Етика 3 клас Тема. Секрети вихованої людини. Бал ввічливості

Етика 3 клас

Тема. Секрети вихованої людини. Бал ввічливості

Мета: узагальнити знання учнів про секрети вихованої людини, про правила поведінки вдома, у школі, в громадських місцях; спонукати до піклування про рідних, близьких, оточуючих; виховувати любов та пошану до оточуючих людей.

Обладнання: картки зі словами ввічливості; ілюстративний матеріал, прислів’я.

ХІД УРОКУ

I.    Організаційний момент

Учитель

Усміхнися сонечку:

«Здрастуй, золоте!»

Усміхнися квіточці —

Хай вона цвіте!

Усміхнися дощику:

«Лийся, мов з відра!»

Друзям усміхнися,

Побажай добра.

II.    Вивчення нового матеріалу

—    «Доброго ранку!» — кажете ви мамі з татом, коли прокидаєтесь, учителеві, коли він заходить до класу.

«До побачення!» — кажете ви, коли йдете зі школи додому. «Дякую», «Спасибі» — щиро промовляєте за зроблену вам послугу. І всім од тих слів стає приємно і втішно.

Читання вірша «Чарівні слова».

До всіх сердець, як до дверей,

Є ключики малі.

І кожен легко підбере,

Якщо йому не лінь.

Ти друже, мусиш знати їх,

Запам’ятати не важко.

Маленькі ключики твої —

«Спасибі» і «Будь ласка».

—  Сьогодні ми поговоримо з вами про те, як учні повинні поводитися з дорослими, товаришами, учителями, батьками, сторонніми людьми, тобто про ввічливість.

Що, на вашу думку, означає слово ввічливість?

— Є такі слова дуже важливі, вагомі — Батьківщина, Україна, мир. Є рід­ні та близькі — мама, тато, бабуся, дідусь, брат, сестра. А ще є ввічливі слова, які називаються чарівними. Які ви знаєте ввічливі слова?

—  Чому люди починають свій день словами «Доброго ранку»; «Доб­рого дня»? Чому їх називають словами ввічливості? Для чого викорис­товують?

—   Ввічливість — це насамперед мистецтво людського спілкування. Ввічливість — це вміння делікатно, люб’язно ставитись до людей, які вас оточують. Уміння поводитись залежно від вимог, конкретних обставин.

1. Читання оповідання В. Сухомлинського «Для чого кажуть спасибі»,

Дрімучим лісом йшли два мандрівники — Дідусь і Хлопчик. Було

жарко, мандрівникам хотілось пити.

Нарешті вони прийшли до струмочка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилилися напитися.

Дідусь сказав: «Спасибі тобі, струмок».

Хлопчик усміхнувся.

—  Чому ти усміхаєшся, хлопче? — запитав Дідусь.

—  Навіщо Ви, Дідусю, сказали струмкові «спасибі»? Адже він не жива істота: не дізнається про Вашу подяку ,не почує ваших слів.

—  Це так. Якби води напився вовк, він може й не дякувати. Ми ж не вовки, а люди. А знаєш, кого це слово вшановує, звеличає, підносить?

Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істи­ною. Тепер же був час подумати: шлях через ліс ще довгий.

— А ви як думаєте?

— Які слова ви промовляєте за зроблену вам послугу?

—    Всім людям стає приємно й хороше від цих слів. Поміркуйте, чому?

2.  Мандрівка в «Школу ввічливості».

—   Як привітаються діти, коли вони зустрілися вранці? Вдень? Уве­чері?

3.  Розповідь учителя з елементами бесіди.

—  Кожна країна світу має свої традиції, звичаї у вихованні культурної поведінки. У різних країнах люди вітаються по-різному: українці зичать один одному доброго ранку, дня, здоров’я. Англійці під час зустрічі за­питують: «Як ви себе почуваєте?» Араби вітаються словами: «Мир тобі!» Саме це вітання найстаріше. Таке ж давнє, як і рукостискання. Адже потискали один одному руки ще наші далекі—далекі пращури. Бо як же інакше повідомити зустрічного, що ти з миром ідеш? Сказати? А як­що він мови твоєї не знає і не розуміє тебе? От і виходить, що вірніше всього показати руки: ось мовляв, немає у мене ні сокири, ні списа, і лу­ка. Я — не ворог тобі, а друг. Рукостискання, щоправда, теж бувають різними. У Конго, наприклад, і досі вітаються двома руками. Це ще красномовніше: обидві руки без зброї. На островах Океанії потискають один одному середні пальці і злегка тягнуть кожен у свою сторону. Крім доброзичливості, вітання може передавати ще й особисті почуття до людини.

У знак особливої пошани в Японії низько-низько вклоняються, згинаючись удвоє, і присідають до землі, нахиливши голову. Індійці, склавши долоні, піднімають їх до обличчя. Араби прикладають до лоба й до серця руки й опускають їх з поклоном, ніби кажучи: «Думки мої, серце моє — все тобі!»

Ось, що таїться в простому вітанні!

—   Як ви звертаєтесь до старших за віком, незнайомих, дітей, до вчительки?

—  Пригадайте, як ваші мама і тато звертаються до своїх батьків — ва­ших бабусь і дідусів.

—  Як ви звертаєтеся до бабусі та дідуся?

—  З давніх-давен у нас в Україні було прийнято звертатися до батьків на «Ви».

