ми будемо вчитися ввічливо розмовляти один з одним, культурно звертатися до друзів, щоб нести людям радість і добро. А робити це можуть тільки добрі і ввічливі діти.

А хто ж такі ввічливі дівчатка?

Хлопчики

—  Чесно кажучи, на ввічливу, охайну, добру дівчинку і подивитися приємно! Такі дівчатка трішки подібні до казкових принцес.

—  Ввічливі дівчатка дуже делікатно розмовляють зі всіма знайомими і незнайомими людьми.

—   Вони ніколи не кричать, не сперечаються, не сваряться і не ви­мовляють грубі, некрасиві слова.

—    Ввічлива, добра дівчинка — справжня хазяйка в домі. Вона не допустить, щоб на книжкових полицях або на столі був пил.

—  Вона охоче вимиє після сніданку або обіду посуд. Підмете підлогу, поллє квіти. Напоїть молоком кошенятко.

— Допоможе бабусі начистити картоплі, випере свої носові хустинки й фартушок.

—  Така дівчинка ніколи не капризує, не вередує.

—  Вона привітна, весела і добра зі своїми друзями, турботливо ста­виться до своїх батьків.

—    І звичайно будь-який по-справжньому ввічливий хлопчик з радістю готовий дружити з такою дівчинкою.

—  Дівчатка! Будьте принцесами!

—  Будьте ввічливими!

Хто ж такі ввічливі хлопчики?

Дівчатка

—   Гарному хлопчику хочеться бути подібним до казкового принца або лицаря.

—  А казкові лицарі і принци дуже, дуже, дуже ввічливі зі всіма хлоп­чиками і дівчатками.

—  У ввічливого хлопчика завжди багато друзів. Він може дружити і з малюками, і з хлопчиками, і з дівчатками.

—  Він ніколи не забуває вітатися, навіть із тими, хто зовсім малень­кий.

—  Ввічливий хлопчик обов’язково поступиться місцем у трамваї або автобусі жінці і навіть дівчинці.

—   Він ніколи не всядеться за стіл, доки за цим столом не займуть свої місця дівчатка.

—  Ввічливий хлопчик обов’язково допоможе дівчинці зняти пальто, подасть кімнатні тапочки мамі і бабусі, допоможе їм по дому.

—   І звичайно, ввічливий хлопчик ніколи не буде ображати дівча­ток.

—  Хлопчики! Будьте лицарями!

—  Будьте ввічливими, добрими хлопчиками.

—  Ми дуже-дуже вас просимо!

Учитель. А тепер послухайте віршик про дівчинку і скажіть, чому на неї всі ображаються.

Я дуже ввічлива і тихенька дівчина!

Тільки не знаю, чого це на мене так сердяться в школі.

Та я ж не чіпаю нікого ніколи,

Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо,

А з цього виходить одне тільки лихо!

Оце я сказала — така в мене звичка —

Що в Галі, як мишачий хвостик, косичка.

Що в Каті спідничка — неначе з рогожі,

Та ще й черевики на човники схожі.

Що в Тані волосся нечесане досі,

Що очі Мар’янки маленькі та косі,

Що в зошиті Лесі самі тільки плями:

Напевне, бруднющими пише руками.

Я ж правду кажу їм. І що тут такого?

Та я ж не чіпаю ніколи нікого.

Сиджу собі тихо і в школі, і вдома,

І чом вони сердяться всі, невідомо?

—  Чому сердяться дівчатка?

Учитель. В цій чудовій країні, до якої ми з вами потрапили, є свої незвичайні правила. Послухайте їх.

У країні ми прижились, правил добрих ми навчились.

Ось послухайте ви їх і дотримуйтесь усіх.

Перше правило — учись дуже старанно й відмінно.

Друге правило — трудитись, батькам вдома помагати.

Бути чесним і правдивим — третє правило у нас.

Бути другом незрадливим: клас — за тебе, ти — за клас.

