Віршик про снігову бабу

Віршик про снігову бабу

Ми бабу зі снігу 

Зліпили — ура!

І шапка у баби 

Була із відра,

А ніс — із морквинки, 

А руки — із палки, 

Мітла — із мітли,

А коса — із мочалки. 

Та щойно додому

 Пішла дітвора,

Як баба зненацька 

Сказала: «Пора!».

Ах, як вона мчала 

З гори крижаної,

Консервну бляшанку 

Ганяла мітлою,

Ловила сніжинки 

Своїм капелюхом, 

Коса розвівалась 

За нею щодуху.

Ми бабу на ранок 

Шукати пішли.

 Посеред подвір’я 

Відерце знайшли. 

Морквинку — на гірці, 

Мітлу — край городу... 

Така вже роззява,

Та нам її шкода!