Етика 3 клас Тема. Право на щастя. Щастя і вдача. Щастя і праця. «Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий»

Етика 3 клас

Тема. Право на щастя. Щастя і вдача. Щастя і праця. «Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий»

Мета: формувати усвідомлення того, що кожна людина має право на щастя; переконувати учнів у тому, що багатство не є основою щастя; сприяти розвитку мовлення учнів; розвивати вміння самому здійснюва­ти свої бажання, своєю працею прокладати шлях до щастя; виховувати працелюбність; бажання бути щасливим у праці.

Обладнання: ілюстрації, вислови про щастя, картки із записом тексту «Краса, Натхнення, Радість — Щастя», таблиця з прислів’ями.

Матеріал до уроку: казка «Працьовитий і Нероба».

ХІД УРОКУ

I.   Організація учнів до уроку

Учитель

Вже дзвінок нам дав сигнал:

Працювати час настав!

Тож і ви часу не гайте,

Працювати починайте.

Щоб урок минув не марно,

Нам сидіти треба гарно.

Вчите етику прийшла пора,

Сідайте тихо, дітвора.

—  Діти, яким би ви хотіли бачити наш урок?

—  Для цього, щоб урок вдався саме таким, нам необхідно трішечки попрацювати.

II.   Актуалізація опорних знань учнів

1.  Звертаю увагу дітей на малюнок, на якому зображені діти й дорослі.

Пропоную, використовуючи прикметники, описати, який вигляд дітей

і дорослих, зображених на малюнку.

На дошці записую відповіді (веселий, усміхнений, задоволений тощо). А потім пропоную спробувати одним словом поєднати всі ці визначення. Учні зазначають, що ці люди — щасливі.

2.  Робота над текстом «Краса, Натхнення, Радість — Щастя».

КРАСА, НАТХНЕННЯ, РАДІСТЬ - ЩАСТЯ

Іде собі Хлопчик до лісу. Аж зустрічає Діда, що з лісу іде. Старий утомився, але усміхається радісно.

—   Чого Ви усміхаєтесь, Дідусю? — питає хлопчик. — Мабуть у лісі є щось дуже гарне?

—   Так, Хлопчику, — в лісі є Краса, Натхнення, Радість — Щастя. Я побачив їх, і мені захотілося жити ще багато, багато літ.

Хлопчик побіг до лісу.

Подивився навколо. Все красиве: і дуб могутній, і ялина ошатна, і верба плакуча, і береза білокора. Але найкрасивішою виявилася Хлоп­чикові маленька квітка фіалки. Вона підвела з трави свою синю голівку

з  фіолетовим оком і заворожено дивилася на Хлопчика.

—  Це — Краса, — тихо прошепотів Хлопчик.

Прислухався Хлопчик і почув далеко-далеко тиху пісню дикого голуба: тур...тур... І тої ж миті згадалося Хлопчикові щось ласкаве й добре. Згадались йому материні руки. Захотілось самому співати пісню про маму.

—  Це — Натхнення, — тихо прошепотів хлопчик.

Ще пильніше подивився Хлопчик Навколо себе. Яскраво сяяло со­нечко, високо в синьому небі літали пташки, до самого обрію пливли зелені хвилі лісу.

— Як добре, що я це все бачу й відчуваю, — подумалось Хлопчикові. — Світ — це Радість, жити — це Радість.

Але ж де Щастя? Довго, дуже довго придивлявся й прислухався Хлопчик, але Щастя так і не помітив.

Пішов Хлопчик до лісу й наступного дня. Знову зустрів Дідуся, що йшов із лісу. Розповів Хлопчик, як він зустрівся з Красою, Натхненням, а от з Щастям так і не зустрівся.

—  Дідусю, де ж Щастя?

Дідусь загадко усміхнувся.

—  Прочитайте текст і дайте відповідь на запитання: — «До чого довго придивлявся, прислухався Хлопчик, і не помітив?» (Відповіді дітей)

—   А як ви думаєте, чи зустрівся Хлопчик із Щастям? (Відповіді дітей.)

— Так, зустрівся, тому що бачити Красу, відчувати Натхнення і Радість, це вже є Щастя, і саме тому дідусь загадково усміхнувся.

III.    Повідомлення теми і мети уроку

Щастя зовсім близенько,

Біля тата і мами.

Можна просто легенько Доторкнутись руками.

В світі все так, як треба,

Вітерець у віконце.

А за вікнами — небо,

Усміхається сонце!

— Що ж таке щастя? Що треба, щоб бути щасливим на цій землі? Тема вічна, як і саме людство. І кожен на це питання відповість по-своєму, бо скільки є людей на Землі, то в кожного різне уявлення про щастя.

IV.   Робота над темою уроку

—  Один учень якось запитав мене: «Чому всі люди, вітаючи один од­ного із святом, бажають великого щастя?». Тож сьогодні ми і постараємося з’ясувати, що таке щастя, висловити свої думки, як ми розуміємо його, дізнаємося, що потрібно для того, щоб бути щасливим. Найперше зерні­мося до тлумачного словника, в якому сказано, що щастя — це почуття або стан найвищого повного вдоволення, сприятливий збіг обставин, талант, успіх. Щастя, як і вдача — це те гарне, що виходить всупереч будь-яким розрахункам, а також ненавмисне уникання поганого. Але тільки вдачливості для щастя недостатньо.

