Етика 3 клас Тема. Взаємовідносини в сім’ї. Повага до старших. Піклування про членів сім’ї. Допомога старшим і меншим. Цінність праці батьків. Родинні свята та традиції. Відпочинок. Конфлікти в сім’ї

Етика 3 клас

Тема. Взаємовідносини в сім’ї. Повага до старших. Піклування про членів сім’ї. Допомога старшим і меншим. Цінність праці батьків. Родинні свята та традиції. Відпочинок. Конфлікти в сім’ї

Мета: уточнити у уявлення дітей про сімейні стосунки; сприяти розумінню того, що щастя в сім’ї інколи залежить від поведінки та здоров’я дітей; розширювати словник мовленнєвого етикету; розвивати вміння піклуватися про членів сім’ї; виховувати бажання приносити радість членів сім’ї, уникати конфліктів; виховувати повагу до свят та традицій сім’ї.

Обладнання: плакати, мікрофон, робочий зошит, ілюстрації родинних свят, виставка фотографій, мікрофон; збірка творів В. О. Сухомлинсь- кого.

ХІД УРОКУ
I.Організаційний               момент

Учитель

— Ви почули всі дзвінок?

Він покликав на урок.

Учні

— Кожен з нас вже постарався,

До уроку приготувався.

II.   Актуалізація опорних знань і чуттєвого досвіту учнів

1.  Вступна бесіда вчителя.

—   Любі діти, щодня ви приходите із школи додому, де на вас із нетерпінням чекають мама, тато, бабуся, дідусь, братик чи сестричка. Скажіть, яким словом можна об’єднати усіх цих людей? (Сім’я)

—   Отже, сім’я складається з батьків і дітей. Це дуже близькі люди, які люблять один одного, піклуються, допомагають одне одному. Сім’я займає особливе місце в житті кожної людини. Тато й мама дають вам життя, доглядають вас, розповідають, що таке добре, а що — погано, привчають до праці, виховують, люблять вас. Вони хвилюються, коли у вас невдачі, і радіють вашим успіхам.

2.  Проблемна ситуація

Читання оповідання Л. Толстого «Хто найкращий за всіх».

У натовпі на вулиці заблукала дитина. Бігає, кричить, шукає матір. Люди питають у дитини: «Яка ж твоя мамо, дитинко? А дитина крізь сльози відповіла: «Невже ви не знаєте? Моя мама та, що найкраща за всіх!»

—  Як ви розумієте відповідь дівчинки?

3.  Гра «Мікрофон».

—  Що ви скажете про свою маму?

•   Моя мама — найчарівніша.

•   Моя мама — наймиліша.

•   У моєї мами добрі очі.

•   У моєї мами ніжні руки.

III.    Повідомлення теми і мети уроку

—     Сьогодні на уроці ми поговоримо про взаємовідносини в сім’ї, повагу до старших, обов’язки батьків та дітей. З’ясуємо, чим можна допомогти кожному члену вашої сім’ї, як необхідно піклуватися про старших та менших.

IV.   Вивчення нового матеріалу

1.  Розповідь з елементами бесіди.

—     Сім’я, мов сонечко, зігріває дитину від народження і до кінця днів. У родині має панувати злагода, повага до близьких, менші повинні шанувати старших, особливо бабусь та дідусів.

2.  Слухання оповідання В. Сухомлинського «Хай я буду ваша, бабусю...»

(див. додаток).

—   А про який вчинок можете ви розповісти, де ви принесли радість і втіху літнім людям?

3.  Слухання оповідання В. Сухомлинського «Іменинний обід» (див. дода­ток).

—  Як ви думаєте, чому мама відмінила свято? Чи шанує свою бабусю Ніна?

Продовження розповіді вчителя.

—     Ваші батьки працюють на заводах і фабриках, будівництві, на полі, роблять багато корисного для людей, держави. А, крім цього, ще й виконують свої домашні обов’язки.

Хто у вашій сім’ї готує їсти, пере, прасує, прибирає, ходить до ма­газину?

—  Якщо ви ще не навчились стежити за чистотою свого одягу, підтри­мувати чистоту і порядок у своєму ігровому куточку, поливати кімнатні рослини, доглядати за домашніми тваринами, то повинні зробити це, адже це — нескладна робота і, виконуючи її, ви допоможете батькам, у яких і так дуже багато турбот і обов’язків.

4.   Робота в зошитах.

