ПЕРЕВІРНА РОБОТА. АУДІЮВАННЯ
Дидактичний матеріал до уроку
1 варіант
ПРО КОРОЛЯ І МУДРОГО ШЕВЦЯ
(Казка)
Жив колись принц-нероба. Учитися керувати державою лінувався, а коли став королем, то нічого іншого не вмів, як веселитися й розважатися. Від пустого королівського життя швидко спорожніла державна скарбниця. Тільки тоді й замислився юний король, як жити на світі. А з ким порадитися? Зовсім затужив голодний правитель. До біди цісї додалася ще одна: щоранку його бу¬дила чиясь дзвінка пісня.
Брати мої! В наш босий вік
Швець — незвичайний чоловік!
Не було б мене — ой люлі!
В чім тоді ходили б королі?!
Не стерпів одного разу роздратований король і звелів своїм слугам привести невідомого до замку. Це був молодий ремісник. Блідий від недосипання король прокаркав:
— Як смієш ти, простолюдине, порушувати мій спокій?!
Ремісник сміливо відповів:
— О владико! Я співаю, бо я щасливий! Більше того: я щасливіший за тебе!
— Та хіба простий смерд буває щасливіший за самого короля? — здивувався володар.
І знову йому ремісник відповів:
— Як бачиш, володарю! Ти великий — і нещасний, а я смерд — і щасливий! Вся справа в тім, що проста людина трудиться, а знатна від неробства нудиться. Навіть якби ти був багатим, то всі твої скарби не змогли б заповнити бездонну прірву нудьги. Тільки праця може заповнити цю безодню!
— О друже! — вигукнув король.— То ти вчений дуже! Може, навчиш, як стати щасливим і заповнити скарбницю?
Ремісник несміло присів поруч із королем і спитав його:
— Чи є в тебе руки, володарю мій?
— Так ось же вони! — прояснів король, витягуючи їх перед собою.— І що ти ними робиш?
— Ну...— замислився владика,— тримаю скіпетра...
— Краще б ти взяв якийсь інструмент. Ну хоча б шевську голку. Хочеш, я навчу тебе чоботи шити? Ось такі, як у мене.
Король, глянувши на добрі чоботи шевця, на хвильку було похнюпився, та ремісник підбадьорив:
— Не сумнівайся, владико. Це не так уже и важко.
— Тоді,— сказав король,— завтра ж приходь до замку.
Наступного дня ремісник з’явився до королівського замку, в якому одразу ж знайшлося приміщення для майстерні. Серед учнів, окрім короля, були також усі міністри та вельможі, які спочатку нудьгували, а потім виявили не- абиякі здібності у шевській справі.
Минав час. Королівська шевська майстерня поступово розширювалась. Королівство почало багатіти, кількість замовників — зростати, а робітників — не вистачати...
— Чого сумуєш, владико? — звернувся ремісник до короля.
— Як же мені не сумувати,— відповів той.— Робітників не вистачає... Цехи розширити можна, а де взяти людей?
— Твій обов’язок, володарю, зробити людей щасливими! Сам ти, бачу, завдяки нашому ремеслу став багатим і щасливим. Ти дав щастя і своїм придворним... Але чому ж лишаєшся байдужим до нещасних підданих, які від неробства і нудьги знемагають, як ти колись? Оглянь свої володіння, і ти побачиш, скільки таких людей! Ними ти поповниш ряди своїх шевців і зробиш їх щасливими.
— Геніально,— радісно вигукнув король.— Твоя порада допоможе мені ощасливити і збагатити все наше королівство! (447 слів)
За А. Закревським
Тестування
1. Чому спорожніла державна скарбниця?
а) Бо на королівство напали загарбники;
б) бо в країні був голод;
в) бо король жив пустим життям.
2. Що допомогло королеві зустрітися із шевцем?
а) Король хотів замовити нові чоботи;
б) короля дратувала весела пісня шевця;
в) король випадково зустрівся із шевцем на базарі.
3. Як король поставився до простого майстра?
а) Прогнав його геть;
б) наказав покарати його за зухвальство;
в) попросив мудрої поради.
4. Чому король удруге засумував?
а) Бо праця не принесла йому щастя;
б) бо працювати набридло;
в) бо не вистачало робітників.
