КОТИВСЯ ВІНОЧОК ПО ПОЛЮ (Українська народна пісня)
Мета: продовжити ознайомлення учнів з народними піснями; збагачувати уявлення про народну пісню як жанр усної народної творчості; розширити знання про традиції й обряди українського народу; розвивати зв’язне мовлення, образне мислення, здатність порівнювати, співставляти; виховувати любов до народної пісні.
Хід уроку
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Давайте привітаємось,
Давайте посміхнемося,
Давайте в очі глянемо —
І нам тепліше стане.
ІІ. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА
Робота над скоромовкою
Бавлять ранньої пори
Бобренят старі бобри,
Бубонить бобер до білки:
— Бобреня боїться бджілки.
ІІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
Гра «Хто краще?»
Конкурс на краще виразне читання української народної пісні «Стоїть явір над водою» (с. 16–17).
IV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ
— З яким жанром усної народної творчості ознайомилися на попередньому уроці?
— Сьогодні ми продовжимо ознайомлення з українськими народними піснями.
V. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Гра «Рибки»
Самостійне мовчазне читання тексту пісні учнями
— Про кого ця пісня?
— Які почуття вона у вас викликала?
— Яким ви уявляєте цей вінок? Що б ви туди вплели?
— Знайдіть у тексті пісні пестливі, ласкаві слова. Яке значення вони мають?
2. Словникова робота
Женчики — женці.
Стодола — будівля для зберігання снопів, сіна.
3. Робота в парах
— З якою інтонацією, силою голосу читатимете пісню?
— Які слова виділите при читанні?
4. Фізкульхвилинка
5. Виразне читання тексту пісні учнями
— Як ви вважаєте, про яку працю селян розповідає ця пісня?
Обжинки — старовинний народний звичай святкування закінчення жнив. Назва походить від слова обжинатися, тобто завершувати жнива. У західних областях поширена назва дожинки. Головна мета обжинок — сприяти забезпеченню майбутнього врожаю.
Останнього дня жнив женці збирались гуртом на чиємусь лану і під обжинкові пісні в’язали останній сніп:
Ой, снопе, снопе,
Снопе великий.
Золотом-зерном
Колос налитий.
Уважали, що в цьому снопі зібрана вся життєдайна сила поля. У різних місцевостях України він мав свою назву: іменник, дідух тощо. Останній сніп прикрашали калиною, квітами, перев’язували стрічками і урочисто заносили до хати. На Новий рік його ставили на покуті, а виходячи в поле для першого засіву, домішували до насіння вимолочені з нього зерна.
Важливого значення наприкінці жнив надавалося й обряду завивання спасової бороди (на Поліссі — перепелиця, на Волині — коза). «Бородою» слугувала незначна кількість нескошених колосків, які залишали в полі, розраховуючи таким чином забезпечити плодоріддя на наступний рік. Між стеб- лами розпушували землю і засівали її зерном із трьох колосків. «Бороду» перев’язували червоною ниткою або стрічками. У деяких місцевостях біля неї клали скибку хліба і трохи солі, ставили банку з водою і співали: «Оце тобі, борода, хліб, сіль і вода!». Таким чином виконували ритуал годування землі. Потім приказували: «Роди, Боже, на всякого долю: бідного, щоб багаті були!». Після завершення жнив женці качалися по полю, щоб на той рік спина не боліла.
Жінки ворожили на врожай, тричі кидаючи позад себе серпа. Якщо він, падаючи, вдариться гострим кінцем об землю, то наступного року буде врожай, а як вдариться тупим або держаком — погана прикмета.
Крім цих магічних дій, під час обжинок виконувалися спеціальні обжинкові пісні, що славили працелюбність трударів. Яскравим моментом обряду був вибір царівни — дівчини або жінки, яка відзначилася під час жнив. На го-лову «царівни» одягали найпишніший вінок із колосся та квітів і з піснями супроводжували її до села. На Поділлі, крім вінка, робили так звану квітку — п’ять або шість невеличких снопиків, сплетених разом.
VI. ПІДСУМОК УРОКУ
— Що нового дізналися на сьогоднішньому уроці?
— Чого навчилися?
— Які нові знання здобули?
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Дізнатися, які народні пісні співають у твоїй родині. Розповісти про це у класі.
Немає коментарів:
Дописати коментар