Мудре правило четверте — знай і друзям розкажи, Наполегливо й уперто економ і бережи Парту, книгу, кожну річ.

Берегти, любить природу —

Це наказ мого народу.

—  А зараз ми пограємо у гру «Ввічливо чи не ввічливо?»

Якщо ввічлива людина повинна робити те, що я називаю, ви плес­каєте в долоні, а якщо ні — мовчите.

Прибери мерщій в кімнаті, і чистим, вмитим, за сніданком

Привітайся до матусі: — Рідна, з добрим ранком!

Потім радісним, привітним поспішай до трав, до квітів,

А щоб день пройшов немарно — з усіма поводься гарно.

У дівчаток гарні кіски, але надто вже малі.

А щоб більше виростали, ми їх тягнемо до землі.

Без запрошення йди в гості, не вітайся там ні з ким.

І нізащо слів «Будь ласка» і «Пробачте» не кажи.

Не вмивайтеся ніколи і не мийте навіть рук.

Не потрібне це заняття, і не варте стільки мук.

Друг в біді не лишить, щирим словом потішить, —

Отакий він не зрадливий справжній друг!

Галасуй, пищи, гукай, коли хтось відпочиває!

Не роби комусь зле, якщо цього ніхто не бачить.

Усміхнися сонечку: «Здрастуй, золоте»,

Усміхнися квіточці — хай вона цвіте!

Усміхнися дощику: «Лийся, мов з відра».

Друзям усміхнися, побажай добра.

Учитель. Кожна дитина вчиться сіяти відображенням і віддзеркалює ту доброту, щедрість і любов, що отримує від оточуючих. Недарма вони схожі так на тих, хто їх оточує.

Матуся

Сію дитині в серденько ласку,

Мудрість і розум, віру у казку,

Мамину ніжність, татову силу,

Щоб була добра, щедра і мила.

Щоб завжди душі людські зігрівала,

Щоб для навколишніх сонечком стала.

Тебе люблять — голубить матуся,

Тебе пестить та ніжить бабуся,

Любить — береже татусь,

Мудрості — навчає дідусь.

Вчитель у школі, лікар, художник, друзі...

Кожен струмочок і пташка у лузі Всі малятко люблять, плекають,

Щастям, любов’ю оберігають.

Що ростеш ти людиною,

Дякуй усім.

Кожну улюблену рідну дитину,

Щиро плекає ненька-Батьківгцина.

Ти повинен про це, любий мій, пам’ятати,

Спробуй теж для людей сонечком стати.

1-         й            учень

Ми даємо клятву щиру,

Жити в радості і мирі.

2-          й           учень

Слухатись, любити, вчитись,

Навіть крихтою ділитись.

3-          й           учень

Маму вранці цілувати І всім допомагати.

4-          й           учень

Гратись, щиро посміхатись,

Чемно з усіма вітатись.

5-          й           учень

Тож ростуть у нашім класі Добрі, чемні хлопчики й дівчатка.

IV.  Підсумок уроку

—  Ось і підходить до кінця наша чудова зустріч в чудовій країні. На завершення послухайте вірш Миколи Луків, який вам прочитає один із батьків.

Не забудь старого, ні дитину Поділись останнім сухарем.

Тільки раз ми на землі живемо...

У могилу не бери провину.

Зло нічого не дає, крім зла,

Вмій прощати, як прощає мати.

За добро — добром спіши воздати, —

Мудрість завше доброю була.

Витри піт солоний із чола І трудись, забувши про утому.

Учитель. Ось і закінчилась наша зустріч у чарівній країні, що зали­шила нам такий теплий слід у душі. На все добре, мої малята і шановні батьки.

Хай в усьому вам завжди щастить,

Підкоряє хай людяність Ваша.

Ввічливість не тільки під час свят,

Щоб захоплено казали старші,

Як приємно бачити малят!

—  І на завершення заспіваємо пісню «Хай нас єднає любов».