5. Що вдруге порадив королеві швець?
а) Зайнятися корисною справою — шити чоботи;
б) дати роботу простим людям;
в) шукати скарби.
6. Яка головна думка твору?
а) Щаслива людина, яка вміє гарно співати.
б) щаслива людина, яка має багато скарбів;
в) щаслива людина, яка трудиться, а не від безділля нудиться.
2 варіант
ЧОМУ ПЛАКАЛА ПТАШКА
Хлопчик і дівчинка збирали суниці. Між соснами пробивалось сонце, щебетали пташки, стукав дятел. Весело перестрибуючи з гілки на гілку, гралася білочка. Що далі діти заходили в ліс, то більше знаходили суниць. Швидко їхні кошики наповнились. Раптом хлопчик помітив білочку і побіг подивитися на неї. Тільки розсунув малинник, як звідти випурхнула пташка. Він ойкнув — у гнізді лежало чотири сіреньких маленьких грудочки з великими очима.
— Пташенятка! — радісно вигукнула дівчинка за спиною у хлопчика.— Давай візьмемо їх додому і будемо доглядати.
Неподалік на гілку сіла сіра, з жовтою грудкою пташка. У дзьобі вона тримала черв’яка.
— Маленькі ще,— невпевнено відповів хлопчик.— Ледве вкриті пір’ям.
— Дай я їх погладжу.
Дівчинка простягнула руку. Чотири сіреньких грудочки заворушилися і, розкривши жовті дзьобики, запищали.
— Бідненькі! Голодні! Ми дамо їм булки і крупи...
Пташка сіла ближче. Коли б вона вміла говорити, вона сказала б: «Діти, не чіпайте пташенят, моїх дітей. Вони ситі. Я сама турбуюся про них, годую м’якими смачними черв’яками. Хліб і крупи для них не годяться...».
— Бідненькі, мабуть, їм холодно вночі,— дівчинка взяла з гнізда одного з пташенят, поцілувала жовтий дзьобик, поклала в кошик.
— Я зігрію їх уночі своїми крилами! — зацвірінькала пташка.
Дівчинка взяла друге.
— Я покладу його в ліжечко ляльки, тепло вкрию.
— Ви нічого не знаєте! У кімнаті вони задихнуться.
— Ми їх погойдаємо,— раділи дівчинка і хлопчик.
— Хто їх може погойдати краще, ніж вітер? — заплакала пташка. Гніздо залишилося порожнім.
Перестали щебетати птахи, замовк дятел. Опустила пухнастий хвіст білочка — від горя мало не розірвалося її серце. «Які нерозумні діти,— на верхівці дерева похитав головою крук.— Пташенята і справді задихнуться!».
Пташка з жовтою грудкою довго стежила за хлопчиком і дівчинкою. Залітаючи наперед, сідала на стежку.
— Піні, пін-і-і,— гірко посвистувала вона, тріпочучи крильцями, ніби щось просила.
— Подивись на цю пташку. Всю дорогу вона супроводжує нас.
— Я давно її помітила,— відповіла дівчинка.— Що вона від нас хоче?
— Прислухайся! Як жалібно пищить! Може, плаче?
Дівчинка поклала в рот суницю, знизила плечима.
— Чого цій пташці плакати?
А як вам здається, діти?
Тестування
1. Що діти збирали у лісі?
а) Суниці;
б) гриби;
в) ожину.
2. На кого побіг дивитися хлопчик?
а) На танчика;
б) на пташку;
в) на білочку.
3. Що побачив хлопчик, коли розсунув малинник?
а) Гніздо з пташенятами;
б) стару шпаківню;
в) поранену косулю.
4. Що дівчинка запропонувала робити із пташенятами?
а) Забрати додому;
б) залишити у гнізді;
в) віддати лісникові.
5. Що дівчинка збиралася робити із пташенятами вдома?
а) Покласти в ліжечко ляльки, годувати терном;
б) подарувати друзям;
в) вилікувати їх.
6. Чому плакала пташка?
а) Тому що не могла знайти дороги до свого гнізда;
б) тому що діти забрали її пташенят;
в) тому що була знесиленою.
Дякую за конспекти
ВідповістиВидалитиДуже вдячна за допомогу!
ВідповістиВидалити