З наведеного переліку робіт запишіть те, що ви вмієте робити.

•    Прибирати іграшки.

•    Зашнуровувати черевики.

•    Застеляти ліжко.

•    Просушити рукавички.

•    Підмітати в кімнаті.

•    Помити посуд.

5.  Фізкультхвилинка.

Хтось постукав тихо в клас,

Та перерві ще не час.

Тут підказує Билинка...

Діти

— Це у нас фізкультхвилинка.

(Діти виконують вправи під музичний супровід.)

6.  Гра-вправа «Закінчіть правила».

•    Розкидав — склади.

•    Насмітив — ... (підмети).

•   Де взяв річ — ... (там її поклади).

•    Розлив — ... (витри).

•    Розсипав — ... (позбирай).

•    Замастив — ... (помий).

7.  Розповідь учителя з елементами бесіди.

—       У кожній щасливій сім’ї є свої традиції та родинні свята, роз­кажіть, які свята відзначають у ваших родинах? (Новий рік, Різдво, Дні народження)

—      Як у вашій сім’ї зустрічають Новий рік? Чи даруєте ви подарунки для членів своєї родини? Яка традиція усіх родин під час зустрічі Нового року? (Прикрашання ялинок)

—       Згодом, 7 січня, настає Різдво. Це найбільше свято в році, це народження Ісуса Христа, Сина Божого. Святкують його три дні, а пе­редує Різдву Святвечір. Надвечір найстарший чоловік у родині урочисто вносить до хати снопик або дідух із різного збіжжя: жита, пшениці, яч­меню, проса, гречки, вівса. Його ставлять на покуті під образами, а під нього настеляють свіжого сіна (Христос народився на сіні). На покуті коло дідуха кладуть буханець хліба і ставлять кутю. Готують на Святвечір

12   пісних страв на честь 12 апостолів — учнів Христа. За столом зби­рається вся родина. Після вечері колядують.

—  Які страви готують у вас на Святвечір? З чого готують кутю?

—  Весною усі християни відзначають найсвітліше свято. Називається воно Пасха або Великдень.

У ніч перед Пасхою не лягають спати, чекають воскресіння Ісуса Христа. Символом Пасхи є яйце. В цей день святили крашанки або писанки та дарували їх один одному.

—  Як у вас в родині святкують Великдень?

V.  Закріплення вивченого матеріалу

1.  Робота в групах.

Проблемні завдання (плакати для кожної групи)

Група 1. Із розвитком побутової техніки відпадає потреба в родинних обов’язках. Так або ні?

Група 2. Немає потреби стримувати свої негативні емоції в родинних сто­сунках. Так або ні?

Група 3. Перед рідними можна немає необхідності вибачатися. Так або ні? Група 4. Під час розмови добирайте слова, які не ображають ваших близь­ких. Так або ні?

Група 5. Будьте люб’язні і виконуйте прохання рідних. Так або ні?

2.  Гра «Коли сумно».

—   Уявіть собі, що ви прийшли додому, а мама сумна. У неї поганий настрій. (Один із учнів виконує роль мами, інший — сина або доньки.) Які слова необхідно дібрати, щоб утішити, розважити її? Аналогічно розігрується ситуація з татом, бабусею, дідусем, братиком.

VI.   Підсумок уроку

1.  Бесіда.

—  Про що говорили сьогодні на уроці?

—  Що вам найбільше запам’яталося?

2.  Слово вчителя.

—   Три біди є людини — смерть, старість і погані діти, — так вважає народна мудрість.

Старість неминуча, смерть невблаганна, перед нею не можна зачинити двері, а від поганих дітей можна дім зберегти. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей.

Тож намагайтеся бути слухняними і вихованими, ввічливими і пра­цьовитими, турбуйтеся про своїх рідних і не завдавайте їм прикрощів.

VII.   Домашнє завдання

—  Яке свято найбільше люблять у вас у родині? Складіть невеличку розповідь про своє улюблене родинне свято.

Додаток

«ХАЙ Я БУДУ ВАША, БАБУСЮ...»

На околиці села живе старенька бабуся Марина.

—  У неї немає нікого-нікогісінько, — часто говорить матуся Марійці, трирічній дівчинці.

Марійка з матусею живуть через дорогу від бабусі Марини.

Встане вранці Марійка, гляне на бабусине подвір’я і бачить, що си­дить бабуся на стільчику, гріється на сонці й пильно-пильно дивиться на неї, Марійку.