Щастя... Усі найзаповітніші людські мрії і бажання увібрало в себе це слово, усі людські радощі й сподівання. Багато людей пройшли свій життєвий шлях, і кожен із них прагнув щастя. Одному щастя уявлялося клаптиком землі, другому я купою золота, третій був певний, що щастя — влада і знатність, хтось вбачав його в славі.

Декому таке щастя усміхалось: люди багатіли, досягали титулів. Але яким мізерним було це щастя, і як швидко воно минало. Та були й люди великої душі. Вони знаходили своє щастя в боротьбі за щастя інших. Та для того, щоб воно було довголітнім, мало боротися, потрібно перемагати. Щастя не може бути самоціллю. Зайнята якимись важливими справами людина трудиться, винаходить, бореться, і вона щаслива.

Пізнати щастя можна і в праці, і в боротьбі, і в дружбі. Важливо тіль­ки, щоб праця була потрібного для людей, країни, боротьба переслідувала високу гуманну ідею, а дружба не була егоїстичною.

А як розумієте щастя ви? (Учні висловлюють свої думки про щастя.)

—  Прослухавши ваші думки, можна зробити висновок, що деякі учні розуміють, що щастя — в друзях, інші — в улюбленій професії, родині, сім’ї. Правда, є в нас і такі думки, що щастя можна знайти в багатстві, славі.

—  А що до того, хто може бути щасливим?

—   Щасливим може бути, насамперед, той, хто постійно прагне до щастя, хто має велику силу волі. Щастя дається тому, хто багато працює. Тому ви, діти, маєте звикати до порядку, щоб виховати в собі силу волі — це найважливіше! Бо як немає сили волі, то не буде щастя й долі! А чому це так, як ви гадаєте? (Відповіді дітей.)

— З дитинства ви не раз чули прислів’я: «Праця людину годує, а лінь — марнує». Вам так часто казали, що працювати — це добре, а лінуватись — погано, що ви, мабуть, уже і замислювалися над цим.

Адже, на перший погляд, може здатися, що відпочивати, гратися, байдикувати значно легше і приємніше, ніж важко і напружено пра­цювати. Але пригадайте, як ви довго трудилися над задачею, яка ніяк не виходила і нарешті розв’язалася. Пам’ятаєте, яке приємне відчуття перемого виникло у вас?

Але чомусь не всяка праця дає такий результат. Дуже важливо бачити результат своєї праці. Відчувати, як, працюючи, ти стаєш вправнішим, витривалішим, розумнішим. Праця повинна приносити людині відчуття не лише втоми, але й радості. Лише людина, яка вміє і любить працювати творчо, із натхненням, може бути щасливою.

Подумайте, яку роботу ви любите виконувати і чому. (Відповіді ді­тей.)

—    Пригадайте і розкажіть про свої відчуття після виконаної важкої, але цікавої справи. (Відповіді дітей.)

—     Чому кажуть, що творча праця є запорукою людського щастя? (Відповіді дітей.)

V.   Фізкультхвилинка

Ми матусі помагаємо:

Миємо і підмітаємо,

І вазони поливаємо,

Гарно ліжка застеляємо,

Ще й посуд витираємо,

Столи накриваємо.

Буде матінка радіти,

Скаже: «Працьовиті діти».

VI.    Узагальнення і систематизація набутих знань

1.  Робота над прислів’ями.

—  Які прислів’я про працю вам запам’яталися? Поясніть зміст.

—  Прочитайте прислів’я.

•   Хочеш бути щасливим, не будь лінивим.

•   Де щира праця — там густо, а де лінь — там пусто.

•    На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить.

•    Роботящі руки гори вернуть.

•    Мала бджола, а й та працює.

2.  Читання й обговорення казки «Працьовитий і Нероба».

В одній країні був такий звичай: коли людині приходив час поми­рати, вона з’являлася перед Справедливим Суддею, і той вирішував, що залишиться на землі після неї: повага людей, шана, вічна слава чи лише маленька згадка.

От прийшов час помирати Працьовитому. Прийшов він до Справед­ливого Судді.

—  Скільки років прожив на світі?

—  Сто, — відповів Працьовитий.

—  Показуй свої роки.

А Працьовитий кожного року саджав по одному дереву. Скільки років прожив — скільки й дерев виросло.

Подивився Справедливий Суддя на ліс, що виростив Працьовитий, й каже:

—  Добре ти прожив життя. Нехай залишиться по тобі вічна слава.

Спокійно помер Працьовитий.

Прийшов час помирати Неробі.

—   Скільки років прожив ти на світі? — запитав Справедливий Суддя.

—  Сто, — відповів Нероба.

—  Покажи свої роки.

А Неробі й показати нічого. Побачив Справедливий Суддя перед собою пусте місце.

—   Ну, що ж, нехай залишиться по тобі забуття, — вирішив Спра­ведливий Суддя.

3.  Обговорення казки.

Читання з дошки слів.

Людина народжена на землі те для того, щоб безслідно зникнути нікому не відомою пилинкою.

Людина народжується для того, щоб залишити по собі слід вічний.

VII.   Підсумок уроку

—  Про що ми говорили сьогодні на уроці?

—  Що ви запам’ятали?

—  Зробіть висновок, що таке щастя.

—  Кого з дітей-героїв вірша можна назвати працьовитим?

— Першою заповню я в зошиті табличку!

—А я першим у майстерні вистругав поличку!

—А я першим на уроці руку підіймаю!

—А я... першим на дзвінок з класу вибігаю!!!

VIII.   Домашнє завдання

—  Підготувати розповідь «Яку роботу ви найбільше любите».