4. Гра «Ми — ввічливі діти!» Учитель розповідає, а учні хором вставляють ввічливі слова.

•   Мама послала Галинку до тьоті Олі за книжкою. Галинка постукала у двері, зайшла до хати і сказала... («Добрий день») Тьотя Оля саме від­почивала, дівчинці стало незручно і вона промовила... («Пробачте, будь ласка»). Тьотя Оля дала дівчинці книжку. Галинка сказала ...(«Дякую, до побачення») і пішла додому.

•   Одного разу Тарасик поїхав автобусом до бабусі у село. В селі сів біля вікна і з цікавістю розглядав. На зупинці зайшла жінка з маленькою дівчинкою. Тарасик встав і сказав... («Сідайте, будь ласка»). Жін­ка дуже ввічливо подякувала Тарас и кові... («Спасибі»). Несподівано автобус різко загальмував. Тарасик мало не впав і сильно штовхнув якогось чоловіка. Чоловік хотів розсердитися, але Тарасик відразу ж сказав... («Вибачте, будь ласка!»)

—   Отже, ввічливість — цінна риса людини. Але ввічливим бути не так вже й легко, цьому треба вчитися. Подивіться навкруги: і вдома, і на вулиці, і в школі нас оточують люди. Це ваші сусіди, вчителі, просто пере­хожі, однокласники. З одними ви ділите свої радощі й печалі, з іншими — лише обміняєтеся кількома словами, з третіми — тільки привітаєтеся. Але в будь-якому випадку поводитися з усіма людьми, що вас оточують, необхідно культурно і ввічливо.

Адже часто можна зустріти дітей, які з одними людьми ввічливі, а з інши­ми — грубі, байдужі. Чи можна таких дітей назвати ввічливими? Іноді діти поводяться неввічливо, тому що не знають, як правильно поводи­тися у тій чи іншій ситуації. Але є, на жаль, і такі, які не бажають бути ввічливими, вважають це непотрібним у житті. Мені жаль таких дітей.

5.  Практична робота

Розв’язування задач на ввічливість.

Задача 1. Одного разу учні першого класу зібралися на екскурсію. Анжеліка попросила Мар’яну: «Давай станемо з тобою у парі», Мар’яна подумала і відповіла: «Добре, тільки ти понесеш мою сумку». Анжеліку така відповідь образила.

—  Чому Анжеліка образилася?

—  Як би ви вчинили на місці Мар’яни?

Задача 2. Мама просить Миколку сходити у магазин. За це Мико­лка у мами вимагає морозиво. Мама просить змити підлогу, а Миколка за це просить відпустити його в кіно. Коли Миколку посоромили за його поведінку, він був дуже здивований. «Я ж усе роблю!» — обурено відповів він.

—  А ви згодні з Миколкою? Чому?

—  Що Миколка робить неправильно?

—  Хто з вас теж так допомагає батькам?

III.    Закріплення вивченого матеріалу

У клас заходить принцеса Ввічливість і звертається до дітей:

—  Добрий день, дорогі діти. Сьогодні я вас запрошую на бал ввіч­ливості. У нас панує добро, повага, порядок. Програма нашої зустрічі різноманітна. Ви повинні розповісти про правила поведінки людей.

1-         й           учень

В королівстві ми прижились,

Правил добрих ми навчились.

Ось послухайте ви їх І додержуйтесь усіх.

2-          й           учень. Перше правило: учитесь дуже старанно.

3-          й           учень. Друге правило: трудитись, батькам дома допомагати.

4-          й           учень

Бути чесним, справедливим Клас — за тебе, ти — за клас.

5-          й           учень

Мудре правило четверте:

Знай і друзям розкажи,

Наполегливо й уперто Економ і бережи Парту, книгу, кожну річ.

Берегти, любить природу —

Це наказ мого народу.

6-          й учень

Гратися з товаришами І дружити з малюками.

Принцеса Ввічливість проводить гру «Сонечко».

—   Я всім роздам промінчики від сонця. Ви будьте уважні. Тут є зайві промінчики.

Питання

•   Ви прийшли до школи. Яке перше слово повинні сказати?

•    Вам допомогли роздягнутися, повісити одяг. Що необхідно сказа­ти?

•    Ви йшли коридором і випадково когось штовхнули. Що потрібно сказати?

•    Щоб вам із задоволенням допомогла людина, не слід забувати одне чарівне слово. Яке?

•   Ви були в гостях. Вже зібралися додому. Що необхідно сказати?

•   Яка буває посмішка?

Принцеса Ввічливості. А ви знаєте ціну посмішки? Вона нічого не коштує, але багато дає. Збагачує тих, кому вона призначена, не збід­нюючи тих, хто її дарує. Лагідно усміхніться, адже від посмішки йде до всіх тепло.

Звучить пісня «Усмішка» (сл. М. Пляцковського, муз. В. Шаїнського).

IV.  Узагальнення і систематизація знань

—  Що таке ввічливість?

—    Подумайте, кого із дітей нашого класу ми можемо назвати ввіч­ливими?

—  Подумайте, кому ще необхідно попрацювати над собою.

V.   Підсумок уроку

—  Про що говорили і де побували на уроці?

—  Що нового дізналися?

—  Над чим примусив вас замислитися урок?

—  Які поради уроку ви будете використовувати в житті?

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра!

Іди по тій стежині, дитино,

Даруй любов і тепло,

І пам’ятай: ти — людина!

Вчись, думай, твори добро!