Марійка біжить до бабусі і вітається:

—  Добрий день, бабусю!

—  Добрий день, Марійко, — радісно відповідає бабуся. — Посидь біля мене, дитинко.

Марійка посидить трохи, послухає казку. Але довго сидіти не хочеться. Вабить луг — стільки метеликів там літає. Вабить річка — пісочок чистий там на березі, а вода тепла...

Марійка збирається йти, а бабуся зітхає.

—  Чому Ви зітхаєте, бабусю?

—  Бо нікому й слова промовити... Одна я, однісінька...

—   Хай я буду ваша, бабусю, — тихо шепоче Марійка й цілує її в старечу, зморщену щоку.

—  Добре, дитинко, будеш моя, — усміхається бабуся Марина.

До вечора Марійка бігала у лузі, купалася, милувалася метеликами. А про бабусю не забувала. Побігає у лузі, прибіжить до бабусиного подвір’я й щебече:

—   Я не забула, що я — Ваша, бабусю! Тільки, ой, як у лузі бігати хочеться!

(В. Сухомлинський)

ІМЕНИННИЙ ОБІД

У Ніни велика сім’я: мати, батько, два брати, дві сестри і бабуся. Ніна — найменша, їй восьмий рік. Бабуся — найстарша, їй вісімдесят два роки. У бабусі тремтять руки. Несе ложку до рота — ложка дрижить, і крапельки падають на стіл.

Скоро День народження Ніни. Мама сказала, що на її іменини у них буде святковий обід. На обід Ніна нехай запросить подруг.

Ось і настав цей день. Мама накриває стіл білою скатертиною. Ніна подумала, що і бабуся за стіл сяде. А в неї ж руки тремтять. Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі, що в Ніниної бабусі руки трем­тять. Ніна тихенько сказала мамі:

—  Мамо, хай бабуся сьогодні за стіл не сідає.

—  Чому? — здивувалася мама.

—  В неї руки тремтять. Капає на стіл.

Мама зблідла.

Не сказавши й слова, вона зняла зі столу білу скатертину і сховала її у шафу.

Довго сиділа мовчки, а потім сказала:

—  У нас сьогодні бабуся хвора. Тому іменинного обіду не буде. Поз­доровляю тебе, Ніно, з Днем народження. Моє тобі побажання — будь справжньою людиною.

(В. Сухомлинський)

БАБУСЯ

Прийшов до Борки товариш. Товариш сказав:

—  Здрастуйте, бабусю!

Борка весело підштовхнув його ліктем.

—  Ходімо, ходімо! Можеш із нею не вітатися. Вона стара старушен-

ція.

Бабуся обсмикнула кофту, поправила хустину і тихо поворушила губами:

—  Образити — що вдарити, приголубити — треба слово шукати.

А в сусідній кімнаті товариш казав Борці:

—   А з нашою бабусею завжди вітаються і свої, і чужі. Вона у нас головна.

—  Як це — головна? — зацікавився Борка.

—  Ну, старенька... всіх зростила. Її не можна кривдити. А чого ж ти зі своєю так? Гляди, батько прочухана дасть за це.

—  Не дасть! — насупився Борка. — Він сам з нею не вітається.

—   Та ми свою бабусю не кривдимо, — зашарився Борка. — Вона у нас... сита і здорова.

Прощаючись із товаришем, Борка затримав його біля дверей.

—  Бабо, — нетерпляче гукнув він, — іди-но сюди!

—  Іду, іду! — зашкутильгала з кухні старенька.

—   Ось, — сказав товаришеві Борка, — попрощайся з моєю бабу­сею.

Після цієї розмови Борка часто ні з того, ні з сього запитував у бабусі:

—  Кривдимо ми тебе?

А батькам сказав:

—  Наша баба — краща за всіх, а живе гірше від усіх — ніхто про неї не піклується!

—  Хто це тебе навчив батьків осуджувати? Гляди мені, малий ще!

І,  розхвилювавшись, накидалися на бабусю:

—   Це, мабуть, Ви, матусю, дитину підбурюєте? Якщо невдоволені нами, могли б й самі сказати.

Бабця, м’яко всміхаючись, хитала головою:

—   Не я вчу, життя вчить. А вам би, дурненькі, радіти треба, для вас син зростає. Я своє віджила на світі, а ваша старість ще попереду. Що уб’єте, те не вернете.

(В. Осеева)